Connect with us

З життя

Чому навіть крапля води стала неможливим жестом для хворої родички?

Published

on

Чому, коли свекруха захворіла, я не можу навіть ковтну води їй подати

Якщо ви вважаєте, що чули все про жахливих родичів — повірте, моя історія перевершить будь-який жарт. Ця жінка перетворила моє життя на багатосерійну драму, де я — головна героїня, змушена грати чемну невістку, щодня ковтаючи образи, звинувачення та підлі підступи. І ось тепер, через вісімнадцять років шлюбу, коли здавалося, можна перепочити, доля підкинула нове випробовування — вона перенесла інсульт.

І знаєте, чого від мене очікують? Щоб я кинула роботу, дітей, цілодобово годувала її з ложки, супроводжувала в туалет та співала колискові. Мовляв, це мій обов’язок. Але я не можу. Не хочу. І справа не лише в малих дітях чи кар’єрі, до якої йшла роками. Справа в іншому.

Я не забуду, як вона прийшла на наше весілля з чоловіком, ведучи за руку його колишню кохану. Ледь не втекла тоді з бенкету — так боліло. А її шепіт дітям про те, що тато колись знайде «справжню дружину», а мене вижене. Її вистави за моєю спиною, ніби я погана мати, дружина, господиня — хоча саме я тягнула родину, поки її синок вирішував, «чим би йому стати».

Тепер я маю «віддячити добром» за її «допомогу» з дітьми. Хочете знати, як це виглядало? Вона стояла осторонь, лаяла, коли дитина плакала, кричала, що я винна, бо «не так годувала» чи «запізнилася з кропом від колік». Ось і вся підтримка.

Коли я спробувала дзвонити її доньці — так, у неї є доросла дочка з власними дітьми — та навіть не перетелефонувала. Ніби й не її справа. А я, з двома дошкільнятами, маю кинути все й стати сидінкою. Лише тому, що я — невістка.

Чоловік, як завжди, на її боці. Вона має хист маніпулювати ним. Як я не намагалася пояснити, що не витягну — діти, робота, дім… Даремно. Він заявив: якщо відмовлюся, розлучимося. Уявіть? Після стількох років — і таке.

Моя мама, людина з золотим серцем, радить терпіти, бути мудрішою. Та в мене вже нема сил. Я не залізна. Не можу щодня давити в собі гнів, посміхатися жінці, яка роками перетворювала моє життя на пекло.

І, будь ласка, не кажіть, що я безсердечна. Я допомагала навіть незнайомцям більше, ніж вона — «рідним». Піклувалася б за будь-яку стареньку, що колись подала мені руку. Але за нею… Боюся, що не стримаюсь — викричу все, що накопичилося за двадцять років.

Скажіть — це нормально? Хіба так має виглядати старость людини, яка все життя сіяла конфлікти? Невже я, яку вона ненавиділа, маю стати її опорою?

Не можу. І не хочу. Хай засуджують. Хай ті, хто мене критикує, самі візьмуть таких «родичів» до себе.

Наостанок — звернення до майбутніх свекрух. Пам’ятайте: ваша невістка — чиясь донька. І одного дня вам доведеться просити в неї не лише пробачення, а й ковтання води. Подумайте про це зараз. Поки не пізно.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 + десять =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Ох, дочка, більше нема сил із цими дітьми! Вони мене просто зводять з розуму!” — мати дзвонила в сльозах, не витримавши онуків своєї старшої доньки

— Ох, доню, більше не можу сидіти з цими дітьми! Вони мене просто з’їдають! — мати подзвонила в сльозах, не...

З життя1 годину ago

«Мати дорікала: тварини замість родини!»

«Для тебе кіт важливіший за племінника!» — кричала мати. З дитинства я, Соломія, мріяла про власного кота. І от, у...

З життя1 годину ago

«Мама, не уезжай: как приезд родственницы изменил всё»

«Мама, останься с нами»: как визит тёщи перевернул всё Раиса Сергеевна приехала к дочери и зятю в гости. — Бабушка...

З життя2 години ago

«Ты нам не родня»: почему я не стала пускать её в дом

«Ты нам не семья»: почему я не пустила золовку в свою квартиру На кухне Марина жарила пирожки, когда раздался резкий...

З життя2 години ago

Моя мама віддала мою собаку в притулок без мого відома: “Краще заведи дитину!

Це сталося після п’яти років шлюбу. Ми з чоловіком вирішили трохи перепочити та поїхали в невелику відпустку в Карпати —...

З життя2 години ago

«Моя машина – мої правила: свекруха встановлює межі»

«Це моя машина, і я сама вирішую, кому її давати!» — вигукнула свекруха. Ми з чоловіком, Олегом, молода сім’я, нашому...

З життя2 години ago

Тобі не огидно дивитися на себе?” — чоловік пішов ночувати в іншу кімнату, поки я не “навела лад

“Мені огидно дивитися на тебе в такому вигляді” — чоловік пішов спати в іншу кімнату, поки я не “приведу себе...

З життя3 години ago

Моя мама віддала мою собаку до притулку без мого відома: «Чому ти ще не завела дитину?»

Сьогодні, перегортаючи сторінки свого щоденника, згадала той біль, який відчула рік тому. Після п’яти років шлюбу ми з чоловіком вирішили...