Connect with us

З життя

Тайна під зорями: драма серед дерев

Published

on

Таємниця під зорями: драма у Верховині

У 62 роки я зустріла чоловіка, і ми були щасливі, поки не почула його розмову з сестрою. Та ніч перевернула моє серце, змусивши сумніватися в коханні, яке лише почало розквітати.

Хто б міг подумати, що в 62 роки я закохаюся так, як у молодості? Подруги посміхалися, але я сяяла від щастя. Його звали Тарас, і він був трохи старший за мене. Ми познайомилися на концерті камерної музики у Верховині. Під час антракту розговорилися випадково і виявили, що нас об’єднує любов до книжок та старих кінофільмів. Того вечора моросив дощик, повітря пахло свіжістю й розігрітим бруківками, а я раптом відчула себе молодою, відкритою до світу.

Тарас був ввічливим, уважним і мав тонке почуття гумору. Ми сміялися з однакових історій, і поруч із ним я знову навчилася радіти життю. Але той червень, що подарував мені стільки світла, несподівано затемнився таємницею, про яку я навіть не здогадувалася.

Ми стали бачитися частіше: ходили до театру, обговорювали поезію, ділилися спогадами про роки самотності, до яких я звикла. Одного разу Тарас запросив мене до свого дому над річкою — місце, як з листівки. Пахло смерекою, заходяче сонце золотило водну гладь. Я була щаслива, як ніколи. Але одного вечора, коли я залишилася в нього на ніч, Тарас поїхав до міста, сказавши, що треба “улагодити справи”. У його відсутність задзвонив телефон. На екрані блиснуло ім’я — Орина.

Я не підняла слухавку — не хотіла здаватися нав’язливою. Але тривога, немов тінь, закралася в душу. Хто така Орина? Повернувшись, Тарас пояснив, що це його сестра, у якої проблеми зі здоров’ям. Його голос звучав щиро, і я змусила себе повірити. Але з кожним днем він став частіше від’їжджати, а дзвінки від Орини лунали все частіше. Відчуття, що він щось приховує, не відпускало. Ми були так близькі, але між нами виросла невидима стіна.

Однієї ночі я прокинулася й зрозуміла, що Тараса немає поруч. Крізь тонкі стіни було чути його приглушену розмову по телефону:
— Орино, почекай ще… Ні, вона поки не знає… Так, я розумію… Мені потрібен трохи часу…

Мої руки затремтіли. “Вона поки не знає” — ці слова, безперечно, стосувалися мене. Я лягла назад, вдаючи, що сплю, коли він повернувся. Але в голові вихром крутилися питання. Яку таємницю він ховає? Чому йому потрібен час? Серце стискалося від болю.

Вранці я сказала, що хочу прогулятися й купити грибів на ринку. Насправді мені був потрібен затишний куточок у садку, щоб подзвонити подрузі:
— Марічко, я не знаю, що робити. Здається, у Тараса з сестрою щось серйозне. Може, борги? Або гірше… Я тільки почала йому довіряти.

Марійка зітхнула у трубку:
— Поговори з ним, Галю. Інакше з’їси себе підозрами.

Ввечері я не витримала. Коли Тарас повернувся з чергової поїздки, я, тремтячи, запитала:
— Тарасе, я випадково почула твою розмову з Ориною. Ти сказав, що я нічого не знаю. Будь ласка, поясни, що відбувається.

Його обличчя поблідніло, він опустив очі:
— Пробач… Я збирався розповісти. Так, Орина — моя сестра, але в неї великі проблеми. Вона потрапила у боргову пастку, їй можуть забрати хату. Вона попросила допомоги, і я… майже витратив усі свої заощадження. Я боявся, що якби ти дізналася, то подумала б, що я ненадійний, що мені нічого запропонувати у стосунках. Хотів розібратися з банком перед тим, як говорити тобі.

— Але чому ти сказав, що я не знаю? — мій голос тремтів від образи.
— Тому що боявся, що ти підеш. Ми тільки почали будувати щось справжнє. Не хотів обтяжувати тебе своїми бідами.

Біль проколоЯ обійняла його міцніше і прошепотіла: “Тепер ми разом, і я нікуди не піду”.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять − 17 =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

The Husband Came Back with a Baby in Tow

I’m leaving! Ed murmured, his voice echoing down the hallway of the tiny flat on Camden Road. Leaving where? his...

З життя21 хвилина ago

Just Tied the Knot Yesterday, She’s Moving in Tomorrow – Announced the Son in the Hallway

Got married yesterday, she moves in tomorrow, the boy shouted down the hallway. Ethel Whitaker, you should see these prices!...

З життя1 годину ago

To Forget or to Return? A Journey of Choices and Memories

FORGET OR RETURN? Emma, youll be the starfish in my aquarium, said my suitor with unwavering confidence. My eyes widened....

З життя2 години ago

This Is Our Shared Flat, I’m the Landlord Here Too, Declared the Son’s Girlfriend

This is our shared flat, Im the one who lives here too, declared Emma, Andrews girlfriend, as she stepped into...

З життя2 години ago

The Granddaughter’s Journey.

Ill never forget the day my granddaughter, Emily, first came into the world. Her mother, Jane, never wanted her. To...

З життя9 години ago

THE DOLL: A Tale of Mystery and Enchantment

A small, sootgray kitten named Poppy was given to me by my neighbour, a kindly young woman who loved all...

З життя11 години ago

Divorce Over the Stepdaughter

Neither one nor the other. Im done flying off with your daughter! I cant keep pretending Im happy about it....

З життя12 години ago

Husband Insists on DNA Test – Mother Goes into Overdrive

He was deadset on a DNA test Mum was already whipping things up. Listen, Im not going to raise a...