Connect with us

З життя

Я всё ещё твой сын: письмо, которое не смог оставить ненаписанным

Published

on

Мама, наверное, ты до сих пор сидишь на кухне, перебирая пожелтевшие открытки, где гости поздравляют с твоим «маленьким чудом». Среди улыбающихся лиц — те, кого уже нет. Ты хранишь мой первый чепчик, выпавший зуб, локон белокурых волос, словно пытаясь удержать время, когда я помещался на твоих ладонях. Но даже самые дорогие альбомы не вернут прошлое. А ты всё бережёшь их — ведь я твой сын.

Я взрослый. Мне за тридцать, есть жена, ипотека, должность и груз ответственности. Но знаешь, мама? Я всё тот же Сашенька — мальчишка с содранными коленками, двойкой по алгебре и комом в горле. Ты не требовала объяснений — просто гладила по голове. И я верил: завтра, может, и влетит за проказы, а сегодня меня любят. Просто так.

Хочу, чтобы ты знала: я всё он. Только теперь вместо рюкзака — портфель, вместо дворовых драк — совещания. Звоню редко не из-за забывчивости. Стыдно быть не суперменом, а обычным человеком с трещинами. Но в трудную минуту я снова в нашей хрущёвке, где пахнет ватрушками, а твой голос повторяет: «Главное — дома, остальное наживём».

Помнишь, как в пятом классе ты надела на меня клетчатое пальто «на вырост»? Я ревел, уверенный, что похож на попугая. Теперь у меня такое же — от «Гуталина», сшитое по мерке. Стоит как ползарплаты, но внутри я всё тот же стеснительный мальчишка. Твой.

Наше детство — не просто страницы из прошлого. Это фундамент. Ты единственная, кто помнит, как я бредил корью, боялся Бабы-яги в шкафу, прятался в кладовке после смерти Жучки. Ты прожила со мной каждый страх, каждую радость. Поэтому я навсегда твой.

Иногда, мам, выгораю до тла. Мир требует быть идеальным: директором, добытчиком, эталоном. Дома тоже нельзя сбавить обороты — надо быть опорой, защитником, героем. И лишь в твоей однушке я могу снять галстук, сесть на табуретку и услышать: «Чайку?» Без упрёков, без вопросов. Просто «отдохни». Здесь я не обязан быть сильным. Здесь я просто твой сын.

В жизни так мало постоянства: коллеги предают, друзья забывают, дети отдаляются. Но ты — как береза у дома: стоишь, несмотря на штормы. Твоя любовь не кричит, не требует, не торгуется. Она как самовар — греет тихо, без пафоса. Выдержала мой бунтарский переходный возраст, хлопанье дверью, месяцы молчания.

Люба, моя жена, сначала тебя смущала. Ты спрашивала: «Что вас связывает?» А она… она как ты. Хранит первые сандалии Алёнки, записывает её смешные словечки в блокнот, обнимает, когда я прихожу с работы мрачнее тучи. Смотрю на неё — и понимаю: наши дети вырастут такими же счастливыми, как я. Потому что мы передаём эстафету — из твоих рук в её.

Спасибо, мама. За сохранённые варежки, ночные дежурства у моей кровати, за «не переживай, сынок». За то, что даже сейчас, когда у меня седина в висках… я всё ещё твой мальчик. И останусь им. Всегда.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 + 15 =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

«Моя машина — мої правила, і я вирішую, кому її давати!» — сказала свекруха

«Авто моє, і сама вирішую, кому його давати!» — оголосила свекруха. Ми з чоловіком, Олегом, молода сім’я, нашому шлюбу всього...

З життя23 хвилини ago

«Моє авто – мої правила: кому і коли давати вирішую я!»

«Це моя машина, і я сама вирішую, кому її давати!» — оголосила свекруха. Ми з чороловіком, Олегом, молода сім’я, нашому...

З життя28 хвилин ago

«Дякую, чарівнице, що у мене з’явився батько»: як моя племінниця знайшла родину після років розлуки

«Дякую, феєчко, що у мене з’явився тато»: як моя племінниця знайшли рідну людину після років розлуки — Мамо, а коли...

З життя28 хвилин ago

Мені неприємно дивитися на тебе такою: чоловік пішов спати в іншу кімнату, доки я не ‘приведу себе в порядок’

«Мені огидно дивитися на тебе в такому вигляді» — чоловік пішов спати в іншу кімнату, поки я не «приведу себе...

З життя1 годину ago

Заберіть мені дитинство назад!” — наполягала сестра після восьми років відсутності…

«Віддайте мені моїх дітей!» — вимогла сестра, якої не було вісім років… Буває, що доля змушує стати батьком раніше, ніж...

З життя1 годину ago

У нас же дитина: як невістка прагнула витіснити родича з його кімнати

Ця історія трапилася з моїм другом, з яким ми разом вчилися у університеті. Його звуть Олексій, йому лише двадцять два,...

З життя1 годину ago

Моя мама віддала собаку в притулок без мого відома: «Чому б просто не завести дитину?»

Це сталося після п’яти років шлюбу. Ми з чоловіком вирішили трохи перевести подих і поїхали у невеличку відпустку в Карпати...

З життя2 години ago

Їй ніхто не потрібен: історія жінки без сімейних цінностей

Та от невістка — нікому не потрібна, навіть власна дитина! — історія жінки, яка зроду не розуміла, що таке родина....