Роздуми на кухні: вп’яте переглядаючи світлини коханої.

Андрій сидів на кухні, задумливо потираючи підборіддя пальцями. Вже вп’яте розглядав фотографії своєї нареченої. На них вона виглядала щасливою і закоханою. Тільки не в нього.

Поруч із нею на фото був чоловік, приблизно ровесник Андрія. Як він дізнався, вони познайомилися на роботі. Ні, вони не працювали разом, цей чоловік був клієнтом фірми, в якій працювала його дівчина. Вона укладала договори з різними компаніями, і деяким, особливо важливим клієнтам, відвозила всі документи особисто. І цей, очевидно, був особливо важливий, раз Даринка так з ним зблизилася.

Підозрювати свою наречену в невірності Андрій почав близько двох місяців тому. Він став помічати, що вона довго сидить зі смартфоном у руках, з кимсь переписуючись. На запитання, хто їй пише так пізно, завжди відповідала, що це по роботі.

Потім вона почала затримуватися. Приходила пізніше, ніж зазвичай, кажучи, що багато роботи. Але при цьому поверталася додому не втомлена, а навпаки, задоволена і щаслива.

І ось зовсім випадково Андрій знайшов чек із магазину білизни. Здавалося б, нічого особливого, та нового білизну Андрій і в очі не бачив. Говорять, що чоловіки не помічають обновок, але Андрій не з таких. Він дуже любив дивитися на Дарину, милуватися нею, коли вона виходить із душу, і помічати, у чому вона. А тут купила нову білизну і не похвалилася.

Два тижні тому він побачив, як хтось підвіз Даринку після роботи. Андрій ніколи не був ревнивим і не вбачав нічого страшного, якщо якийсь колега підвезе наречену додому. Але цього разу він випадково виглянув у вікно і побачив, як на подвір’ї зупинилося авто. Як ніби шосте чуття включилося у Андрія, і він став чекати, коли з машини хтось вийде. І вийшла Даринка. Ось тільки в заглушеній машині вона просиділа не менше п’яти хвилин. На те, щоб сказати «дякую» тому, хто тебе підвіз, достатньо і тридцяти секунд.

Чоловік думав, що став параноїком. Щоб не робити голослівних звинувачень і не думати нічого поганого, він найняв приватного детектива. Він був впевнений, що той прийде до нього за кілька днів і скаже, що у них з Даринкою все добре. Що вона ні з ким не зустрічається і не зраджує йому.

Але сьогодні його світ розвалився, коли детектив приніс йому фотографії. І якщо більшість із фото, де вона з чоловіком, можна було б якось пояснити, то одну з них, на якій вона цілується з цим чоловіком, нічим іншим, крім зради, пояснити не можна було.

Багато хто влаштував би скандал і побив би того чоловіка, з яким наречена зраджує, а саму наречену вигнали б з ганьбою. Але Андрій був не таким. Йому хотілося якось покарати Дарину, хотілося, щоб вона нервувала і переживала, як переживав він увесь цей час. І в голову прийшов відмінний план.

Наступного дня він купив із рук SIM-карту і вставив у свій старий мобільний телефон. Потім з цього номера він відправив Дарині фотографію. Ту саму, на якій вона цілується зі своїм коханцем. Жодних підписів, лише фото.

Дівчина прочитала повідомлення досить швидко. І тут же спробувала зателефонувати на його номер. Але Андрій скинув дзвінок і вимкнув телефон.

Ввечері він з нетерпінням чекав її приходу. Вона дзвонила йому вдень, мабуть, щоб переконатися, що все добре, але він скинув, написавши, що зайнятий.

– Привіт, коханий, – влетіла вона в квартиру, уважно дивлячись на чоловіка.

– Привіт, – усміхнувся він їй, допомагаючи зняти пальто. – Як твій день минув?

– Все добре, – обережно відповіла вона. – А твій?

– Все нормально. Підемо вечеряти, я нам замовив їсти.

