З життя
Чому я попросила гроші за догляд за онуками на літніх канікулах: моя пенсія не безмежна!

Вже літо наближалось, і моя сваха оголосила, що цього року внуків на канікули не братиме. Донька з чоловіком все літо працюють, тому не можуть доглядати за сином та донькою. Відпустка їм цього року навіть не прогнозується.
Просили матір невістки хоча б на тиждень взяти внуків до себе, але вона категорично відмовилася:
— Я не вважаю це своєю відповідальністю!
Внуки вже школярі. Яка відповідальність, коли треба просто нагодувати й випустити на двір гуляти? Це ж не немовлята, які потребують підгузків і цілий день на руках.
От, мій син завжди на канікули в село до бабусі їздив. Всі діти тоді так росли, поки батьки працювали. Ніхто не зважав на відповідальність, бо часи були інші.
Син мені зателефонував, скаржачись на безвихідь.
— Тоді сидітимуть весь час замкнені в квартирі, — тяжко зітхнув він.
— Отож, можу їх до себе на дачу взяти, — запропонувала я.
— Справді? Мам, ти нас врятуєш.
— Мені не складно. Тим більше, не хочу, щоб діти все літо в чотирьох стінах провели.
Невістка теж зраділа моїй пропозиції. Хоча у нас з нею напружені стосунки, це дрібниці. Проте я одразу попередила сина:
— Тільки дайте кошти на їх утримання, бо моя пенсія не гумова.
Він був ошелешений. Як і його дружина. Вони, певно, думали, що я їх все літо сама забезпечуватиму. Чи уявляють вони, яка моя пенсія? Це ж нереально!
— І скільки тобі потрібно грошей?
— Не мені, а для внуків. Приблизно 10 000 гривень на кожного в місяць.
Невістка єхидно посміхнулася. Відвела чоловіка вбік, почала шепотіти щось на вухо, та не розрахувала, я все чула.
— Доведеться половину зарплати їй віддати! — обурилась вона.
— То що? Є варіант кращий?
— Може, в табір?
— А ти ціни дізнавалася? Нам треба дві зарплати віддати! І діти ще малі до табору. Мама не для себе гроші просить, а щоб годувати й час проводити. Ти ж знаєш, яке все зараз дороге.
— Твоя мама могла б і не називати такі суми. Вона ж знає, що у нас кредит. І я нещодавно тільки на роботу вийшла. Не по-людськи вона робить.
— А твоя мама по-людськи? Навіть тиждень з внуками відсидіти не захотіла, а моя на все літо їх бере! — не витримав син.
Тож син підтримав мене. Дали мені гроші на все літо і поїхали. Невістка нарікала на гроші, але 60 000 гривень знайшла.
Ми з внуками чудово провели літо. Нічого їм не бракувало. І солодощі купувала, і іграшки, і навіть трохи одягу.
До нашого села що неділі приїжджає чоловік на машині, який іграшки продає. Як відмовити дітям? Хоч там і дрібнички, але грошей вони коштують.
Батьки приїхали за дітьми в кінці серпня. І знаєте, що було найдивовижніше? Невістка зажадала звіту, на що я витратила гроші.
— Вибач, дорога, але я всі покупки не записувала.
— Раз ви зажадали гроші, має бути звіт. А раптом ви все на себе витратили? — обурилась вона.
— Тобто, ти такої думки про мене?
— Просто не уявляю, як можна витратити 20 000 гривень на місяць, якщо овочі й фрукти свої. Розваг на дачі немає. Огірок у рот запхнули й гуляти відпустили, а гроші в кишеню!
— Як ти можеш так казати? Могла б запитати, чим годували дітей? Жодного дня без м’яса! Щонеділі в місто на атракціони їздили, а це не три копійки.
— Та не віриться, що все до копійки витратили.
— Ще й моя пенсія пішла, якщо тобі цікаво. Можеш дітей спитати, що я їм купувала, чеків у мене немає — треба було зразу попереджати.
Мені дуже жаль, що син цього всього не чув. Я не хотіла його втягувати в конфлікт, адже вони б точно посварилися з дружиною.
Невістка всі витрати рахує і думає, що я збагатилася. Могла б і без грошей взяти, але тоді б діти точно з огірком в зубах бігали й морозиво купувалось раз на тиждень. Такі канікули вона хотіла? Наступного року влаштуємо!
