Чому ти на холоді? – промовила жінка, здригнувшись від морозу.

– Чого ти сидиш на холоді? – запитала Галина Сергіївна, зморщившись від вітру.

Дівчина підняла на неї очі, сповнені суму. Жінці виглядало близько сорока п’яти років, не більше. Вона була чарівною і доглянутою, але вираз її обличчя несвідомо передавав смуток.

– Перепрошую, я піду, якщо заважаю! – відповіла дівчина.

– Я не жену тебе. Просто запитала, чому ти тут сидиш? Зима ж надворі! – м’якше звернулась Галина.

Того дня було особливо холодно, і вітер вирував. Негоже в таку погоду сидіти на лавках без діла.

– Мені нікуди йти! – сказала дівчина і розридалася.

Її звали Карина. І дійсно, їй нікуди було подітися. Кілька днів тому її вигнав із дому рідний батько. Вона приїхала до цього міста, аби пожити трохи у тітки по материній лінії.

Мати Карини померла три роки тому. Після її смерті батько став надмірно вживати алкоголь. З кожним днем стосунки з ним погіршувалися, а врешті стали нестерпними.

Олексій, так звали батька, часто приводив додому своїх дивних друзів. Іноді вони чіплялися до Карини, але батько навіть не намагався її захистити. Їй доводилось самостійно відбиватися, і після чергової сварки батько просто вигнав її з дому.

– Геть звідси! Нікому ти тут не потрібна! Нічого з тебе, тільки приживалка! – гукнув він їй вслід.

Карина приїхала до тітки Марічки, сподіваючись, що вона її пригорне, але у тітки не було де вмістити ще одного мешканця. У неї і так троє дітей, і ще свекруха з сестрою живуть у квартирі.

Марічці довелося відправити племінницю назад до батька.

– Їдь назад, батько тебе прийме. Поплачь, якщо знадобиться. Вибачся, якщо доведеться. У нас взагалі немає місця. Прости, маленька. Ти маєш право жити в батьківській квартирі. Він зрештою це збагне! – благала тітка, навіть без чаю.

Карина пішла. Вона відчувала образу, але повертатися до батька не хотіла. Там на неї нічого хорошого не чекало.

Вона довго йшла засніженими вулицями, поки не втомилася. Вирішила трохи відпочити на лавці, коли підійшла незнайомка.

– Як це нікуди? Ти ж ще зовсім юна! У тебе що, батьків нема?

Карині виповнилося вісімнадцять. Вона навчалася в технікумі. Зараз якраз канікули. Вона не змогла все добре обдумати, коли поспіхом залишала дім. Лише під час цієї довгої прогулянки усвідомила, наскільки тепер все складно.

– Немає більше, – коректно відповіла дівчина, уткнувшись носом у коліна.

Вона сиділа на лавці, підтиснувши ноги до грудей, щоб зігрітися. Руки посиніли від холоду. З носа текли соплі, а на вії налипали сніжинки.

Галині Сергіївні стало шкода дівчинку. У неї самій був син трохи старший. Не годиться залишати дітей у біді, навіть чужих.

– Ходімо до мене. Хоч чаю зігрієшся, бо у тебе зуби цокають! – запропонувала вона.

Карина погодилася. Вони разом піднялись на другий поверх, де жила Галина. Її квартира була просторою, але що важливіше – там було дуже тепло. Дівчина нарешті змогла зігрітися.

– Будеш борщ? – запропонувала господиня.

Карина лише вдячно кивнула. Вона востаннє їла ще вчора ввечері. Коли перед нею поставили тарілку гарячого борщу, дівчина накинулась на нього, ніби не їла цілий рік.

Після трапези вона розповіла своїй новій знайомій про те, що з нею сталося. Галина Сергіївна лише невдоволено похитала головою.

– Так, все це сумно. А ти знаєш, залишайся у мене. Місця вистачить нам обом. Мій син зараз служить в армії. Вернеться через два місяці. Але у нас три кімнати. Ось тей пробудеш тут поки не вирішиш, що робити далі.

– А де ваш чоловік? – запитала гостя.

– Помер п’ять років тому. Досі сумую за ним. Самотньо мені буває одній, розумієш? Разом веселіше. Так що можеш жити з нами. Я буду рада компанії. І Василько теж. Правда, Василько? – сказала жінка, звертаючись до рудого кота, який сидів біля столу й умивався.

Карині стало незручно, точніше, дуже ніяково, але вона погодилася. Вибору в неї не було. Так вони і стали жити разом.

Галині відразу сподобалася дівчина. Вона була ввічливою, вихованою, видно, що мати добре її виховала, навіть за три роки життя з батьком-алкоголіком вона залишалася ладною.