Було видно, як Дарина видихнула. Але Андрій не дасть їй розслабитися.

Коли вони сіли їсти, чоловік відкрив пляшку вина, розливаючи його по келихах.

– Ти визначилася з датою весілля? – спитав він. Дарина все розмірковувала, коли краще грати – влітку чи восени.

– Так. Думаю, наприкінці серпня, як ти?

– Чудово. Треба починати підготовку, – проговорив чоловік, уважно стежачи за дівчиною. Та розслабилася остаточно. Раз Андрій говорить про весілля, значить, все-таки добре.

– Знаєш, – сказав чоловік, – мені сьогодні прийшло якесь дивне повідомлення.

Він із задоволенням дивився, як напружилася Дарина.

– Яке повідомлення? – збліднувши, спитала вона.

– Не знаю, – знизав він плечима, – хтось із незнайомого номера написав, що знає одну таємницю. І якщо я йому заплачу, то він її розповість. Уявляєш, який обман?

– Звісно, це обман! – одразу вигукнула Дарина. – Заблокуй і все.

– Так я і думав це зробити, але цікаво, що ще він придумає, – з усмішкою сказав Андрій.

– Не треба чекати, – нахилилася вперед, проговорила Дарина. – Я чула, що це шахраї. Вони якось проникають у телефон, якщо продовжувати переписуватись, і крадуть потім з карток гроші.

Затаївши подих, Дарина чекала, що відповість їй її наречений. Їй потрібно було, щоб він заблокував цей номер. Тому що вона вже чудово зрозуміла, про яку таємницю повідомив підступний хтось. Не знала вона лише одного, що це і був сам Андрій.

– Як вони втрутяться в телефон, – засміявся Андрій, – я ж по жодних посиланнях переходити не збираюсь, особисту інформацію давати теж. А раптом, – він завмер, – цей хтось і справді володіє важливою інформацією. Раптом це щось щодо бізнесу.

– Я б не ризикувала, – важко дихаючи, сказала Дарина. – Це небезпечно.

– Не думаю, – усміхнувся чоловік, прибираючи зі столу.

Увесь вечір його наречена крутилася навколо нього. Андрій знав, що вона хоче дістатися до мобільного, щоб внести той номер у чорний список. Він і справді відправив собі це повідомлення на той випадок, якщо вона захоче переконатися, і зараз вирішив ще трішки розважитися.

Сказавши, що піде в душ, він залишив мобільний на тумбочці. Він був упевнений, що Дарина скористалася можливістю і внесла номер у чорний список. Так і сталося.

Поки дівчина розслаблено дивилася телевізор, думаючи, що загроза минула, Андрій виключив номер із чорного списку, а потім, пішовши на кухню, відправив собі ще одне повідомлення.

– Дивись, знову цей номер пише, – невинно сказав він.

– Як?!

Дарина явно хотіла сказати, що цього не може бути, адже все виправила, але зізнатися в тому, що вона особисто внесла цей номер в чорний список, духу не вистачило.

– Уяви, – сказав він, – пише, що близька людина мене обманює. І що у нього є докази. Смішно, так?

– Так, – знову блідучи, вимовила Дарина. – Мені за роботою потрібно подзвонити, я піду на кухню?

– Звісно, – усміхнувся їй Андрій.

Зрозуміло, дівчина знову спробувала зателефонувати на цей номер. Але Андрій одразу ж, як тільки надіслав собі повідомлення, вимкнув телефон.

– Додзвонилася? – запитав він, коли Дарина повернулася.

– Ні, – буркнула вона, лягаючи спати.

Наступного дня дівчина була вся на нервах. І до обіду їй знову прийшло повідомлення з того самого номера. Вона тут же спробувала його набрати, але телефон знову був вимкнений.

«Скоро твій наречений про все дізнається» – свідчило повідомлення.

Оскільки Дарина не змогла додзвонитися, вона відправила відповідне повідомлення.

«Що ти хочеш?»

