Connect with us

З життя

Я была шокирована, узнав, почему мой 4-летний сын плакал, когда оставался с бабушкой

Published

on

Мой четырёхлетний сын рыдал каждый раз, когда оставался с бабушкой. Узнав правду, я онемела от ужаса

Наша семья казалась мне нерушимой, как сибирский кедр. Свекровь, Любовь Ивановна, никогда не баловала меня теплотой. Смотрела исподлобья, словно я лихая соблазнительница, увлёкшая её «кровинушку» из родного гнезда. Но даже сквозь лёд непонимания я верила: внука она не обидит. Разве может бабушка навредить собственному Артёмке?

Когда дела на работе поглотили нас с мужем, договорились: дважды в неделю свекровь забирает Артёма из садика в нашем посёлке под Нижним Новгородом. Идеальный план: ребёнок с родными, мы спокойны. Но вскоре заметила перемены.

Сын преобразился. В дни её визитов он вцеплялся в мою кофту, рыдал в три ручья, умолял не отдавать. Сначала думала — капризы. Может, не хочет покидать друзей или переутомился. Но тревога копилась. Возвращаясь домой, он замыкался, будто в воду опущенный. Отворачивался от борща, часами сидел, уставившись в стену. А когда в трубке однажды прозвучало: «Любовь Ивановна звонит», — сын вздрогнул, как от щелбана, и забился под стол. Сердце ёкнуло — пора действовать.

Долго уговаривала Артёма открыться. Он прижимался ко мне, дрожа мелкой дрожью, будто под февральским ветром. Пообещала: «Скажешь правду — больше не увидишься с ней». Тогда сквозь всхлипы прорвалось:

— Мамочка… Она говорит, я — сорная трава…

Горло сдавило, будто медведь на грудь наступил. Сдерживая слёзы, спросила:

— Что делает бабушка, солнышко?

— Кричит, если смею чашку взять… А вчера заперла в чулане! Грозилась оставить на ночь…

Ладонь сама ударила по столу — чайник подпрыгнул. Ногти впились в скатерть, оставляя полумесяцы на ткани.

— Там… один был? Долго?

— Да… Я плакал, а она смеялась…

Воздух перехватило. Не веря ушам, представила своего мальчонку — этого веснушчатого ангела — в тёмном чулане, с разбитым сердцем. Бывшая учительница литературы, а ныне пенсионерка, которую я считала строгой, но справедливой, оказалась тёмной лошадкой.

Муж, услышав, сначала буркнул: «Мать на такое не способна!» Но когда Артём, глотая слёзы, повторил рассказ, лицо супруга стало каменным. Поехали к Любови Ивановне.

Встретила нас с ледяным спокойствием. Но после прямого вопроса о чулане маска сорвалась. Задрожав, она выпалила:

— Избаловываете дитя! В наше время розги были лекарством от дурного нрава!

— Лекарством?! — закричала я, забыв о приличиях. — Вы с ума сошли?!

Муж молчал, глядя на мать пустым взглядом. В тот вечер мы поклялись: Артём больше не ступит на её порог. Супруг пытался сохранить связь, но я непреклонна. Простить? Никогда.

Прошли месяцы. Сын снова смеётся, гоняет во дворе с дворовыми псами. А я усвоила: если ребёнок плачет без причины — причина есть. Спрятана за семью печатями, но жива. Наш долг — вырвать её с корнем, даже если придётся сжечь мосты с теми, кого считали родными. Мой мальчик достоин любви, а не страха.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять − шість =

Також цікаво:

З життя11 хвилин ago

«Моя машина — мої правила, і я вирішую, кому її давати!» — сказала свекруха

«Авто моє, і сама вирішую, кому його давати!» — оголосила свекруха. Ми з чоловіком, Олегом, молода сім’я, нашому шлюбу всього...

З життя17 хвилин ago

«Моє авто – мої правила: кому і коли давати вирішую я!»

«Це моя машина, і я сама вирішую, кому її давати!» — оголосила свекруха. Ми з чороловіком, Олегом, молода сім’я, нашому...

З життя22 хвилини ago

«Дякую, чарівнице, що у мене з’явився батько»: як моя племінниця знайшла родину після років розлуки

«Дякую, феєчко, що у мене з’явився тато»: як моя племінниця знайшли рідну людину після років розлуки — Мамо, а коли...

З життя23 хвилини ago

Мені неприємно дивитися на тебе такою: чоловік пішов спати в іншу кімнату, доки я не ‘приведу себе в порядок’

«Мені огидно дивитися на тебе в такому вигляді» — чоловік пішов спати в іншу кімнату, поки я не «приведу себе...

З життя1 годину ago

Заберіть мені дитинство назад!” — наполягала сестра після восьми років відсутності…

«Віддайте мені моїх дітей!» — вимогла сестра, якої не було вісім років… Буває, що доля змушує стати батьком раніше, ніж...

З життя1 годину ago

У нас же дитина: як невістка прагнула витіснити родича з його кімнати

Ця історія трапилася з моїм другом, з яким ми разом вчилися у університеті. Його звуть Олексій, йому лише двадцять два,...

З життя1 годину ago

Моя мама віддала собаку в притулок без мого відома: «Чому б просто не завести дитину?»

Це сталося після п’яти років шлюбу. Ми з чоловіком вирішили трохи перевести подих і поїхали у невеличку відпустку в Карпати...

З життя1 годину ago

Їй ніхто не потрібен: історія жінки без сімейних цінностей

Та от невістка — нікому не потрібна, навіть власна дитина! — історія жінки, яка зроду не розуміла, що таке родина....