Connect with us

З життя

«Як свекруха вирішила спекти млинці у неділю о сьомій ранку»

Published

on

— Я вам млинців писпекла, — промовила свекруха… О сьомій ранку, у неділю.

Коли я виходила заміж за Олексія, подруги шепотіли мені з заздрістю: «Тобі пощасти! У тебе ідеальна свекруха». І справді, Тетяна Андрєївна спочатку здавалася жінкою тактовною, розумною і, що найголовніше, доброзичливою. Вона не лізла з порадами, не вчила життя й навіть на весіллі підняла тост, де сказала, що «не має наміру втручатися у щастя молодої родини».

Минуло п’ять років. І я вже не в Архивидаю в тій ласкавій жінці. Тому що тепер вона що неділі стоїть біля нашого порогу о сьомій ранку, з тарілкою гарячих млинців, банкою варення й голосом, наче спеціально налаштованим на максимам: «Діточки, прокидайтеся! Я вам сніданок принесла!»

А починалося все справді невинно. Ми з Лесею після весілля оселилися у його матері в Чернігові, в її двокімнатній. Я старалася бути ввічливою, не суперечити, допомагати по господарству. Спочатку все йшло гладко — без сварів, без галасливих конфліктів. Свекруха не чіплялася, лише інколи докоряла, що я неправильно витираю пил або погано прасу рушники. Та це дурощі, правда?

Через два роки ми нарешті назбирали на перший внесок і купили квартиру в новобудові на іншому кінці міста. Я з полегшенням зітхнула — у нас з’явився свідомий простір. Свекруха приезжала лише по вихідним, завжди попередньо телефонувала. Ми навіть раділи її візитам — вона привозила пиріжки, допомагала з дрібницями, іноді сиділа з нашою кішкою Муркою, коли ми виїжджали.

Але тривало це недовго. У якийсь момент Тетяна Андрєївна обмовилася, що хоче переїхати ближче: «Ну, раптом онуки з’являться — треба ж допомагати!» Ми з Лесею переглянулися, але мовчали. Вона наполовимала, щоб ми допомогли їй продати стару квартиру й купити нову — у сусідньому під’їзді. Я тоді ще подумала: нічого, триматимемо дистанцію.

Та дистанція швидко зникла. Як тільки вона переїхала, все післо під укіс. Свекруха випросила у Лесі запасний комплект ключів — «на всяк випадок» — і стала приходити без попередження. Я поверталася з роботи, а на кухні вже варився борщ: «Ось, вирішила вас пригодувати!» А ще прасувала мої реشنжі, перебирала шафи — «я просто хотіла прибрати». Одного разу я застала її у нашій спальні, де вона змінювала постільну білизну. Без запитань. Без стуку.

Я намагалася пояснити Лесі, що це вторгнення. Що мені важко. Що я почуваюся ніби квартирантка. Але він лише здіймав плечима: «Ну вона ж як золото. Ти ж бачиш, як вона старається».

А мені хочеться кричати: я не просила ні млинців, ні варення, ні випрасуваних сорочок! Я хочу прокидатися у вихідний, коли сама захочу. Хочу ходити по квартирі у піжамі, а не натягувати халат наввипередки, бо «мамочка прийшла». Я хочу жити, як доросла жінка у власному домі, а не як дівчинка, яку все ще виховують.

Та якщо я скажу їй це прямо — вона образиться. Образиться до сліз. І скаже, що я невдячна, що вона віддала все, а я її виганяю.

Як пояснити, що турбота — це не контроль? Що допомагати — це не означає нав’язуватися? Що любов не вимірюється кількістю принесених млинців?

Я не знаю. Але я втомилась. І з кожною недільною зорею, зі кожним ранковим дзвінком у двері, у мені росте розпач. Невже спокій у власній хаті — це така нездійсненна мрія?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × чотири =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Отец возвращается спустя годы: разрушать ли устоявшуюся жизнь?

Родной отец объявился через десять лет: стоит ли ломать то, что создавалось годами? — Когда они расписались, Катя уже с...

З життя7 хвилин ago

Шокуюча знахідка відкриває таємниці: син виселяє матір після виявлення заповіту

Роман Гаврилюк дивився на екран ноутбука, не вірячи очам. Електронний лист від адвоката перевернув його світ. Там був заповіт матері...

З життя10 хвилин ago

«Мати вдає хворобу, щоб дізнатися, хто з дітей її справді любить. Несподіваний фінал»

На світанку, коли дзвінок прорізав тишу, Мар’яна ледве зрозуміла, чи прокинулася, чи ще спить. На екрані миготіло — «мама». Сон...

З життя29 хвилин ago

«Мій син не запросив мене на весілля і назвав старою — тепер я сумніваюся, чи була йому потрібна»

До сьогодні, як у сні, згадую той день, коли мені подзвонила сестра й почала вітати: — Ну нарешті! Твій син...

З життя30 хвилин ago

Син дізнався про спадок і вигнав матір: «Пакуй речі та їдь»

Син випадково побачив заповіт матері та вигнав її з дому: «Збирай речі, ты виїжджаєш» Богдан Шевченко дивився на екран ноутбука,...

З життя40 хвилин ago

«Як я зруйнувала шлюб сина через безпліддя невістки, та життя показало, хто гідний щастя насправді»

Я занапад зруйнувала шлюб сина, бо невістка не могла народити. А потім життя показало мені, хто насправді вартий щастя. Завжди...

З життя40 хвилин ago

«Після 47 років шлюбу мій чоловік раптово заявив, що хоче розлучення. Його слова розбили моє серце»

Сорок сім років. Майже півстолітьтя. Майже все моє життя. Ми пройшли разом молодість, зрілість, хвороби, радості, втрати й перемоги. Виростили...

З життя1 годину ago

«Мати вдавала хворобу, щоб дізнатися, хто з дітей її щиро любить: несподіваний результат»

Раннім ранком дзвінок розірвав тишу. Соломія ледве збагнула, чи прокинулась вона, чи ще сниться. На екрані мерехтіло: «Мамця». Сон як...