З життя
Несподіваний рахунок за затишок на природі

**Рахунок за відпочинок на дачі**
Олені завжди здавалося, що суперечки між рідними братами та сестрами — це десь у сусідів чи тіті Марії зі Львова. Але реальність виявилася прозаїчнішою, навіть не треба було чекати моменту поділу батьківської квартири чи старої дачі.
Втім, саме дача стала приводом для великої сварки між сестрами — Оленою та Катериною. Справа була ані у спадщині, ані в тому, хто полотиме картоплю чи забере більше врожаю.
Майові свята наближалися, а поїздка за межі області видавалася неймовірним везінням. Квитки на потяги розкупили ще на початку продажів. Подорожувати авто Олена не любила — довго, незручно, та й який це відпочинок, коли кермуєш годинами?
— Слухай, може, поїдемо на мою дачу? — запропонувала Катерина. — Звісно, не п’ятизірковий готель, але затишно. І діти на повітрі, і ми при справах. Ніби фітнес на свіжому повітрі! — жартуючи, додала старша сестра.
— Та давай! — підхопила Олена. Вибору в неї особливо не було. Залишитися у душному місті чи їхати на батьківську дачу, де спокою не знайдеш…
Сестри не були близькими подругами, але Олена не пригадувала серйозних конфліктів. Різниця у 7 років давалася взнаки: коли Олена була у початковій школі, Катерина вже навчалася у Києві, вийшла заміж за Андрія та повернулася з річною Софійкою.
— Шашликів напікаємо, а Андрій приготує настоянок. Ти ж знаєш, як він любить експериментувати з рецептами, сам при цьому їх не п’є! — щебетала Катерина.
Олена нічого не знала про захоплення Андрія, але підтакуючи, раділа підтримати позитивний діалог.
— Чудово! Ми привеземо торт та фруктів. Погода обіцяє бути теплою — зігріємося на сонечку після зими!
У Олени були сини-погодки, у Катерини — молодший син того ж віку. Свята обіцяли бути жвавими.
Настало Перше травня. Родина Олени їхала на дачу до сестри. Пробки на виїзді з міста лише підігрівали настрій — усі вирушали на відпочинок.
— Ну нарешті! — Катерина зустріла гостей біля воріт, розповідаючи про нову мангальну зону, яку Андрій змайстрував за вихідні.
— Катю, торт треба в холодильник, бо розтане, — поспішили до хати, а хлопці вже ганяли м’яча.
Вечір був чарівним: настоянки, запечені овочі, м’ясо. Торт з’їли наступного дня.
— Коли востаннє ми так довго розмовляли? — задумливо промовила Катерина, прибираючи зі столу.
— Усюди клопіт… Шкода, що Дмитру між святами на роботу, — зітхнула Олена.
— Залишайся з хлопцями, а він забере вас 9 травня, — запропонувала сестра.
Погода стояла гарна, діти гуляли цілими днями. Сестри ходили за продуктами, іноді з ними був Андрій. Олена намагалася щось купувати, але Катерина завжди перехоплювала ініціативу:
— Та годі! Я все куплю. Невже сумніваєшся? — сміялася вона, наповнюючи кошик.
Приємні враження зникли в день від’їзду. Катерина дістала зошит з акуратно виписаними витратами: продукти, комуналка, розрахунок на кожного, включаючи дітей.
— Коли вона встигла?.. — Дмитро простягнувся за гаманцем, розуміючи, що готівки недостатньо.
— Можу переказати на картку? — спитав він.
— На картку? Мені потрібна готівка! — голос Катерини звучав різко. — Ви б віддали вдвічі більше на базі відпочинку!
Вони залишили 4 тисячі гривень, обіцявши донести решту 6. Дорогою додому Олена ридала:
— Навіщо ці мідії чи анчоуси? Ми їх навіть не їли!
— Годі, — різко перервав Дмитро. — 4 тисячі за «гостинність» вистачить.
Але вже через годину Катерина телефонувала:
— Ви невдячні! Ваші діті пошкодили меблі!
Повернувшись додому, Олена отримала дзвінок від мами:
— Поверни Катрі 6 тисяч! Це безчесно! — Ганна Миколаївна кинула трубку, не слухаючи.
— Може, відвеземо гроші? — тихо запропонував Дмитро.
— Ні! — різко відповіла Олена. — Досить цього квітника!
Вона видалила сестру з контактів, коли прийшов черговий лист:
— Не забувай про борг. Першого вересня треба збирати дитину до школи. Чекаю 6 тисяч.
Олена видалила повідомлення. Це була п’ятниця, і сім’я збиралася на базу відпочинку. Вдома Дмитро часто жартував:
— Добре, що ми так і не купили дачу.
