Connect with us

З життя

Ожидали трудности, но её переезд изменил всё: как забота о близком преобразила вашу жизнь

Published

on

Иногда жизнь поворачивает так резко, что не успеваешь понять, как оказался в другом мире. Я считал себя самодостаточным: работа в Нижнем Новгороде, друзья по субботам, увлечения по вечерам. Родители жили в деревне под Рязанью, вели спокойную жизнь. Навещал их раз в месяц, привозил продукты, помогал по дому. Всё шло как по расписанию.

Пока не грянула беда — умер отец. Инфаркт, внезапно, за день. После похорон мать, Любовь Ивановна Петрова, словно сломалась. Сидела у окна в выцветшем платке, молчала. Ни слёз, ни слов — будто исчезла в пустоте.

Я остался на неделю. Дом стал чужим, а она — тенью. Пугалась темноты, вздрагивала от скрипа половиц. Однажды тихо попросила: «Останешься ещё на день?» Остался. Потом — ещё. И осознал: не могу бросить её.

Переезд дался тяжело. Она взяла лишь платья, иконку да старую подушку с матрёшками, которую я привёз из Суздаля лет десять назад. Говорила: «С ней спокойнее».

Первые дни в городе мама молчала. Сидела в комнате, перебирала чётки, слушала «Радио России». Готовила только себе — я злился, но потом понял: ей нужно освоиться.

Через месяц всё изменилось. Она стала встречать меня с работы, спрашивать о делах. Мы готовили вместе: я чистил картошку, она лепила пельмени. Иногда вспоминала, как в юности танцевала на деревенских свадьбах, иногда молчала — но в этой тишине было больше любви, чем в словах.

Я боялся устать: работа, заботы, быт. Но вместо усталости пришла радость. Перестал задерживаться в офисе, пропускать выходные с друзьями. Дом наполнился теплом — тем самым, из детства, когда пахло блинами и крахмалом от свежевыглаженных рубах.

Ссорились, конечно. Она отказывалась от врачей, твердила: «Сама справлюсь». Я сердился, но это мелочи. Главное — её смех за дверью, звон чайника по вечерам, её «Сашенька, иди ужинать».

Не знаю, сколько нам осталось. Год? Пять? Но каждый день с ней — как подарок. Если бы тогда, в момент решения, кто-то сказал, что это вернёт мне самого себя — не поверил бы. А теперь понимаю: иногда, чтобы обрести смысл, надо просто вернуть домой того, кто подарил тебе жизнь.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

15 − 14 =

Також цікаво:

З життя7 хвилин ago

«Я знайду сину кращу пару!» – сказала його мати, і я зрозуміла, що нам не судилося порозумітися.

«Нічого, ще встигну знайти синові нормальну дівчину!» — заявила свекруха. А я того дня зрозуміла, що між нами ніколи не...

З життя15 хвилин ago

Усе життя мене принижували, а тепер вимагають доглядати за хворою матір’ю

Мене принижували все життя, а тепер вимагають, щоб я доглядала за хворою матір’ю. Я, Соломія, була останньою дитиною у багатодітній...

З життя16 хвилин ago

«Свекруха сказала, що знайде сину кращу дружину, а я збагнула, що між нами ніколи не буде миру»

“Нічого, ще встигну знайти синові справжню дівчину!” — заявила свекруха. А я того дня зрозуміла: між нами ніколи вже не...

З життя25 хвилин ago

Зазнали принижень усе життя, а тепер від мене чекають допомоги нездужій матері

Мене принижували все життя, а тепер вимагають, щоб я доглядала за хворою матір’ю. Я, Соломія, була останньою та небажаною дитиною...

З життя26 хвилин ago

«Я отказалась переезжать на загородный участок и поддержала сына финансово»

Давно это было, ещё при моей памяти. Я — мать двоих сыновей, уже взрослых. Старший, Иван, давно обзавёлся семьёй, живёт...

З життя54 хвилини ago

Моя свекровь отправилась в больницу из-за сердца и вернулась с младенцем

Наверное, никогда не думала, что моя свекровь способна так удивить. Но обо всём по порядку. С Игорем мы вместе уже...

З життя59 хвилин ago

Батько повернувся через десять років: чи варто руйнувати роками збудоване?

Коли вони підписалися в ЗАГСі, Олеся ледве пересувалася — була на останньому місяці вагітності, — з тремтінням у голосі згадує...

З життя1 годину ago

Все життя мене принижували, а тепер вимагають доглядати за хворою матір’ю

28 жовтня, понеділок Весь свій життя мене принижували, а тепер вимагають, щоб я доглядала за хворою матір’ю. Я, Соломія, була...