З життя
Поступок милосердя: Лера віддає місце в автобусі, незважаючи на власне нездужання

Олеся встала з місця в автобусі, поступаючись старенькій бабусі. Але їй самій було недобре. «От би мені теж хтось поступився…» – майнуло у голові. Ні-ні! Тільки не це! Олеся вже клялася, що надягне пояс невинності, або якийсь замок прив’яже, аби тільки не сталося біди… Не дай Боже!
Цього року святкували Новий рік веселою компанією. Готувалися довго. Замовили кафе з каміном і просторою залою, найняли програму. З їжі було трохи: бо студенти, яка вже тут розкіш. Головне – вони будуть разом: вона і Дмитро! І всі зрозуміють, що вони – справжня пара. Беззаперечно!
До новорічного святкування їхнє з Дмитром майбутнє малювалося в райдужних фарбах з реклам про засоби для чищення і їжу. Саме так уявлялася та сама родинна ідилія, щастя в біло-рожевих тонах. Але ті фарби зникли, щойно на Олесю обрушилася новина: у Дмитра є подруга, і вона чекає дитину. І вже досить тривалий час. Просто ось-ось…
Саме в кафе, її, по великому секрету, одногрупниця сповістила цю новину, саме там Лесю оформлювала стосунки з Дмитром, а він клявся, що це помилка, мимрив щось про випадковість і «сама винна». Там Олеся перепила від горя, і додому її дотяг Олексій, давній і безнадійно у неї закоханий однокурсник.
Олекса завжди на неї дивився: на лекціях, на зборах, на вулиці і в поїздках. Навіть коли він грав у футбол у смішних трусах, він встигав кидати на неї погляд. Олекса був непоганим футболістом, грав за університет, а вони вболівали всією групою. Олесі, хоча це і лестило, було байдуже.
Вона одразу закохалася в високого й дуже привабливого старшокурсника Дмитра. Він був наче принц з диснеївських мультиків. Олеся дуже любила свою бабусю. Вони часто розмовляли про найінтимніше.
– Ба, а як зрозуміти: любиш ти чи ні? Як визначити, той це, з ким все життя проживеш, як ви з дідом?
– Уяви його в твоїх мріях. Уяви його у своїй родині. Яким він має бути? Такого і вибирай.
Дмитро був таким. Щойно і він звернув на неї увагу, закрутилися стосунки, новий рік… і раптом – така новина, така дурна сенсація…
Здавалося, бід уже не могло бути більше. Хотілося помсти. А для помсти під рукою був Олексій. Ту ніч, коли він її додому приволік, вона пам’ятала постійно. Здається, вона поводилася жахливо. Його батьки поїхали святкувати кудись. Зранку Олеся прийняла душ, і, загорнувшись в халат господарки, прийшла на кухню. Олекса пригостив її кавою, і вона довго виливала йому душу. Потім вони вирішили випити шампанського, і раптом стало так приємно…
От, якби тоді подумати головою! Якби подумати… Але тоді Олеся думала якимось іншим місцем. Її безтурботність завжди була причиною її бід. Вона сама потягла Олексу в спальню.
– Та потім пожалкуєш, – попереджав він.
– Не пожалію!
Згодом вони обидва вже ні про що не думали. І в Олекси вдома не було нічого, що могло би перешкодити зараз не жаліти і забути про те, що сталося. Він і гадки не мав, що сьогодні в нього це вийде. Про Олесю він тільки мріяв і не смів сподіватися.
Тепер Олеся їхала в аптеку. Треба було купити тест на вагітність. Вчора зранку її знудило. А Наталка, сусідка по кімнаті, раптом припустила… Олеся так злякалася, що її знудило знову. Невже? Чи салати зайво доїла? Вона намагалася порахувати дні, але все заплуталася.
Ну, якби від коханого Дмитра, хоч і козел, але з почуттями. А так – від Олексія, від випадкової єдиної зустрічі. Виходить, вона як та, що вагітна від Дмитра. Що за нісенітниця! Кругом вагітні!
Й не вже зараз, крім салатів у неї в животі, ще й дитина – маленький хлопчик… чи дівчинка. І вже живий… Або жива…
Вона промучилася весь учорашній день, а сьогодні, проводивши Наталку до бабусі, поїхала в аптеку.
– Вам який: дешевший чи дорожчий? – досвідчена аптекарка, ще не дочекавшись відповіді, брала в руки дешевий.
– А скільки коштує дорожчий? Ой, ні, давайте дешевший…
– Один, два?
– Один…
Грошей було аж ніяк. Краще б вона поїхала до мами на Новий рік! Ох, повернути б час…
Другий курс! Яка дитина? Прощай, навчання, прощай нормальна родина, і молодість – теж прощай. Життя ж воно смугами. То одна смужка, а то й дві…
«От не думала ж я, що поповню ряди дурних мадам, що повертаються до мами з вагітним животиком: Здрастуй, мамо! Скажи, а у нас в роду вагітні були?»
Олеся кожного першого квітня казала мамі, що вагітна. Мама вже звикла, одразу на календар дивилася. От зовсім не жартівливим днем буде у мами наступне – перше квітня.
Ой, мамо!
Олеся їхала назад і згадувала, як бабуся їй казала:
– Дивися там, Олесю, не квапся! Ходь за собою стережися, щоб раптом не повернулась вагітною, як наша Лізка Валькіна.
Бабуся була з великим життєвим досвідом, вміла направити на шлях істинний.
