Connect with us

З життя

​С самого начала отношений он дал понять: домашние дела не для него.

Published

on

С самого начала наших отношений Артём Лукин чётко обозначил свою позицию: участвовать в домашних делах он не собирается. “Я зарабатываю деньги и содержу семью, — заявил он, — а всё остальное — твоя зона ответственности”. Тогда, опьянённая любовью, я кивнула, уверенная, что справлюсь — ну а что, разве не справляются другие?

Годы шли, а усталость копилась. Теперь я работаю наравне с мужем, но после трудового дня меня ждёт не диван, а бесконечный марафон: пылесос, плита, стиралка и домашние задания детей. Артём же, придя с работы, благополучно «отключается», считая свою миссию выполненной. На мои робкие просьбы о помощи он лишь пожимает плечами: “Мы же договаривались”. В минуты отчаяния я жаловалась сестре Галине, но та лишь вздыхала: “Лена, ты же знала, за кого замуж выходила. Перевоспитать взрослого мужика — это как научить кота петь”.

После рождения сына ситуация стала ещё веселее. Я наивно надеялась, что отцовство разбудит в Артёме ответственного родителя, но нет — он по-прежнему видел свою роль исключительно в пополнении семейного бюджета. “Я устаю на работе, — говорил он, — а ты лучше знаешь, как пелёнки менять”. Подруги с их историями про “мужей, которые варят суп и гуляют с коляской” только подливали масла в огонь.

В один прекрасный день чаша моего терпения переполнилась. Я выложила Артёму всё, что копилось годами. Он выслушал, хмыкнул и выдал: “Ты сама на это согласилась. Я не менялся и меняться не буду. Не нравится — решай, что делать дальше”. Эти слова прозвучали как приговор.

Теперь я стою на распутье: продолжать жить с человеком, для которого я — бесплатная прислуга, или собрать волю в кулак и начать всё с чистого листа. Ведь каждая женщина заслуживает не просто мужа, а настоящего союзника — того, кто будет рядом не только в праздники, но и в будни, с тряпкой в руках и пониманием в глазах.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × три =

Також цікаво:

З життя33 хвилини ago

Запросивши колишню невістку жити зі мною, я здобула онука та доньку, а сина втратила

Я запропонувала колишній невістці переїхати до мене — тепер у мене лише онук та донька. Сина більше немає. Я виростила...

З життя38 хвилин ago

«Я приютила маму, но вскоре вернула её — меня теперь называют чудовищем»

Я забрала мать из деревни, но через месяц вернула обратно — и теперь все считают меня чудовищем. Когда я решила...

З життя43 хвилини ago

Нові замки – новий спокій: як насолоджуватися власним життям без небажаних візитів

**Щоденник.** Мужа й офіційно одружені вже рік. І весь цей час його матір ніяк не може прийняти, що син обрав...

З життя53 хвилини ago

Прощання з вовчицею: Як лісник отримав несподівану подяку

Ось як це звучало б по-нашому, у лісовій глушині Карпат. Зимою, коли сніг укрив село, що ховається серед смерек на...

З життя53 хвилини ago

Мрії про дитину: чому знову відповідатиму я?

Сьогодні записав у щоденник: «Мрії невістки про дитину: а хто платитиме — знову я?» Інколи мені здається, що живу не...

З життя58 хвилин ago

Я злюсь на себе за помилки у вихованні дітей

Знаєш, іноді найбільший біль не ззовні, а глибоко всередині. Він точить серце, крапля по краплі, і нікуди від нього не...

З життя2 години ago

«Я вернулась домой и застала сестру в слезах… Однако её тайна была куда страшнее, чем я могла вообразить»

Это был самый заурядный вторник. Я вернулась с работы пораньше — мечтала лишь о тишине, кружке крепкого чая и паре...

З життя2 години ago

Замки змінено: як ми повернули контроль над своєю квартирою

Ми довелося змінити замки, щоб свекруха припинила керувати в нашій хаті. З чоловіком ми офіційно одружені вже рік. І весь...