І наприкінці робочого дня надійшла відповідь.

«Зізнайся сама, або це зроблю я».

Додому Дарина йшла, як на ешафот. Вона чекала скандалу від Андрія, але той був, як завжди, спокійний. Тоді вона сама завела розмову.

– Тобі сьогодні не приходили повідомлення з того номера?

– З якого? Ох, з того. Ні, нічого не було. А що?

– Та нічого, просто цікаво.

Коли Дарина вже засинала, Андрій знову відправив повідомлення.

«Даю тобі двадцять чотири години. Час пішов. У мене ще й відео є».

Відео у Андрія, звісно, не було, але воно йому й не потрібне було.

Дарина прокинулася від дзвінка телефону, прочитала його і одразу ж сховала телефон під подушку.

– Хто тобі так пізно пише? – запитав Андрій, лягаючи.

– Та так… Реклама.

– Ці рекламщики зовсім знахабніли, – зітхнув він, – жодного почуття такту. Пишуть, майже серед ночі.

Увесь наступний день Дарина думала, що їй робити. Так, вона зраджувала Андрію. Але хіба вона винна, що на неї нахлинула пристрасть? Максим виявився таким незвичайним, а з Андрієм у них уже давно все було занадто просто. Але між тим із Максимом у Дарини майбутнього немає, бо він одружений. А ось з Андрієм вони мають намір одружитися. Але якщо вона зізнається, то він явно все скасує. А якщо не розповість сама, то, можливо, йому про це повідомить хтось.

Вона навіть подумала, що це дружина Максима дізналася про них і, зустрівшись із ним, істерично розповіла про те, що відбувається. Але Максим відрізав, що його дружина точно не в курсі і що йому проблем не треба. Тож бачитися вони більше не повинні. І пішов.

Коли Дарина повернулася з роботи, вона так само не знала, що їй робити. Сподівалася «на авось»: а раптом цей хтось блефує і нічого не розповість її майбутньому чоловіку. Але коли вони збиралися спати, Андрію знову прийшло повідомлення.

– Дивно, – промовив він, – написано, що залишилася одна година. Про що це, цікаво?

Дарина прикрила очі, зітхнула, а потім, зручніше сівши на ліжку, почала розмову.

– Андрій, я маю тобі в деякому зізнатися…

– У чому, дорога? – з усмішкою запитав він.

– Я тобі зрадила, – на очах у Дарини виступили сльози. – Прости мене! Я не знаю, як так вийшло! Я люблю тільки тебе! Я просто не змогла мовчати. Це поїдає мене зсередини! Мені так соромно…

– Зрозуміло, – на диво спокійно говорив Андрій. – Але тільки ти зізналася, бо тебе змусили. Точніше, змусив.

– Що? – здивовано запитала вона.

– Це я тебе змусив зізнатися. Це я писав тобі і собі ці повідомлення. І я, начебто, ніколи не був садистом, але всі ці дні насолоджувався тим, що ти собі місце не знаходиш. Бо ти навіть уявити не можеш, що я відчув, коли дізнався, що ти мені зраджуєш.

– Як ти міг? – прошепотіла вона. – Ми могли просто поговорити…

– Могли. Але я вирішив, що таким чином зможу тобі помститися. Мені не стало легше, на жаль. Але тобі стало важче. Ну а тепер…

Андрій глянув на дівчину, переможно усміхаючись.

– Думаю, ти й сама розумієш, що тобі пора. Ах так, про скасування весілля батькам і друзям повідомиш сама. А я проконтролюю, щоб ти назвала справжню причину, а не виставила мене винуватим.

Дарина дивилася на Андрія і не впізнавала. Вона й не думала, що він на таке здатний.

Дівчина мовчки встала і почала збирати свої речі. Андрій же включив свій улюблений фільм і постарався абстрагуватися від цього болю в грудях, яка нікуди не поділася. Але він знав, мине час, і вона зникне. Як і зникне Дарина з його життя.