До гуртожитку вона летіла стрімголов. Тепер все виясниться, зараз вирішиться її подальша доля.
Процес виявлення смужок був надзвичайно довгим. І Наталка втекла до бабусі! Могла б підтримати подругу у важку хвилину!
На упаковці написано: дивитися через 3-5 хвилин. Олеся поклала тест на підвіконня в туалеті і відвернулася. Дивні люди! Так три чи п’ять? Олесю трусило, три хвилини здавалися як три години, а потім, на всякий випадок – ще трохи і ще…
І ось вона повернулася:
– Огоооо! – тільки й змогла вимовити Олеся.
На паличці явно проступила друга смужка. Вона була не така яскрава, як перша, але була…
Не може бути! Це не може бути.
Може, помилка?
Дві! Смужки були дві. В голові мчали безладні думки.
«Яка дитина? А я ж пила шампанське! Йому ж шкідливо! А раптом він уже хворий? Ні!»
Олеся подивилася на свій животик і поклала на нього долоні, наче хотіла захистити того, хто там вже живе, від лиха.
У її планах була поїздка додому до мами, але тепер… Тепер вже не знала, що робити. Напевно, треба в лікарню, щоб вже точно сказали. Або зателефонувати Наталці.
Але Олеся знала, що нормальних порад від неї не отримаєш, а тільки вислухаєш «охи та ахи». І ще й бабусі розповість.
А от кому захотілося зателефонувати відразу, так це Олексу. Домовилися зустрітися біля гуртожитка.
Морозне повітря знову підбадьорило.
– Ну як ти? – ніжно цікавився Олекса.
– Потроху помираю…
Олеся розповіла.
Олекса! А що Олекса? Олекса відреагував, як і очікувалося – він зрадів. Він підхопив її, підняв, а потім злякався, що напоредить тому, хто вже всередині, і швидко відпустив.
Він запропонував кафе, але Олеся відмовилася. Її морозило, боліла голова, від вигляду їжі крутила. Невже, так буде всю вагітність?
Олекса одразу запропонував одружитися, якнайшвидше, він навіть не розглядав ніяких інших варіантів. Але боявся. Боявся, що Олеся не захоче за нього заміж.
Олекса був милим. Стало набагато легше усвідомлювати, що вона в цій ситуації не одна. Багато спокійніше.
Олеся раптом згадала розмову з бабусею про те, яким повинен бути обранець. А точно: душа у нього має бути, як у Олекси. Ось татом він буде неймовірним – дбайливим і люблячим. І чоловіком. Уміє любити.
Кохання, звісно, у Олесі до Олекси не з’явилося, але якась ніжність була. Він тепер не дратував, він був – справжній друг.
Справжній друг тепер опікувався нею в усьому. Вона захворіла, до мами не поїхала, і Олекса носив їй продукти й ліки. Вони лазили разом по інтернету, з’ясовуючи, що вагітним можна, а що не можна. Здавалося, що Олексі це було навіть важливіше, ніж Олесі.
– Я дівчинку хочу, щоб як ти була смілива і красива. А ти?
– А я хлопчика, щоб надійний був, як ти.
Повернулася Наталка і заявила:
– Ой, Олесю, дивлюсь я на вас і заздрю. Ось ідеальні стосунки. Пощастило тобі з Олексою!
Тим часом історія з Дмитром теж розвивалася. У нього народилася донька, точніше, у його дівчини, а він відмовлявся. Не визнав, на себе не записав.
Зустрілися вони і з Олесею, Дмитро на прохання. Спочатку Дмитро нив, що не впевнений у батьківстві, потім, що просив зробити аборт, потім зізнавався в коханні Олесі.
А Олеся зрозуміла – все минуло. У неї немає ніяких почуттів до Дмитра.
Її справжній принц сьогодні записав її на прийом до жіночої консультації.
Ох, Олекса! Такий дбайливий!
Але в консультацію вона не пішла… Вірніше, пішла туди пізніше.
Настала подія, якої в жінці не буває – ріст живота раптово уповільнився, і вона зрозуміла, що помилялася. Вона купила тест дорожчий, і він показав негативний результат: вагітності немає, – виразно сказав він.
Олекса був у курсі всього, ховати від нього нічого не хотілося.
Потім Олеся обстежилася: ніякої вагітності не було, можливо, легкий запальний процес, ну і, вірогідно, посленоворічні салати…
А ще дефектний дешевий тест! Пропади та бідність!
Хоча, може, і не варто так вже лаяти ці дві смужки. Якщо б не вони…
Треба було бачити Олексу…
Вони сиділи в парку трохи віддалік один від одного, він низько опустив голову.
– А що ж, Олесю, тепер все, так?
– Чому це? Лікар сказала – я здорова, завагітніти цілком можу.
– Та я про нас, про нас із тобою.
– От і я про нас. Знаєш, вагітність – це той вірус, що носять чоловіки, а хворіють жінки. Одна не впораюся.
Олекса підбадьорився.
– Ти серйозно? Ми не розстаємось?
– Ох, Олекса! Ти так і не зрозумів? Та невже я завагітню через це вийшла б заміж? Ніколи в житті! Я тільки по любові. А ти? Ти все ще хочеш з дурною Олею одружитися?
– Ну… – він випрямився, подивився на Олесю і вимовив, – Я подумаю…
Олеся глянула на нього, побачила веселі іскорки в його очах і кинулася обіймати.
Як же він красивий – її принц!
