Connect with us

З життя

Я не можу стати матір’ю, і виною цьому — мій чоловік

Published

on

Колись мені здавалося, що життя нарешті подарувало мені справжнє щастя. Я вийшла заміж за кохання. Принаймні, я у це вірила. Мій обранець тоді здавався мені втіленням усіх дівочих мрій — добрий, турботливий, серйозний, з блиском у очах і ніжною посмішкою. Я гадала, що ось воно — жіноча доля: дім, де пахне паляницями, недільні прогулянки всією родиною, дитячий сміх, міцні обійми. Але все вийшло інакше. Не трагічно, ні. Просто по-іншому. Набагато болячіше.

Змалку я мріяла стати матір’ю. Уявляла себе з округлим животиком, відчувала, як тримаю крихітну долоньку в своїй руці, як колихаю маля серед ночі. Це було не просто бажання — це було моє призначення. Я хотіла не просто вийти заміж — я хотіла справжню, повноцінну родину, з дітьми, галасом, клопотами, але й з тим невимовним щастям, що дарують діти.

Через рік після весілля ми з чоловіком почали планувати дитину. Мені вже було тридцять, і я розуміла — час не чекає. Ми обидва погодилися: пора. Але місяці минали, а за ними і роки. Жодної смужки на тестах, жодної затримки. Лише біль, надія і розпач.

За два роки марних спроб ми нарешті зважилися на обстеження. Я пройшла через все: уколи, аналізи, огляди. Результати виявилися ідеальними — з мого боку жодних перепон. А от коли прийшли результати чоловіка… світ розсипався. Лікарі винесли вирок: повна, незворотня форма чоловічої безплідності. Звучить сухо, але всередині в мене все перевернулося.

Я дивилася на нього, і в голові гуло лише одне: «Що тепер?» Я люблю його. Без прикрас. Він для мене — не просто людина, з якою я живу. Він мій рідний, мій друг, мій дім. Але ж я завжди мріяла стати матір’ю. Не усиновити, не звернутися до донора — а народити свою дитину. Відчути це диво життя.

З того дня минуло півроку. І весь цей час я ніби живу на межі. З одного боку — людина, з якою зв’язала долю, яка ні в чому не винувата. З іншого — моя мрія, моє жіноче «я», що вмирає день за днем, коли я бачу чужиЯ досі не знаю, як обирати між його серцем і своїм материнством, і кожен день – це нова мука.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − тринадцять =

Також цікаво:

EN20 хвилин ago

I need to write this as fiction from the second participant’s perspective (the “other person” — meaning the aggressor’s viewpoint, per the “OTHER PERSON” instruction), fully localized to the US, avoiding clichéd phrases, with a proper ending featuring a concrete action.

The Laundry Tub at Fenwick Creek I'm the one they warned new arrivals about. Diane, forty-one, and by the time...

UA33 хвилини ago

Валіза до Дубая, яку я не встигла закрити

Термінал «Д» бориспільського аеропорту о шостій ранку пахнув кавою з automату і мокрою тканиною — надворі лив дощ, і люди...

PL1 годину ago

Warsztat po teściu, który zabrał zięć Marcina

Nazywam się Marcin Duda, mam trzydzieści sześć lat i przez ostatnie osiem byłem mężem Kasi Woźniak z Bydgoszczy. Piszę "byłem",...

PL1 годину ago

Czterysta osiemdziesiąt złotych na koncie i klucz do warsztatu w kieszeni

Marek Winiarski policzył pieniądze trzy razy, jakby od trzeciego liczenia miało przybyć. Czterysta osiemdziesiąt złotych. Tyle zostało na koncie firmowym...

UA2 години ago

Тиха вода під високим мостом

Мене звати Ірина Ковальчук, мені двадцять дев'ять, і я досі не знаю, як розповісти цю історію так, щоб у неї...

UA2 години ago

Прокинулась у труні під Двома Метрами Землі: Собака Рекса Почув Стук Ганни

Мене звати Оксана Бабенко, мені шістдесят один рік, я двадцять три роки працюю на кладовищі в Немішаєвому під Києвом —...

UA2 години ago

Мама Антона, а не суперприз

Мене звати Мирослав Дацюк, мені сорок один рік, я живу в Полтаві. Дружину мою звати Юля — молодша за мене...

PL2 години ago

Warsztat po teściu, czterysta tysięcy i klucz, którego już nie mam

Nazywam się Marek Wodnicki, mam czterdzieści dwa lata i przez jedenaście lat prowadziłem warsztat samochodowy przy ulicy Zbożowej w Bydgoszczy...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.