Задумливий вечір на кухні з фотографіями нареченої.

Василь сидів на кухні, задумливо потираючи бороду пальцями. Він вже вп’яте переглядав фотографії своєї нареченої. На фото вона виглядала щасливою і закоханою. Але це було не про нього.

На фото поряд з Іриною був чоловік, приблизно ровесник Василя. Як виявилося, вони познайомилися на роботі. Ні, вони не були колегами — цей чоловік був клієнтом компанії, де працювала його дівчина. Ірина укладала угоди з різними фірмами, а документи особливо важливим клієнтам відвозила особисто. Видно, цей клієнт був особливо важливим, раз з ним Ірина так зблизилася.

Підозри в невірності в Василя з’явилися близько двох місяців тому. Він помітив, що вона довго сидить з телефоном, переписуючись з кимось. На запитання, хто їй пише так пізно, зазвичай відповідала, що це по роботі.

Згодом вона почала затримуватись. Поверталася додому пізніше ніж зазвичай, розповідаючи, що на неї звалилося багато справ. Але поверталася не втомлена, а радше, задоволена і щаслива.

Потім Василь знайшов чек з магазину жіночої білизни. Він, певно, випав з її кишені. Нічого, здавалося б, особливого, але нової білизни на Ірині Василь жодного разу не бачив. Побутує думка, що чоловіки не помічають новинок, але Василь не був таким. Він завжди любив дивитися на Ірину, захоплювався її красою, коли вона виходила з ванни. А тут купила нове і не похвалилася.

Два тижні тому Василь побачив, як хтось підвіз Ірину після роботи. Він ніколи не був ревнивим і не бачив нічого поганого, якщо колега підвезе додому. Але цього разу він випадково глянув у вікно і побачив, як у дворі зупинилася машина. Наче шосте чуття підказувало Василю, що він мусить дочекався, коли з машини хтось вийде. І вийшла Ірина. Але зачекалася в автомобілі майже п’ять хвилин. Для простого «дякую» вистачило б і тридцяти секунд.

Василь відчув себе параноїком. Щоб не звинувачувати безпідставно, він вирішив найняти приватного детектива. Він був впевнений, що той через кілька днів повідомить, що з Іриною все добре, і вона йому не зраджує.

Але сьогодні його світ зруйнувався, коли детектив приніс фотографії. Якщо більшість цих фото можна було якось пояснити, то одне з них, де вона цілується з тим чоловіком, пояснити інакше, як зрадою, було важко.

Багато хто влаштував би скандал і витурив би коханця з життя, але Василь не був таким. Він хотів, аби Ірина відчула, що таке нервувати і переживати. Йому спала на думку чудова ідея.

Наступного дня він купив SIM-карту і вставив у свій старий телефон. З цього номера він надіслав Ірині фото, де вона цілувалася з коханцем. Ніяких підписів, тільки фото.

Ірина швидко прочитала повідомлення. І одразу спробувала передзвонити на незнайомий номер. Василь відхилив дзвінок і вимкнув телефон.

Увечері він з нетерпінням чекав її повернення. Вдень вона телефонувала, аби переконатися, що все гаразд, але Василь відправив їй повідомлення, що зайнятий.

– Привіт, любий, – зайшла вона у квартиру, пильно дивлячись на Василя.

– Привіт, – відповів він, допомагаючи їй зняти пальто. – Як день минув?

– Все добре, – обережно відповіла вона. – А твій?

– Нормально, все як завжди. Ходімо вечеряти, я замовив їсти.

Було видно, як Ірина полегшено видихнула. Але Василь не дасть їй розслабитися.

Коли вони сіли вечеряти, Василь відкрив пляшку вина і наповнив келихи.

– Ти вже визначилася з датою весілля? – запитав він. Ірина все вирішувала, коли краще святкувати – влітку чи восени.

– Так. Думаю, кінець серпня, як тобі?

– Чудово. Потрібно починати підготовку, – промовив Василь, уважно спостерігаючи за Іриною. Вона остаточно розслабилася. Раз Василь говорить про весілля, то все справді добре.

– Знаєш, – сказав він, – сьогодні мені надійшло якесь дивне повідомлення.

Він з насолодою спостерігав, як Ірина напружилася.

– Яке повідомлення? – пепбліднівши, запитала вона.

– Та з незнайомого номера написали, що знають одну таємницю. І якщо я заплачу, то готові її розповісти. Уявляєш, яке шахрайство?

– Звичайно, шахрайство! – одразу скрикнула Ірина. – Заблокуй його, і все.

– Та я й думав це зробити, але цікаво, що ще він вигадатиме, – з усмішкою зазначив Василь.

– Не варто чекати, – натиснула Ірина. – Я чула, що це шахраї. Вони якось зламують телефон, якщо продовжувати переписку, і потім крадуть гроші з карток.

Василь затаїв подих, чекаючи на відповідь Ірини. Їй потрібно було, щоб він заблокував цей номер. Бо вона вже зрозуміла, про яку таємницю йдеться. Тільки не знала вона одного, що це був сам Василь.

– Та як вони можуть зламати телефон, – розсміявся Василь, – я ж нікуди не переходжу за посиланнями, нічого особистого не надаю. А раптом, – він завмер, – той хтось справді володіє важливою інформацією. Може, щось про бізнес.

– Я б не стала ризикувати, – важко дихаючи, сказала Ірина. – Це небезпечно.

– Не думаю, – усміхнувся він, прибираючи зі столу.

