Connect with us

З життя

«Да, я такой»: у него были другие женщины, но семью бросать не планировал

Published

on

**Дневник. Запись от 12 октября.**

Все вокруг твердили Ольге, что она сошла с ума. И она знала это. Но даже осознание не помогало что-то изменить. Чувства к мужу угасли давно, растворились между детскими пелёнками, ужинами, бессонными ночами и вечной работой. Раньше она летела домой счастливой, а теперь шла, как в тумане — уставшая, опустошённая, с пустым взглядом. В свои сорок Ольга выглядела на все пятьдесят, и это была правда, а не преувеличение.

Единственный, кто её искренне жалел — свекровь. Татьяна Ивановна. Женщина с тяжёлым характером, но с доброй душой. Она переехала в Москву из маленького Ельца — лечиться, потому что в их городе таких врачей не было. Жила в детской, помогала с восьмилетней внучкой Настей. Ребёнка нельзя было оставлять одного, а Ольга пропадала на работе с утра до ночи.

Муж… Ах, Серёжа. Будто бес вселился в него с возрастом. Задерживался, приходил под утро, пахнул чужими духами. Витийствовал про «новый парфюм», хотя весь двор уже знал, что у него есть любовницы. И даже не одна.

Он путался в именах. То назовёт Ольгу Ирой, то Леной, то Катькой. И каждый раз — с наглой ухмылкой, будто говорил: «Ну и что?» Он даже не скрывался. Более того — будто гордился. «Да, я такой», — читалось в его глазах.

Так бы и продолжалось, если бы однажды ночью не зазвонил телефон. Очередная пассия искала своего «котика» и с хамством орала: «Где он?! Почему не берёт трубку?!» Ольгу поразило не это, а то, как легко та женщина ворвалась в её дом, в её ночь, в её жизнь.

Когда Сергей приполз под утро с перегаром, Ольга не выдержала. Его вещи полетели в коридор с такой силой, что даже кот Барсик шмыгнул под кровать. Он лепетал оправдания:

— Да, у меня есть другая. Но я не уйду из семьи! У нас дети! Мать больная! Мы семья!

Но Татьяна Ивановна вышла из комнаты и впервые за годы повысила голос:

— Хочешь к другой — иди. Только не здесь. Я найду, где жить. Мне осталось немного долечиться. А у ребёнка уроки. Хватит ему диванов. Мы все заслуживаем нормальной жизни!

Ольга попыталась возразить, но свекровь твёрдо сказала:

— Я не лезу, но пока живу здесь — не позволю делать из квартиры похабщину. Пусть забирает вещи. А я до конца недели найду комнату. Дальше — ваше дело.

Под взглядом сына Сергей, бурча, запихивал рубашки в сумку. Унизительно. Но справедливо.

После его ухода в квартире стало тихо. По-настоящему. Никто не орал, не звонил ночью, не требовал еды. Свекровь приезжала раз в неделю, привозила внучке пряники и новости. А Ольга вдруг поняла: она просыпается без тяжёлого камня в груди. Даже в зеркале выглядела иначе.

И вот, когда лечение Татьяны Ивановны закончилось и она собралась уезжать, на пороге появился Сергей. С розами. С виноватой рожей. С фразой, от которой у Ольги оборвалось сердце:

— Прости. Она меня бросила. Я всё понял. Давай попробуем снова?

Татьяна Ивановна, уже в пальто, посмотрела на невестку:

— Решай сама. Не мне учить. Но пора думать не о других, а о себе.

И, взяв Настю за руку, ушла на кухню.

А Ольга стояла в прихожей и смотрела на человека, который предал её не раз. На того, кто был семьёй. А теперь — просто чужой. И ей предстояло решить. Самой.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять − 4 =

Також цікаво:

З життя25 хвилин ago

«Он был женат, я забеременела. Отец отвернулся от меня, пока не встретил внучку…»

Когда Алиса впервые увидела две полоски на тесте, она сидела на холодном полу ванной, сжимая пластиковую полоску так крепко, будто...

З життя27 хвилин ago

Як я “вигнав” тещу з дому, не сказавши жодного слова проти

Коли я одружився з Олесею, мені здавалося, що з тещею мені неймовірно пощастило. Вона не лізла в наші справи, не...

З життя35 хвилин ago

«Повернення до дитячого будинку: неймовірна історія дівчинки та жінки, яка не змогла її забути»

Було колись таке: маленьку дівчинку повернули, як поганий товар. Але одне серце не змогло її забути. Слово «повернення» звучить, як...

З життя37 хвилин ago

Як я “змусив” тещу покинути дім, не сказавши ані слова проти

Як я “вижив” тещу з дому, не сказавши й слова Коли я одружився з Оленою, мені здавалося, що з тещею...

З життя39 хвилин ago

Мама хоче зупинитися у нас, поки свекруха відсутня, але та забороняє чужих у домі

Мама хоче завітати до нас, поки немає свекрухи, але та забороняє пускати чужих у свій дім Мені, 25-річній Олені, довелося...

З життя46 хвилин ago

«Ти мене не цінуєш! Через собаку не приїхала мене привітати!» — ображається свекруха

«Ти мене не поважаєш! Через собаку не приїхала мене привітати!» — ображається свекруха Моя свекруха, Галина Іванівна, уже тиждень не...

З життя58 хвилин ago

Подивимось, як він впорається без мене, а я без нього.

Колись у давнину мій чоловік, Олексій, сказав, що без мене він упорається, а я без нього — ні. Що ж,...

З життя1 годину ago

«Племянники приехали погостить, но я чувствую себя их матерью»

Всегда думал, что семья — это главное. Когда есть взаимопомощь и поддержка, жить легче. Но всё хорошо, пока твою доброту...