Connect with us

З життя

«Не твой, но прошу — позаботься о нём»

Published

on

Она шла домой сквозь колючий московский вечер, тяжесть рабочего дня висела на плечах, как старый тулуп. Алёна мечтала лишь о тёплом борще, ванне с берёзовым веником и забытьи под мерное тиканье часов. В сумке жались ключи от квартиры, когда сзади раздался шорох — не шаги, а скорее шелест опавших листьев. Обернулась: стояла девчонка, тонкая как лучинка, с трясущимися руками и свёртком в одеяле.

— Вы… Алёна? Жена Кирилла? — голос у неё прыгал, как заяц по кочкам.

— Я. А тебе что?

— Меня зовут Дашенька… Это… это ваш Кирилл… он… у нас с ним сын. Феденька.

Сердце провалилось куда-то в подвал. Алёна фыркнула:

— Ну да, сразу видно, как “утешил” тебя мой ненаглядный. И че теперь?

— Мне некуда идти. Родители выгнали… Он ваш, заберите его…

— Родила — сама и расхлёбывай! — Алёна резко развернулась, но внутри всё кипело, будто самовар перед праздником.

Кирилл пришёл поздно, глаза в пол. Она спросила прямо:

— Ты её трахал?

Он не стал выкручиваться:

— Да… Один раз. Было… после ссоры с тобой…

В дверь снова постучали. На пороге — тот же свёрток, записка: *«Федя. Он хороший. Пожалуйста»*.

Кирилл окаменел, будто его морозом сковало. Алёна взяла ребёнка — тёплого, пахнущего молоком.

— Беги в аптеку. Подгузники, смесь, грелку. Живо.

Дни поплыли, как льдины по весенней реке. Кирилл метался между домом и работой, но в глазах — пустота. Его мать кричала: *«Подкидыша в дом? Да ты с ума сошла!»*. Он потребовал сдать тест. Результат грохнул, как гром среди ясного неба:

— Не мой. — Кирилл стоял, будто его подменили. — Отдадим в приют.

Алёна прижала Федю к груди:

— Он мой. Уходи, если хочешь.

Кирилл ушёл. А через месяц у Феди поднялась температура — сорок, судороги. Больница, зелёнка на стенах, запах лекарств. Там был врач — Сергей. Спокойный, с тёплыми руками. Он сказал:

— К вам приходила девушка… Даша. Спрашивала про мальчика.

— Приведи её.

Даша оказалась тенью — худой, с красными глазами.

— Я ошиблась… Отец — тот, который меня бросил. Кирилл просто… был рядом. Мне некуда было бежать…

Алёна слушала и вдруг вспомнила: пять лет назад она выпила таблетки, чтобы не рожать от первого мужа.

— Переезжай ко мне. Поможем друг другу.

Даша выучилась на швею, встретила электрика Сашку. Они забрали Федю. А Алёна… Сергей однажды остался на чай. Потом — навсегда.

Кирилл стучался в дверь через год — новая жена выгнала. Но дверь не открылась.

Судьба — как матрёшка: внутри горя всегда прячется что-то тёплое. Надо только разглядеть.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять + 18 =

Також цікаво:

З життя11 хвилин ago

Мій син віддаляється, і я не знаю, коли він став мені чужим

“Син більше не хоче зі мною говорити… І я не знаю, в який момент він став для мене чужим. У...

З життя18 хвилин ago

Моя мама здала мою собаку в притулок потайки: «Краще мати дитину!»

Це сталося після п’яти років шлюбу. Ми з чоловіком вирішили трохи перепочити та поїхали в невелику відпустку в Карпати —...

З життя25 хвилин ago

«Я знайду сину кращу пару!» – сказала його мати, і я зрозуміла, що нам не судилося порозумітися.

«Нічого, ще встигну знайти синові нормальну дівчину!» — заявила свекруха. А я того дня зрозуміла, що між нами ніколи не...

З життя34 хвилини ago

Усе життя мене принижували, а тепер вимагають доглядати за хворою матір’ю

Мене принижували все життя, а тепер вимагають, щоб я доглядала за хворою матір’ю. Я, Соломія, була останньою дитиною у багатодітній...

З життя35 хвилин ago

«Свекруха сказала, що знайде сину кращу дружину, а я збагнула, що між нами ніколи не буде миру»

“Нічого, ще встигну знайти синові справжню дівчину!” — заявила свекруха. А я того дня зрозуміла: між нами ніколи вже не...

З життя44 хвилини ago

Зазнали принижень усе життя, а тепер від мене чекають допомоги нездужій матері

Мене принижували все життя, а тепер вимагають, щоб я доглядала за хворою матір’ю. Я, Соломія, була останньою та небажаною дитиною...

З життя45 хвилин ago

«Я отказалась переезжать на загородный участок и поддержала сына финансово»

Давно это было, ещё при моей памяти. Я — мать двоих сыновей, уже взрослых. Старший, Иван, давно обзавёлся семьёй, живёт...

З життя1 годину ago

Моя свекровь отправилась в больницу из-за сердца и вернулась с младенцем

Наверное, никогда не думала, что моя свекровь способна так удивить. Но обо всём по порядку. С Игорем мы вместе уже...