Connect with us

З життя

«“Токсична матір” у мережі: як пережити публічний сором?»

Published

on

«Донька назвала мене “токсичною матір’ю” у соцмережах. Тепер мені соромно вийти на вулицю…»

Я завжди вважала себе суворою, але справедливою жінкою. Тридцять років працювала вчителькою у звичайній сільській школі, де через мої руки пройшли цілі покоління. У нашому селі мене знали й поважали. Поки все не перекинулося догори дриґом.

Мою доньку звуть Соломія. Їй 32. Ми не спілкуємося вже роки. Я намагалася бути поруч, але вона сама відійшла. Причини не розуміла… доки мені не розповіли, що вона веде блог про «токсичне дитинство» та «жахливу матір».

Ви не уявите, що я відчула, коли вперше побачила її слова. «Мене контролювали, забороняли все, я виросла в страху й осуду. Моя мати — диктатор у спідниці. Вона ніколи мене не любила». А потім — коментарі незнайомців: мене називали чудовиськом, звинувачували в зламаній душі доньки, у тому, що я нібито відібрала в неї життя.

Та ж це неправда! Я дійсно була суворою, але все робила для неї. Не била, не принижувала. Забороняла ночувати подалі від дому у 11 років — так, бо боялася. Не дозволяла прогулювати школу, вимагала дисципліни. Хіба це злочин?

Завдяки моїй твердості Соломія закінчила школу із золотою медаллю, вступила на бюджет у престижний університет у Львові, потім працювала у великій компанії. Я лише хотіла, щоб вона стала сильною, розумною, незалежною. Не ліше в її особисте, не нав’язувала, за кого виходити заміж. Лише мріяла про її щастя.

Та виявилося, що все, що я робила, тепер називають пеклом і насильством. Люди в селі перестали вітатися. Чую: «Чули, що про вас пишуть? Ви ж учителька, а дитину як виховали?» Мені сором навіть за хлібом вийти. Ходжу, опустивши очі. Не розумію — за що така месть?

Коли моя донька вирішила, що я — ворог? Коли моя турбота стала «отрутою»? Адже я сама її підняла. Чоловік помер, коли Соломії було десять. Тягла все сама: школу, дім, заняття з нею по вечорах. Не спала, коли вона хворіла. Працювала на знос, щоб донька мала чисті речі й гарну їжу.

А тепер я — чудовисько.

Я телефонувала. Просила видалити публікації, принаймні не брехати. Благала не ганьбити мене перед людьми, не руйнувати те, що будувала все життя. У відповідь — мовчанка. Або нові історії про «дитинство без тепла».

А потім… вона подзвонила. У сльозах. Говорила уривчасто: чоловік, бізнесмен, кинув її. Залишив із трьома дітьми, без грошей, без домівки. Знайшов собі молодшу. Сказав, що набридло бути батьком.

— Мамо, пробач… Благаю… Мені йти нікуди… Ти в мене єдина…

Я стиснула слухавку. Важко дихала. У голові лунали її слова: «Ти не мати, а наглядач. Ти зруйнувала мене. Ненавиджу тебе». А тепер — «пробач, прихисти».

Не знала, що відповісти. У грудях билися дві жінки: мати, що болить за дитиною, і людина, яку зрадили й принизили.

Що робити? Пробачити? Взяти під дах, мов нічого не було? Я не чудовисько. Люблю доньку. І онуків. Не вижену на вулицю. Та чи зможу забути, як її слова спалили мені серце?

Не хочу помсти. Але й мовчати не можу. Може, поставити умову? Вибачення. Правду — у тому ж блозі, перед тими ж людьми.

Не прагну слави. Хочу лише справедливості. Або хоча б спокою.

Скажіть… ви б пробачили? Чи не стали б?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 2 =

Також цікаво:

З життя35 хвилин ago

У нас дитина, поміняймося кімнатами: як дружина брата хотіла витіснити Олександра

Ця історія трапилася з моїм другом, з яким ми разом вчилися у виші. Його звуть Тарас, йому всього двадцять два,...

З життя37 хвилин ago

Мама в сльозах: Невиносимо сидіти з онуками!

Ох, доню, більше нема сили сидіти з цими дітьми! Вони мене просто заморджують! — мати подзвонила в сльозах, не витримавши...

З життя37 хвилин ago

Свекрусі не потрібна ніхто, навіть її власна дитина!” — історія жінки, яка не розуміє, що таке сім’я

“Невістці ніхто не потрібен, навіть її власна дитина!” — історія жінки, яка не розуміє, що таке родина. Після весілля мого...

З життя2 години ago

«Моя машина — мої правила!» — заявила свекруха

«Це моя машина, і я сама вирішую, кому її давати!» — гукнула свекруха. Ми з чоловіком, Олегом, молода родина, нашому...

З життя3 години ago

У нас дитина, давай поміняємося кімнатами…” — як дружина брата прагнула витіснити із простору

— Ну в нас же дитина, давай поміняємося кімнатами… — як дружина брата намагалася витіснити Олександра з його простору Історія...

З життя4 години ago

Ох, дочка, більше нема сил із цими дітьми! Вони мене просто зводять з розуму!” — мати дзвонила в сльозах, не витримавши онуків своєї старшої доньки

— Ох, доню, більше не можу сидіти з цими дітьми! Вони мене просто з’їдають! — мати подзвонила в сльозах, не...

З життя5 години ago

«Мати дорікала: тварини замість родини!»

«Для тебе кіт важливіший за племінника!» — кричала мати. З дитинства я, Соломія, мріяла про власного кота. І от, у...

З життя5 години ago

«Мама, не уезжай: как приезд родственницы изменил всё»

«Мама, останься с нами»: как визит тёщи перевернул всё Раиса Сергеевна приехала к дочери и зятю в гости. — Бабушка...