З життя
Як сусід провчив нав’язливих родичів, які приходили на шашлики без запрошення

Ярослав Гнатович, наш сусід із дачної ділянки під Києвом, завжди славився своєю гостинністю та вмінням приготувати шашлик так, що пальчики оближеш. Його секретний рецепт, який він дізнався ще в Одесі, робив його страву чимось особливим. Та його доброта обернулася проти нього: деякі родичі почали цим зловживати.
Щосуботи, лише побачивши димок з мангала в Ярослава Гнатовича, його двоюрідні брати з родинами, що жили неподалік, приходили без запрошення. Вони охоче обіцяли допомогти, але їхня участь зводилася лише до дегустації страв та спустошення столу. При цьому вони не приносили ні їжі, ні напоїв, покладаючись на щедрість господаря.
Ярослав Гнатович, чоловік ввічливий і тактовний, довго терпів, сподіваючись, що родичі самі зрозуміють недоречність своїх візитів. Але коли вони стали занадто частими, вирішив дати їм урок.
Однієї суботи, знаючи, що несподівані гості знову з’являться, він підготував особливий “сюрприз”. Розпалив мангал старими дошками, які колись були частиною розібраного хліва. Дим виходив густим і смердів на весь двір.
Як і очікувалося, родичі не забарилися. Та лише ступивши на ділянку, вони почали крутити носами й перешіптуватися. Намагання вдавати, що все гаразд, швидко зникли, коли дим став ще густішим, а сморід — нестерпним.
“Ярославе, щось дим сьогодні… незвичний”, — обережно промовив один із братів, затуляючи ніс хусткою.
“Та так, дрова сырі трапилися, та ще й старі. Нічого, зараз розгоряться”, — спокійно відповів Ярослав Гнатович, підкидаючи вогонь чергову дошку.
Не минуло й десяти хвилин, як очі в гостей почали сльозитися, а одяг просочувався дивним, неприємним запахом.
“Ой, зовсім забув, мені ж треба в магазин встигнути до закриття”, — згадав один.
“А в нас, здається, водопровід тече, треба негайно перевірити”, — підхопила дружина.
Незабаром усі незвані гості поспішно ретирувалися, залишивши господаря наодинці. Ярослав Гнатович із полегшенням зідхнув, викинув недогарки і знову розпалив мангал — тепер уже гарними дровами. Того вечора він уперше за довгий час насолоджувався шашликом у тиші та спокої.
Після цього інциденту несподівані візитери більше не з’являлися без запрошення. Схоже, урок спрацював, і Ярослав Гнатович нарешті зміг проводити дачні вечори так, як йому заманеться.