Карина була акуратна, не боялася домашніх справ. Вона прибиралась старанно, мила посуд, радісно навчалася готувати.

Заради спасіння їй довелося кинути технікум, але вона вирішила наступного року спробувати вступити в інший навчальний заклад.

Галина Сергіївна допомогла їй знайти роботу на час канікул. У магазині біля дому працювала її знайома. Вона взяла молоденьку дівчину продавцем, але потім зустріла Галю на вулиці і подякувала.

– Гарну ти мені працівника запропонувала! Працьовита, скромна, розумна.

Карина була дуже вдячна Галині за притулок. Часто дякувала їй за це. Намагалася допомагати усім, чим могла, щоб не відчувати себе нахлібницею. Вони встигли подружитися.

Навіть Василько прив’язався до молодої подружки хазяйки. Він часто спав з нею в одному ліжку і повсюди за нею ходив.

Через два місяці повернувся з армії син Галини. Коли він прийшов додому у формі і з букетом квітів для матері, Карина побачила його вперше. Раніше лише на фото дивилася, що стояли на серванті. В основному, де він маленький був. Парубок виглядав вельми гарно.

Обійнявши матір, Михайло нарешті помітив гостю.

– Привіт, а ти хто? – здивовано запитав він, дивлячись на худеньку блондинку в домашньому платті.

– Ой, сину, це наша гостя. Її звати Карина. Довга історія. Поки вона житиме з нами. Сподіваюся, подружитеся! Дивись, ображати її не можна. Вона дуже хороша дівчина!

– Та я і не планував! Думав, ти мені вже сестричку приготувала, поки я служив! Якби знав, ще й букет квітів взяв би! – сказав він і усміхнувся їй. – Приємно познайомитися!

Карина навіть не змогла нічого відповісти. Вона просто стояла і дивилася на нього. Націльки він їй сподобався. Через кілька секунд вона змогла взяти себе в руки і відвернулася.

Повернувшись з армії, Михайло виріс і зміцнів. Навіть мати була здивована, наскільки сильним і статним він став, а Карина взагалі вбачала в ньому свій ідеал. Правда кажуть, що армія робить з хлопців чоловіків.

Після відпочинку приблизно тиждень, Михайло теж почав шукати роботу. Восени планував вступати у вищий навчальний заклад, але дожити до того моменту було потрібно, і не хотів сидіти на шиї у матері.

Так вони всі разом і жили. Зустрічалися переважно вранці та ввечері, а в решту часу зникали на роботі.

Михайло і Карина швидко порозумілися. Все-таки майже одного віку. Багато спільних інтересів. Увечері вони часто базікали ні про що або дивилися разом фільми. Вони й самі не помітили, як прив’язалися одне до одного, але не як брат і сестра.

Карина не могла зробити перший крок, адже боялася образити Галину Сергіївну. Михайло теж не наважувався, бо не знав, чи взаємні їхні почуття. Тільки мати все помічала. Вона розуміла, що між ними зростає щось більше, ніж просто дружба, але не втручалася.

Одного вечора Галя сиділа і роздумувала про це. Намагалася зрозуміти, чи сподобалася б їй Карина у якості невістки? І так, у ній було багато рис, які їй подобалися б як майбутній свекрусі. Ось тоді Галина і вирішила трохи підштовхнути молодь один до одного.

Коли настало літо, вона купила дві путівки на море. Хотіла поїхати з сином як би, але в останній момент сказала, що у неї важливі справи на роботі. Ніяк не може вирватися. Під цим приводом вона відправила Михайла на відпочинок з Каріною.

– Не зволікай! А то інший забере! – сказала вона синові з хитрою усмішкою.

Міша все зрозумів. Мама не помилилася. Додому вони повернулися закоханою парою, а через місяць оголосили про бажання одружитися.

І хоча багатьом могло видатися, що це занадто поспішне рішення, Галина не стала заперечувати.

Зрештою, хороші невістки на дорозі не валяються. Правда, іноді їх можна знайти на лавці біля під’їзду в зимовий день, але це швидше рідкість. Її пощастило. І синові її пощастило.

Сусіди, правда, за спиною перешіптувались. А деякі знайомі в очі говорили Галині, що вона, мовляв, сина на бідній приживалці женила. Помилилася, казали, але вона точно знала, що поступила правильно.

І навіть через багато років, Галина жодного разу не пошкодувала, що підібрала тоді замерзлу дівчину на вулиці, зігріла її та запросила жити з собою, адже Карина стала доброю і вірною дружиною її єдиному сину. Кохала його всією душею. Подарувала бабусі трьох чудових онуків і безліч теплих спогадів.