Готувати для всіх

Варити для всіх

– Я не планую велику вечірку з нагоди ювілею, тому запрошую мінімальну кількість гостей, – розповідала Ганна сину та невістці під час вечері.

– Скільки це? – вирішив уточнити Олександр, який добре знав матусину любов до пишних свят.

– Буде двадцять три людини, а ще кілька під питанням, – спокійно пояснила літня жінка.

– Почекайте, – одразу зорієнтувалася Олеся. – Ви вже всіх запросили, раз знаєте, хто прийде, і тепер нас ставите перед фактом?

– Ну, мені ж сімдесят років виповнюється, це моя квартира і я вважаю себе вправі запрошувати, кого захочу, – заперечила Ганна. – Будуть тільки діти, онуки та рідні сестри з родинами. Сусідів і далеких родичів я не запрошую.

– Але навіщо стільки клопоту і витрат? – не розумів Олександр. – У нас не така велика квартира, щоб усіх розмістити, зараз доведеться купувати продукти, прибирати і все організовувати.

– Ну, жити в моїй квартирі вам нормально, а раз устроїти свято матері вже заважко, – почала Ганна. – Можливо, це мій останній ювілей, маю право сама приймати рішення.

– Ти ж розумієш, що сама не впораєшся з підготовкою? – запитував Олександр потім. – Моя старша сестра Катерина давно з матір’ю в сварці, тому невідомо, чи з’явиться вона на свято. Молодша Ірина живе в іншому місті і точно не приїде, щоб допомогти, тому все на тобі.

– Чудово, отже, я на тиждень стаю обслугою, – розлютилася Олеся.

– Але у нас немає вибору, хочеться поважити матір, та й живемо у її квартирі, – нагадував Олександр.

Олесю не надто тішила ситуація, але факт спільного проживання змушував поступитися. Вона розуміла, що інакше свекруха не дасть спокійного життя і все терпіння видавить. За два тижні до свята вона влаштувала генеральне прибирання в квартирі, довівши все до блиску і вирішивши перед самим святом все освіжити.

– Мені не подобається запропоноване тобою меню, – сказала Ганна, дивлячися на записи невістки. – Тут мало м’ясних страв, нікому не потрібні ці сучасні бутерброди, і взагалі не можна, щоб гості залишилися голодними.

– Але тут багато страв, все калорійне і вимагає багато коштів і часу на приготування, – виправдовувалася Олеся.

– Гаразд, я що-небудь додам, потім вирішимо, – кривилася Ганна.

Після її доповнень список страв і витрат збільшився вдвічі. Частково Ганна сама планувала оплатити банкет, в іншому розраховувала на підтримку сина з невісткою.

– По-перше, ми одна родина і це нормально, – рішуче заявила вона. – По-друге, я ще не вирішила нічого щодо квартири. Якщо залишу вам її, все одно будете у виграші, так що не завадило б трохи постаратися.

Олеся намагалася стримуватися і нічого не казати, щоб не образити чоловіка. Він смиренно виконував забаганки матері. Вона не хотіла купувати всі продукти в одному торговому центрі, оскільки вважала це невигідним.

– Але ми витратимо бензин, час і сили, щоб купити масло в одному магазині, сметану на базарі, а яйця за містом, – не розуміла Олеся.

– Нічого страшного, – наполягала свекруха. – Я хочу бути впевненою у якості продуктів, тому потрібно купувати там, де завжди беру.

Здоров’я і сил допомогти з приготуванням у Ганни особливо не було, але покупки вона контролювала і вимагала, щоб син возив її на машині. Олександрові доводилося після роботи таскатися з матусею по магазинах і слухати чергові напуття.

– Сподіваюся, у тебе є перевірений кондитер для замовлення торта? – поцікавилася Ганна у невістки.

– Я думала, ми просто купимо готовий торт або тістечка, – розгубилася Олеся.

– Ну зрозуміло, можна взагалі не перейматися і купити на честь мого ювілейного Дня народження просто корж, – артистично ображалася пенсіонерка. – Своїй матері ти такі витівки, мабуть, не влаштовуєш.

– У моєї матері минулого року був ювілей, вона його взагалі не святкувала, – випалила Олеся. – Просто ми посиділи в сімейному колі з батьками і сім’єю брата.

– Ну, це ваше особисте діло, в кожній сім’ї свої правила, – не здавалася Ганна. – Ти прийшла до нашої, будь люб’язна поважати правила.

Олеся, все ж, намагалася догодити свекрусі. У обідню перерву на роботі вибирала торт і переглядала рецепти, після роботи заскакувала в магазин, бо постійно щось потрібно було докупити. Оскільки гості були запрошені на суботу, вона взяла з четверга відгули, щоб все приготувати і встигнути вчасно.

