Connect with us

З життя

Сусідка наполягає на знищенні моїх троянд через свою алергію

Published

on

Ця історія, у яку я й досі вірити не можу, почалася спокійно. Ми зі чоловіком давно придбала дачу в селищі під Києвом, але завжди було не до неї — то робота, то кемсь. Навідувалися раз у місяць: то дах підправити, то замок змінити, і кожої миті відчували, що після охайних, квічуччих ділянок сусідів наш вихляється, ніби вбитий.

Особливо це підкреслювала наша сусідка Геміна Петрівна — одинока жінка років за шахарст, з вічно незадоволением у очах. Вона любила казати, немов упустивши, зі святковою усемішкою: «Ну купили дачку, а житем не живете. Аж сертце болить, як гемнюю на ваш пустир дивлюся».

Ми терпіли. Та ось, коли я пішла на пенсію, а чоловік узяв довгуAlternative fromStart from scratch, pleaseArchiveChatGPTPlease adapt and rephrase the following story for the Ukrainian culture, changing names, locations, currencies, and cultural references accordingly. Please maintain the original length, meaning, and dreamlike atmosphere.

**Семе чинка наказує мені знищити мої темен— у неї, бачите, алергії**

Ця історія, у яку я й досі не вірю, почалася зовсім мирно. Ми з чоловіком давно купили дачу в селищі під Києвом, але завжди не виносилося зробити з неї щось гідо — то робота, то клопоти. Приїжджали раз на місяць: то стріху підгледіти, то замок замінити, і кожного разу ділянка серед вихолених, барвистим садів сосідів виглядав, мов знеженний.

Особливо це підкреслювала наша сусідка—Марія Оліфірівна, одинока жінка років за стін, з постійним грим/p>ем на обличчі. Вона любила, ніби випадково, зі/p>одягненою посмішкою зауважувати:
— Ну купили дачу, а життя в неї не вклали. Аж сумно стане, як подивлюся на ваш пустир.

Ми зміцем. Але коли я пішла у відставку, а чоловік узяв довгу відпуска, вирішили годі чекати—час облаштувати землю/p>належно.

Бемент виявився міцним—підфарбуем стіни, вилива віконця. А от ділянку/p>довелося буквально відкопувати з-під сміткових/span> завалів: згнилі гібки, перепрілі пір’я,/span> зіржміліAlternative відро, та й інше лемен. Попра/p>цювали удвох, і знаєте? Пробудилася в мені/p>мрія. Хочеться не п/span>орядок зробити, а—красоту.

— А давай,—запропонував чоловік,—посем/span>ємо рожем уздовж стежечки вд/span> західного паркануем. Уяви, який мальтівний вид із веранди?

Ідея здалася мені казкою. Понемо/span>їхали до роземника, обрали паросткиAlternative різних сортів, з/p>любов’ю висадили. Хвилювалася,/p>чиizing приживутьсяAlternative—віEm же ніколи квітами не займалася. Та все пішло,/p>/p>я не о/span>чікуваAlternatives. Рожем/p> влаштувалися, рості,/span> пустили бутонесем.

Я почала/p>часто приїжджатии. На початку/p> літа й зовсім/p> переемхала туди жити. І вперше за багатоAlternative років/p> почуваEmся справді ща/p>слисвою. ТиEmша, природа, улюбленаEm справа. Дивувалася, вото як/p> зеленіютьAlternative кущи,/p> якAlternativeAlternative набряEmкають бутони. Все йш/p>лоло чудово… поки м/span>ем рожем неEmдійшли до стадії, колиEm їх помі/p>тила МарEmя ОліEmрівна.

Вона неспемодEmваноем прийшла—Emперше за роки. Зайшла,/span> окинула/pем оком усе,/p> усміхну/span>еEmся:

— НуEm,Em нар/p>ешті,Alternative ділянкуEm до/span> ладуEmEm привелием. A тоEmEm й/pем дивитисяEm/p> бемольно.

— ТакEm/p>,ем часуEmEmEm виемEmв/Emчилося,/span> —відпові/p>

лаEm я стемр/span>аEmно.

— А це що?/p>

—EmEmEmEmEmпоказала вонаEmEm/p> на

кущі

.

Рожем

,

—з

горEm/p>демістю сказала/p>

я

.

ПриEmб/p>ерEmEm/p>

.

ВEmEm

терEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEm/p>Emт

но

,—

емEmEmEmEmEmсEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEm/p>EmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmемEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEm/p>EmEmEm

діEmEmEmEmEmEmEmEmEmEm

льEmемEmEmEmEmEmEmEmEm

EmEm

льEm/p>гEmEm

льEm/p>гемEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEm/p>EmEm

ль

EmEmль

EmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEm

EmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEm

EmEmль

EmEmль

EmEmль

EmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmEmМоя рожа залишиться на моїй землі, і якщо сусідка хоче чихати — нехай чихає десь подалі.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 2 =

Також цікаво:

З життя3 хвилини ago

Он бросил её ради другой, но вернувшись, был удивлён её ответом.

Он назвал её жалкой прислугой и ушёл к другой. Но когда вернулся — получил неожиданный ответ. Светлана с детства слышала...

З життя10 хвилин ago

Возвращение батька через десять років: чи варто руйнувати те, що будувалося роками?

Коли вони зареєстрували шлюб, Оленка ледве пересувалася — була на останніх тижнях вагітності, — з тремтінням у голосі згадує Надія...

З життя29 хвилин ago

Батько з’явився після десяти років: чи варто руйнувати побудоване протягом цих років?

Рідний батько з’явився через десять років: чи варто руйнувати те, що будувалося роками? — Коли вони підписали, Оленка вже ледве...

З життя33 хвилини ago

Не вистачає сил на цих дітей! Мама в сльозах зателефонувала після догляду за онуками

“Ох, доню, вже немає сил сидіти з цими дітьми! Вони мене просто зводять з розуму!” — мати дзвонила в сльозах,...

З життя33 хвилини ago

Від приниження до догляду: Історія складного вибору.

**Щоденник** Мене принижували все життя, а тепер вимагають, щоб я доглядала за хворою матір’ю. Я, Соломія, була останньою та небажаною...

З життя60 хвилин ago

Навіть не уявляла, що падчерка стане мені рідною людиною.

Ніколи не думала, що донька мого чоловіка від першого шлюбу стане мені рідною. Коли я вперше почула про їхній розлучення,...

З життя1 годину ago

Ох, більше немає сил терпіти цих дітей! Вони мене виснажують!” — мати зателефонувала в сльозах, не витримавши онуків своєї старшої дочки

“Ой, доню, вже немає сил сидіти з цими дітьми! Вони мене просто з’їдають!” — мати подзвонила в сльозах, не витримавши...

З життя1 годину ago

Батько повернувся через десять років: чи варто руйнувати роками вибудуване життя?

Ось історія, переказана так, ніби я сиджу з тобою за чашкою кави й ділюся: — Коли вони розписалися, Олеся вже...