Connect with us

З життя

«Мне 60 — и я никому не нужна? Да это же самое лучшее событие в моей жизни»

Published

on

Мне 60 — и никто не дергает меня по пустякам? Да это же самое счастливое время в моей жизни!

Всегда думал, что для мужчины наступает пора, когда ты обществу будто бы и не нужен. Дети выросли, друзья звонят раз в полгода, а внуки если и заглядывают, то только перед праздниками. Многие от этого страдают — гоняются за уходящей молодостью, доказывают, что ещё могут быть полезными. А я? Я не дергаюсь. Потому что я ничего не теряю. Я только выигрываю.

Меня зовут Геннадий Петрович, мне шестьдесят. Живу в Ярославле, в маленькой, но уютной квартире, которую обустроил, как душа пожелала, когда ушёл на пенсию. И знаете что? Я не скучаю. Я наслаждаюсь. Мне не звонят каждые пять минут с просьбами, не требуют срочно приехать, посидеть с внуками, одолжить тысячу рублей или выслушать чужие жалобы. И это — не одиночество. Это свобода.

Я годами был «удобным». Слушал чужие проблемы, лез в разборки, давал в долг, хотя самому не хватало. Ко мне шли не потому, что хотели видеть, а потому что знали — Геннадий не откажет. Я был «запасным вариантом», тихой пристанью, жилеткой, в которую можно было выплакаться. Но когда у меня самого наступала чёрная полоса — в ответ молчание. Ни «держись», ни «я с тобой». Пустота.

И однажды я понял: хватит. Надоело быть нужным всем, кроме самого себя.

Теперь у меня есть дни, которые принадлежат только мне. Просыпаюсь — и никуда не спешу. Хожу в баню, читаю газеты, мастерю что-нибудь в гараже. Готовлю шашлык не потому, что ждут гости, а просто потому, что мне захотелось. Сажаю огурцы на даче и ни перед кем не отчитываюсь, зачем потратил деньги на семена, а не на «что-то полезное». Живу, как хочу.

У меня есть внучка. Замечательная девчонка. Видимся по выходным. Обожаю её. Но я не становлюсь бесплатным дедушкой-воспитателем. Я не обязанность. Я — мужик, у которого началась вторая молодость.

Да, вокруг меня не толпится народ. Но те, кто заходит, приходят по-настоящему. Не за помощью, не за одолжением, а просто потому, что со мной хорошо.

Мне не страшно быть одному. Я не одинок. Я наконец-то научился жить в мире с самим собой. А это дорогого стоит.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

13 + вісімнадцять =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

Мачеха забрала меня из детдома: благодарна за любящую вторую маму

**10 сентября 2023 года** Когда-то я думал, что жизнь закончилась. Но сейчас, глядя на наш шумный семейный ужин, понимаю: Бог...

З життя13 хвилин ago

Ми не хочемо жити тут, синку. Повертаємось додому. Наші сили вичерпані” — батьки обрали рідне село замість міської розкоші

«Ми не хочемо тут жити, сину. Повертаємось додому. У нас більше немає сил» — батьки відмовились від міської розкоші заради...

З життя26 хвилин ago

«Несподіваний дзвінок: чому мене покликали на допомогу після прохання рідше заходити»

Одна моя невістка попросила мене бувати в них рідше. Я слухняно перестала приходити… але раптом вона сама подзвонила й попросила...

З життя26 хвилин ago

Дві тижні доглядала онука, а замість подяки розгорівся скандал: невістка обурена моїми методами

Два тижні я доглядала за онуком, а натомість отримала скандал — невістка сказала, що все роблю не так. Все почалося...

З життя1 годину ago

«Ми не хочемо тут жити, сину. Повертаємось додому, в село, де нам краще»

— Нам тут не жити, сину. Повертаємось додому. Вже не маємо сил — батьки відмовилися від міської розкоші заради рідної...

З життя1 годину ago

Як я хитрістю знайшла спокій, позбувшись невістки

Сьогодні чудово вдалося втілити один хитрий план — нарешті повернути спокій у нашому домі. П’ять місяців тому в нашій родині...

З життя1 годину ago

«Сдала свою квартиру сыну, а теперь сама вынуждена арендовать жильё, пока там живёт бывшая невестка с новым мужчиной…»

Я разрешила сыну с семьёй пожить у меня. А теперь сама ютится в съёмной квартирке, пока в моей бывшая невестка...

З життя1 годину ago

Він покинув дружину, назвавши її жалюгідною прислужницею, та повернувшись, отримав несподіванку.

Він назвав дружину жалюгідною служницею та пішов, але коли вирішив повернутися — його чекав сюрприз Змалку Софія чула від жінок...