Connect with us

З життя

Самотність, яка триває шість років: історія втоми та сили.

Published

on

Леся дуже втомилася. Вона була сама вже шість років, з того часу, як чоловік залишив її. Донька рік тому вийшла заміж і поїхала до іншого міста.

Лесі було всього сорок два, чудовий вік для жінки. Друга молодість. Вона була справжньою господинею, прекрасно готувала, її солоні огірки з помідорами всі вважали шедевром. Але для кого робити ці огірки? На балконі й так стояли ряди бездіяльних банок.

«Не пропадати ж мені в самотності, такій красивій!» – говорила Леся подругам. Ті відповідали: «Ні! Пошукай чоловіка! Повно самотніх чоловіків». Одна з них порадила Лесі агентство «Кращий чоловік». Леся думала, що це якось безглуздо і шкода – звертатися до агентства. Але з іншого боку – вже сорок два, ця цифра нервувала. Старий бабусин годинник бриньчав на стіні, відбиваючи час, що йде.

І Леся з’явилася в агентстві. Привітна пані в малинових окулярах сказала:
– У нас дійсно найкращі. Давайте разом подивимось в нашій базі, сідайте поруч!
– Так-то вони всі красені, – усміхнулася Леся. – А як дізнатися людину? Як зрозуміти, що він твій?
– Це добре продумано, – відповіла пані. – Ми даємо на тиждень. Достатньо часу, щоб зрозуміти – ваш чи ні? Варто продовжувати чи іншого шукати.
– Кого даєте?
– Чоловіка!
– Як це?
– Так! Тиждень він живе з вами. Слухайте, ми тут не сором’язливі наречені, ми відразу про справу. А маніяків і божевільних у нас немає.

І Леся раптом зацікавилася. Їй страшенно сподобалася ця ідея. Разом з малиновою пані вони вибрали п’ять кандидатів. Леся заплатила невелику суму, поспішила додому. Перший мав з’явитися вже сьогодні ввечері. Леся вдягла зелену сукню – кольору надії. І сережки з діамантами, які так рідко діставала зі старої скриньки.
Дзень! – дзвінок у двері. Леся спочатку заглянула в вічко. І побачила троянди. Вона навіть тихо пискнула від радості. Відчинила двері. Чоловік був елегантний, так, як на фото.
Вони сіли за стіл, Леся всього наготувала. Букет вона поставила в центр столу. Леся потайки дивилася на приємного гостя і думала: «Все! Інших і не треба. Цей!»
Почали їсти салат. Майбутній чоловік зморщився: «А чому так пересолила?». Леся ніяково посміхнулася, подала запечену качку. Майбутній чоловік пожував шматочок: «Жорсткувата…». Йому не сподобалося і все інше. За клопотами Леся забула про головне – вино, яке вона довго обирала. Наливши, сказала: «Ну, за знайомство!». Гість понюхав бокал, трохи відпив: «Дешевка якась». Підвівся: «Так, подивимося, що у тебе з обстановкою…»

Леся взяла букет, простягнула йому: «Я троянди зовсім не люблю. До побачення». Вночі Леся трохи поплакала, їй було образливо. Але попереду ще чотири зустрічі.
Другий претендент прийшов наступного вечора. Увійшов упевнено: «Ну привіт!». Від нього пахло горілкою. Леся запитала: «Вже десь відзначив нашу зустріч?» Той усміхнувся: «Ой, ну годі тобі! Слухай, телевізор є? Там зараз матч починається. Динамо – Шахтар. Заодно і все обговоримо». Леся різко відповіла: «Телевізор вдома будеш дивитися».

Ночі знову провела на самоті.
Через день прийшов третій кандидат. Не красень, стара куртка, неохайні нігті. І чоботи в багнюці. Леся вже думала, як би ввічливо його розвернути. Але все ж вирішила спочатку нагодувати. Той їв жадібно, швидко і дуже нахвалював Лесю. Вона навіть зніяковіла. Дістала соління. «Господи! – вигукнув некрасень. – Це ж найкраще, що я їв у житті!»

