Зрада дитини

Зрада доньки

– Ніколи не думала, що у 52 роки стану посміховиськом, і все через власну доньку, – з гіркотою скаржиться Оксана своїй подрузі. – Усе життя працюєш на знос, економиш, берешся за будь-яку підробітку, аби в доньки було все, а в результаті вона звинувачує тебе в крадіжці! Тепер увесь Коцюбинськ про це товче, а вона ще й знайшла батька, з яким ми не спілкувалися п’ятнадцять років, і напаскудила йому.

Оксана благала доньку й колишнього чоловіка припинити плітки, адже це сором на все місто. Та все марно. Вони повторюють одне: вона обікрала власну дитину. Подруга, вислухавши, у розгубленості запитує:
– Оксанко, я нічого не розумію! Як ти могла її обікрасти? Розкажи з самого початку.

– Ти ж знаєш, як я сама виховувала Марійку. Пам’ятаєш, як чоловік кинув мене з дворічною дитиною заради іншої жінки? Зрозуміти неважко, як важко мені було.

– Звісно, пам’ятаю. Досі не вірю, як ти впоралася!

Оксана глибоко зітхнула, згадуючи ті темні дні. Після розлучення вона зрозуміла, що не може залишатися в рідному місті, де все нагадувало про зраду. Продавши двокімнатну квартиру батьків, вона з Марійкою переїхала до Коцюбинська. Грошей вистачило лише на скромну двушку в хорошому районі. Оксана влаштувала доньку до садочка та взялася за дві роботи. Саме тоді вона й познайомилася з подругою. Життя було тяжким: нескінченні підробітки, втома, але зміна обстановки дала надію на новий початок.

Оксана працювала, не покладаючи рук, аби Марійка ні в чому не відчувала браку. Гарний одяг, новий смартфон, уроки танців, репетитор з англійської – усе, що донька хотіла. Без підтримки рідних Оксана сама тягнула сім’ю. Вона хотіла, аби Марійка ніколи не почувалася обділеною, тому економила на собі, відмовляючись від нових суконь та відпочинку.

– Невже ти все це оплачувала сама? – здивувалася подруга. – Я гадала, колишній допомагав грошима!

– Він платив аліменти, – зізналася Оксана. – Але я п’ять років не торкалася того рахунку. Не хотіла брати нічого від зрадника. Потім вирішила перевірити, скільки там накопичилося. Сума була чималою, та потреби в цих гр– А потім я помилялася, бо не пояснила доньці, що ті гроші були для нашого спільного щастя.