У пологовому будинку вона відмовилася від дитини, а чоловік зрікся її

На світанку Наталя відмовилася від дитини, а її чоловік відмовився від неї.

У Катерини почалися передчасні пологи. Донька народилась недоношеною з вагою менше кілограма. Маленьку помістили в спеціальний інкубатор і годували через зонд, бо смоктальний рефлекс ще не сформувався.

Молода мама намагалася не втрачати надії. Її донечка обов’язково одужає, інакше й бути не могло. Вона невідступно була біля палати, де лежала її дитини.

За добу до пологового привезли жінку. Її запам’ятали всі, бо вона билася в істериці до початку пологів. Усі зітхнули з полегшенням, коли її відвезли у пологовий зал. А ввечері, коли Катерина чекала в коридорі на укол, вона потай почула розмову між двома медсестрами.

Вони говорили про нову породіллю. За їхніми словами, вона відмовилася турбуватися про свою дитину, навіть грудним вигодовуванням не займалася. Сама жінка стверджувала, що боїться втратити фігуру. Ще від них Катерина дізналася, що породілля після пологів одразу зайнялася зовнішнім виглядом – робила маски для обличчя і манікюр.

Наступного ранку Катерина прийшла побачити вже двох малят. Дівчинка, про яку говорили медпрацівники, лежала біля вікна. Вона безперестанно плакала, і її годували з пляшечки.

Катерина, роздумуючи недовго, попросила лікаря дозволу годувати цю дитину своїм молоком, адже вона все одно зціджує його для своєї. Після роздумів, їй дозволили.

Тим часом мати тієї дівчинки з’ясовувала стосунки зі своїм чоловіком. Вона наполегливо доводила, що не потребує дитини, бо хоче жити для себе. Також скаржилася, що після пологів довго доведеться відновлюватись.

Олександр, так називався її чоловік, не полишав спроб переконати дружину. Наступного дня він приїхав у пологовий, щоби поговорити з нею особисто. Але ні він, ні завідуюча не знайшли аргументів, усе було марно. Жінка залишалася байдужою до дитини.

Чоловік попросив показати йому доньку. Він одягнув бахіли, халат, маску, і його провели в палату. В цей час Катерина годувала дівчинку.

Олександр довго не міг відірвати очей від цієї сцени. Він з хвилюванням спостерігав, як незнайома жінка з турботою піклується про його доньку, яка апетитно їла.

Та коли Катерина його помітила, він швидко пішов.

А Наталя тим часом підписала всі потрібні документи для відмови від дитини і готувалась до виписки в гарному настрої.

Катерину також виписали, але її доньку не вдалося врятувати.

Коли вона востаннє годувала дочку Наталі грудьми, гірко заплакала. За кілька днів у пологовому будинку вона міцно прив’язалась до малятка. Вона не знала, як буде жити без цієї маленької, яка так приємно пахла молоком.

Її серце боліло вдвічі. Через втрату рідної дочки і через розлуку з малятком. Підтримки не було, вона жила одна. Жінка народжувала дитину для себе.

А Наталя збирала свої речі. Машина вже чекала її біля пологового будинку. Вона хотіла, щоб її почекали довше. І щоб вийти до них гарною та стрункою. Наталя завжди тримала чоловіків на короткому повідку.

Перед виходом з палати, вона подивилася у вікно. Вона не могла у це повірити.

Надворі було бабине літо, день був теплий і сонячний. Її чоловік, тримаючи букет троянд, зустрічав жінку, що годувала їхню доньку. Наталю, здавалося, прикувало до підлоги. Чоловік щось казав жінці, потім взяв доньку і вони разом сіли в машину.

Наталя зойкнула: «А як же я?». Санітарка, що в цей час прибирала в палаті, відповіла: «А ти завжди будеш молодою, красивою і стрункою, і жити для себе».