Весь вечір його наречена крутилася довкола нього. Василь знав, що вона хоче дістатися до телефону, щоб внести той номер у чорний список. І він таки відправив собі це повідомлення на той випадок, якщо вона захоче перевірити, і зараз вирішив ще трохи розважитися.

Сказавши, що піде у душ, він залишив телефон на тумбі. Він був впевнений, що Ірина скористається можливістю і внесе номер у чорний список. Так і сталося.

Поки Ірина розслаблено дивилася телевізор, думаючи, що загроза минула, Василь виключив той номер із чорного списку, а потім, переглядаючи кухню, відправив собі ще одне повідомлення.

– Дивись, знову це номер пише, – невинно мовив він.

– Як?!

Ірина явно хотіла додати, що це неможливо, адже вона все виправила, але її не вистачило духу визнати, що це вона особисто внесла той номер у чорний список.

– Уяви, – сказав він, – пише, що близька людина мене обманює. І що в нього є докази. Смішно, так?

– Ага, – збліднувши, промовила Ірина. – Мені по роботі потрібно зателефонувати, я піду на кухню?

– Звісно, – усміхнувся їй Василь.

Звісно, Ірина знову спробувала передзвонити на цей номер. Але Василь одразу ж, як відправив собі повідомлення, вимкнув телефон.

– Додзвонилася? – запитав він, коли Ірина повернулася.

– Ні, – буркнула вона, лягаючи спати.

Наступного дня Ірина була на нервах. І до обіду їй знову надійшло повідомлення з цього номера. Вона одразу ж спробувала набрати, але телефон знову був вимкнений.

«Скоро твій наречений дізнається все» – свідчило повідомлення.

Оскільки Ірина не змогла додзвонитися, вона відправила відповідь.

«Чого ти хочеш?»

І наприкінці робочого дня прийшла відповідь.

«Признайся сама, або я зроблю це.»

Додому Ірина йшла, як на страп. Вона очікувала скандалу від Василя, але той був, як завжди, спокійний. Вона вирішила почати розмову.

– Тобі сьогодні не приходили повідомлення з того номера?

– З якого? А, з того. Ні, нічого не було. А що?

– Та нічого, просто цікаво.

Коли Ірина вже засинала, Василь знову відправив їй повідомлення.

«Даю тобі двадцять чотири години. Час пішов. У мене є відео.»

Дійсно, у Василя не було жодного відео, але воно йому й не потрібне було.

Ірина прокинулася від звуку повідомлення, прочитала його і заховала телефон під подушку.

– Хто тобі пише так пізно? – запитав Василь, укладаючись.

– Та так… Реклама.

– Ці рекламісти зовсім нахабні, – видихнув він, – жодного почуття такту. Пишуть практично посеред ночі.

Увесь наступний день Ірина думала, що їй робити. Так, вона зраджувала Василю. Але хіба це її вина, що на неї нахлинула пристрасть? Олексій був таким незвичайним, а з Василем у них все було вже занадто просто. Але майбутнього з Олексієм у Ірини не було, бо він одружений. А з Василем вони збираються зіграти весілля. Але якщо вона зізнається, то він однозначно все скасує. Якщо ж вона нічого не скаже, можливо, йому про це повідомить хтось інший.

Вона навіть подумала, що це дружина Олексія про них дізналася і, зустрівшись з ним, істерично розповіла. Але Олексій сказав, що його дружина точно не в курсі, і йому проблеми не потрібні. Тому він сказав, що вони більше не повинні бачитися, і пішов.

Коли Ірина повернулася з роботи, вона так і не знала, що робити. Надіялася на те, що цей хтось блефує і нічого не скаже її нареченому. Але коли вони збиралися спати, Василеві знову прийшло повідомлення.

– Дивно, – сказав він, – написано, що залишилася одна година. І що це, цікаво?

Ірина заплющила очі, видихнула, а потім, зручно сівши на ліжко, почала розмову.

– Василю, я повинна тобі в чомусь зізнатися…

– У чому, дорога? – з посмішкою запитав він.

– Я тобі зрадила, – на очах Ірини виступили сльози. – Прости мене! Я не знаю, як так вийшло! Я люблю тільки тебе! Я просто не змогла мовчати. Це з’їдає мене зсередини! Мені так соромно…

– Зрозуміло, – на диво спокійно промовив Василь. – Але ти зізналася, бо тебе змусили. Точніше, змусив.

– Що? – запитала вона здивовано.

– Це я змусив тебе зізнатися. Це я писав тобі і собі ці повідомлення. І я, начебто, ніколи не був садистом, але всі ці дні насолоджувався тим, як ти переживаєш. Бо ти навіть не можеш уявити, що я відчув, дізнавшись про зраду.

– Як ти міг? – прошепотіла вона. – Ми могли просто поговорити…

– Могли. Але я вирішив, що так зможу помститися. Мені не стало легше, на жаль. Але тобі стало важче. Ну а тепер…

Василь подивився на дівчину, переможно усміхаючись.

– Думаю, ти й сама розумієш, що тобі час йти. Ах так, повідомиш батькам і друзям про скасування весілля самостійно. І я проконтролюю, щоб ти розповіла справжню причину, а не виставила мене винуватим.

Ірина дивилася на Василя і не впізнавала його. Вона не думала, що він здатен на таке.

Дівчина мовчки піднялася і почала збирати речі. Василь увімкнув улюблений фільм і спробував відволіктися від болю в грудях, який нікуди не зник. Але він знав, пройде час — і він зникне. Як зникне Ірина з його життя.