Вони прийшли, коли ми спали Соломія Петрівна прокинулася від звуку, який не змогла відразу розпізнати. Легке поскрипучування дощок у коридорі, ніби хтось обережно крадеться по квартирі....
Дві долі Соломія йшла вуличками чужого міста. Молода дівчина була в розпачі, вона стискала в руках маленький листок, немов останню надію на краще майбутнє. Вже другий...
*Запис у щоденнику* Якось ранок почався з незвичного розмови. — Тарасе, більше до мене не заходь. Гаразд? — спокійно промовила я. — Що? Сьогодні не приходити?...
На розі вулиці Шевченка, у Львові, стояв манекен у вітрині крамниці з одягом. Завжди в одному й тому ж: білій сорочці, сірих штанах і викривленому береті,...
Тінь моєї туги Анастасія завжди уникала роботи з дітьми. Це завжди складно, напружено й небезпечно. Дитина — немов кришталева ваза, в якій ще тримається відбиток материного...
**Сміх крізь образи** Олена Миколаївна поставила перед онукою миску з борщем і сіла навпроти, пильно спостерігаючи, як Соломія водить ложкою по червоній поверхні. — Не до...
Третя кімната — не для гостей — Не смій туди заходити! — вигукнула Марія Іванівна, вибігаючи з кухні з мокрими руками. — Скільки разів тобі казати!...
За стіною — не тиша — Та зробіть ви цей телевізор тихіше, на всіх бісів! — вигукнула Галина Михайлівна, стукнувши кулаком у стіну. — Ніч на...
У подруг мами молоді й гарні, а в мене нема такої. Моя більше схожа на бабусю, і дуже це болить… — Оленко, а Оленко! За тобою...
Олена Іванівна стояла біля вікна, притуливши долоню до скла, і дивилася, як двірник Петрович згрібає останні жовте листя. Жовтень видався дощовий, і на душі в неї...