– Я так розумію, у вас совісті немає, – знову сердилася Ганна. – Гаразд, Олександр чоловік і нічого не розуміє, але ти могла б і сама мені допомогу запропонувати.

– Що не так? – намагалася зрозуміти Олеся сутність невдоволення.

– У мене буде свято, прийдуть гості, а я маю зустрічати їх в халаті і з пучком на голові?

Олесі довелося тягтися зі свекрухою по магазинах і вибирати вбрання. Вона домовилася з знайомою, яка обіцяла прийти додому і зробити іменинниці зачіску з макіяжем.

– Чому ти сьогодні запікаєш м’ясні рулети? – зайшла Ганна на кухню. – Свято післязавтра і вони будуть не свіжі.

– Бо завтра весь день розписаний і фізично не встигну приготувати все одразу, – нагадала Олеся. – Плита і духовка будуть зайняті, а у мене тільки дві руки.

– Значить, встань раніше і не треба з себе героїню будувати, – натискала Ганна.

– Ви намагаєтеся все зробити моїми руками, – більше не могла мовчати Олеся. – І взагалі, якщо вам не подобається, я нічого не стану робити.

– Як це? – закричала червона від злості Ганна.

– Ведіть своїх гостей в кафе чи замовляйте доставку, – не стримувалася Олеся. – Мене досить ваших невдоволень і звинувачень.

Повернувшись з роботи, Олександр застав заплакану дружину і розлючену матір. Мати пила сердечні каплі, звинувачувала невістку в спробах довести себе і бажанні зіпсувати свято.

– Дорога, прошу, давай доведемо почате до логічного завершення, – благав Олександр. – По суті, залишилося кілька днів пережити все це і буде нам щастя.

Олеся переступила через гордість заради спокою чоловіка, відпочила і вирушила на кухню. Вона провела там всю п’ятницю, падаючи з ніг від утоми. У суботу до приходу гостей все було готово, і квартира сяяла від чистоти. Іменинниця в новому вбранні та з зачіскою приймала вітання від гостей і всіх запрошувала за стіл.

– Все приготовано з любов’ю та в гарному настрої, – мило усміхалася Ганна родичам.

– Ну, у вас, як завжди, смачно, красиво і оригінально, – сипали компліменти гості.

– Я дуже старалася, хоча були люди, які намагалися створити проблеми, – відповідала іменинниця, ні на кого не дивлячись конкретно, а потім обводила поглядом невістку та дочок.

За весь банкет Олеся толком не присіла, адже постійно бігала з тарілками. У Олександра нерви здали, і він змусив сестер допомагати дружині.

– Я все не можу зрозуміти, ти героїня чи просто така наївна? – поцікавилася сестра чоловіка Катерина на кухні.

– Що ти маєш на увазі? – не розуміла Олеся.

– Зрозуміло ж, що мати з тебе мотузки плете і весь цей банкет за твій рахунок і твоїми силами, – відповідала вона.

– Не сип їй сіль на рани, – просила друга сестра Ірина. – Ти прекрасно знаєш нашу матусю і чому ми тримаємо дистанцію.

– Ювілей все ж таки, повага, живемо разом і взагалі, – розгубилася Олеся.

– Це наша мати, ми приїхали на свято тільки зі страху, що воно може дійсно бути останнім, – продовжувала Ірина. – Але об’єктивно кажучи, вона дуже важка людина, жити разом з нею неможливо. І якщо ти думаєш, що вона залишить вам квартиру, то навряд чи. Просто намагається тримати та контролювати, ми це вже проходили.

Гості сиділи допізна, виголошували хвалебні промови, змітали майже все зі столу і йшли додому, прихопивши з собою гостинці у вигляді спеціально куплених тістечок на виніс. Після відходу останніх гостей, іменинниця відправилася відпочивати, навіть не подякувавши сину і невістці за допомогу. Олеся сама мила посуд майже до ранку, і тільки потім відправилася відпочити. Але виспатися не змогла, бо о десятій ранку свекруха влетіла в кімнату із пропозицією піти за покупками, оскільки хотіла витратити подаровані гроші.

– Я так більше не можу і не хочу, розумієш? – запитала Олеся у чоловіка, як тільки за нею зачинилися двері. – Я нікуди не поїду і мені байдуже на її реакцію.

Олександр теж нікуди не поїхав, Ганна образилася, потім влаштовувала чергові концерти і всім розповідала, як син і невістка її не цінують і ображають. Через два місяці Олеся переконала чоловіка перебратися на орендовану квартиру, щоб жити подалі від свекрухи. Вона не зрозуміла причини такого вчинку і далі розносила невістку, «зруйнувавшу життя її сину і абсолютно не поважаючу його мати». Себе Ганна вважала ідеальною матір’ю, у якої просто виросли невдячні діти.