І тут пробили бабусині годинники. Некрасень прислухався: «Це що за скрип такий?». Він пройшов у кімнату, встав на табуретку, оглянув годинник: «Зараз я їх швиденько полагоджу! Є інструменти?»
І незабаром годинники били чисто і дзвінко, Лесі було радісно чути такий ніжний звук. Вона подумала, що це знак. Некрасень і повинен стати її чоловіком. Він увесь гарний, майстровитий, а те, що чоботи й нігті не дуже – дрібниця, відмиє, почистить. До того ж він був третім, щасливе число. Тепер на них чекала ніч. Так, Леся підготувалася до неї, сходила до салону краси, постелила романтичну білизну з великими трояндами (вона ж насправді їх любила). Коли Леся вийшла з ванної – її гість уже дрімав, прямо так, не роздягаючись. Лесю це не збентежило. Вона подивилася на сплячого з ніжністю: «Втомився, бідний». І обережно лягла під ковдру поряд.

А потім почався кошмар. Цей майстер почав хропіти. Віртуозно, насичено, голосно. Леся накривала подушкою себе, потім його, потім перевертала сонне тіло – без толку. Вона не спала цілу ніч, вона страждала.
Вранці гість вийшов на кухню, де сиділа похмура Леся: «Ну що? Давай я з речами сюди вже ввечері?»

Леся покачала головою: «Ні, вибач. Ти хороший, але… Ні!» Четвертий, бородатий, здався Лесі героєм старого доброго кіно про геологів. Вона навіть дозволила йому курити прямо на кухні. Бородань затягнувся, сказав: «Леся, тільки треба домовитися відразу. Я – чоловік вільний. Я люблю рибалку, люблю з друзями десь з’їздити. І не люблю, коли мені дзвонять і питають – де ти, де ти? Добре?» Леся подивилася, як він струшує попіл в горщик з орхідеєю, запитала: «Може, ти ще й до жінок теж?» Бородань усміхнувся: «А що ні? Я ж кажу – свобода! Це нормально для чоловіка». Після нього Леся довго провітрювала кухню. У неї боліла голова, вона відчувала, що страшенно втомилася, ніби з неї викачали три літри крові. Вона навіть не стала мити посуд.

Вранці Леся відкрила очі, за шторами було сонячно, весело щебетали горобчики. Леся раптом зрозуміла, як їй добре. Субота. Вона нікуди не поспішала, ніхто їй не заважав, ніхто не бурмотів, не шарудів, не хропів. Посуд? Та коли захоче, тоді і помиє. Спокій і свобода.
І тут пролунав дзвінок: «Леся! Турбує агентство «Кращий чоловік». У вас сьогодні ще один кандидат, пам’ятаєте? Він чудовий, цей вже точно ваш!»

Леся буквально закричала в трубку: «Викреслюйте мене! Видаляйте з бази! Нікого більше! Кращий чоловік – це той, якого немає!» І з реготом розчахнула штори…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × два =

Також цікаво:

З життя29 хвилин ago

«Відмовляли собі в усьому заради дітей, а тепер я одна: чому рідні відвернулися?»

Ми з чоловіком усього себе позбавляли заради дочок, а тепер я сама та нікому не потрібна: за що мені таке...

З життя41 хвилина ago

«За тридцять, а все ще підліток: відчай матері, що втомилася чекати зрілості»

Моїй доньці вже за тридцять, а вона все ще живе, як підліток: розпач матери, яка втомилася чекати дорослішання Иноді заходжу...

З життя51 хвилина ago

Прощання з вовками: як лісник отримав несподівану подяку

Три вовки прийшли прощатися: Історія про лісника, який нагодував вовчицю та отримав несподівану подяку У село, загублене серед густих сосен...

З життя52 хвилини ago

«Она — моя мать, но её слова причиняют боль»

**Дневник. 7 ноября.** Мне сорок один. Вроде бы я давно взрослая — есть муж, дети, работа, квартира в Москве. Но...

З життя1 годину ago

«Дочке за тридцять, а вона досі живе, як підліток»: душевний крик матері, втомленої від чекання зрелості

Сьогодні зайшов до своєї старої бухгалтерії – не з ділового приводу, просто на чай та розмову з колишніми колегами. Як...

З життя1 годину ago

«Їй за тридцять, а вона досі живе, як підліток»: відверте зізнання втомленої матері

Щоденник Сьогодні зайшла у стару бухгалтерію — не з робочих питань, просто на чай і розмову з колишніми колегами. Як...

З життя2 години ago

Мама бажає погостити у нас, поки немає свекрухи, але та забороняє впускати чужих у дім

**Щоденник** Сьогодні я почуваюся розчарованою й зрадженою. Мені 25, мене звуть Оксана, і я опинилася в ситуації, яка справжнє випробування...

З життя2 години ago

«Любовь без границ: история о возрасте»

«Любовь не стареет: история Антонины» Когда в наш тихий Елец много лет назад приехала высокая, статная женщина из Вильнюса, весь...