Донька заможних батьків

Дівчина з родини заможних батьків

Багато хто заздрив Олені. Казали, що вона народилася зі срібною ложечкою у роті. Батько — великий підприємець, матір — дочка багатих батьків.

Вони жили в котеджному містечку, але у Львові мали ще одну велику затишну квартиру. До школи Олену возив особистий водій. Вчилася вона, звісно, у приватній школі, але навіть за її мірками сім’я Олени була дуже багатою.

Одягнена дівчина була в брендові речі, відпочивати літали не менше трьох разів на рік. Не життя, а казка.

Та для Олени це була не казка. Це був справжній жах. Вона з радістю помінялася б з будь-якою дитиною з бідної, але щасливої родини.

Батьки Олени не те, що не любили одне одного, вони один одного ненавиділи. Але не могли розійтися, бо їх об’єднував спільний бізнес.

Батько зраджував матері майже відкрито, і Олена не раз бачила його коханок.

Матір пила. Дуже багато. Від звичайних п’яниць вона відрізнялася тим, що пила елітний, дорогий алкоголь та закушувала його морепродуктами та екзотичними фруктами. В іншому, вона була, як і будь-яка п’яниця. Свій ранок починала з бокала вина, а до вечора було випито вже не менше двох пляшок.

До Олени нікому не було справи. Якщо у неї виникали якісь питання чи проблеми, то батько просто давав їй гроші, кажучи при цьому стандартну фразу: «Мені ніколи слухати».

Матір же майже завжди була п’яною, і до неї Олені навіть підходити не хотілося. Бо жінка або починала жалітися дочці на життя, або ж взагалі слабо щось тямила.

Повертаючись зі школи, Олена закривалася у себе в кімнаті і мріяла про той день, коли зможе вирватися з цього пекла. Її навіть вечірки і прогулянки з друзями особливо не приваблювали, адже вона знала, що якщо з нею щось трапиться, ніхто навіть одразу не помітить.

Звісно, що Олена вступила до найкращого університету у їхньому місті. І коли вона сказала батькові, що хоче жити окремо, той не був проти. Заявив, що пришле до неї ріелтора, і той підбере їй квартиру.

Тоді Олена зраділа. Нарешті, вона не буде слухати сварки, бачити п’яну матір і чути, як батько дзвонить своїм коханкам. Але все виявилося не так просто.

Перед тим, як купити дочці квартиру, батько запросив її поговорити.

– Коли ти закінчиш університет, почну навчати тебе сімейному бізнесу. Будеш разом зі мною ним керувати.

Олена не збиралася продовжувати справу батька і дідуся. І прямо заявила це своєму татові. Їй було огидно від цього бізнесу, через який батьки були змушені жити разом і страждати. І Олена все своє дитинство страждала разом з ними.

Замість цього дівчина обрала галузь туризму. Хотіла відкрити свою туристичну фірму, складати цікаві маршрути. На щастя, літали вони багато, і хоча б на відпочинку Олена могла переключитися на щось інше. Хоча, навіть відпочиваючи разом, батьки постійно сварилися, а матір все ще багато пила. А одного разу в їхньому готелі, в сусідньому номері, батько поселив свою коханку. І Олена бачила, як він вечорами, коли матір вже була в непритомності, йшов до неї.

І все-таки, ці поїздки хоч трохи вдихали в дівчину життя. Вона їздила на екскурсії, проводила багато часу на пляжі, аби тільки не брати участі в сімейних драмах. У дитинстві з ними їздила ще і няня Олени — єдина, хто хоч якось про неї дбав. А потім, підрісши, дівчина вже була надана сама собі.

Саме тому туризм її і приваблював. А займатися сімейною справою їй зовсім не хотілося. Для неї це було тим, що зруйнувало її життя.

І тут батько, якому завжди було байдуже до своєї дочки, несподівано висунув ультиматум: якщо вона і далі хоче, аби батько її підтримував, то повинна робити так, як скаже він.

Те ж саме сталося і з її матір’ю, коли вона погодилася на умови дідуся. Тільки вона дуже любила розкішне життя, і заради цього готова була жити з чоловіком, який її не любить, і якого не любила вона. Лише б бізнес процвітав, а гроші капали на карту. Щоправда, останнім часом гроші матері були потрібні лише на купівлю пляшки дорогого вина.

Повторення її долі Олена не бажала. Вона розуміла, що мало керувати бізнесом. Батько не дозволить їй вийти заміж за того, кого вона захоче. Не дасть їй займатися тим, чим вона хоче. І незабаром вона відчує себе в золотій клітці, і теж почне снідати вином.

Олена категорично заявила, що не буде підкорятися батькові. І той виконав свою обіцянку: позбавив її грошей. Картка була заблокована, і він наказав їй виїхати з їхнього будинку, тому що ті, хто живуть у цьому домі, повинні йому підкорятися.

Він хотів так вплинути на неї. Але, дивлячись на свою матір, Олена пообіцяла собі, що ніколи не стане такою.

Тому, зібравши свої речі, вона поїхала в нікуди. На щастя, у неї було трохи готівки, яка раніше використовувалася як кишенькові гроші. А тепер на ці гроші треба було вижити.

Олена розуміла, що батько не буде платити за її навчання. Вона зняла собі кімнату (грошей вистачило якраз на пару місяців) і влаштувалася офіціанткою. Дівчині, яка жодного разу в житті не мила жодної тарілки, було складно. Але вона знала, яка у неї ціль, тому терпіла.

Їй хотілося здатися. Хотілося прийти до тата і сказати, що вона на все згодна. Лише б виспатися, лише б нормально поїсти. Але потім вона згадувала матір і, зціпивши зуби, продовжувала працювати.

Вночі вона працювала, а вдень вчилася. Якось вона зібрала грошей на наступний семестр і плату за житло, розуміючи, що їй доведеться так протриматися кілька років.

Але їй пощастило. Її помітив менеджер закладу, в якому вона працювала. Все ж Олена виділялася на тлі грубих і, часом, дурнуватих офіціанток.

Незабаром її зробили адміністраторкою. В Олени була грамотна мова, хороша фігура і постава. Вона ідеально підходила на цю посаду.

Олена стала трохи більше заробляти, а через півроку познайомилася з одним із відвідувачів їхнього закладу.

У них зав’язався роман. Олена ніколи не розповідала, хто вона така. Казала, що з батьками не ладить, що мама п’є, а батько — не найвірніша людина. Те, що вони безумно багаті, вона не згадувала. Розуміла, що нічим добрим це не закінчиться.

Незабаром Олена переїхала до цього чоловіка. У Артема була своя квартира, і в Олени відпала необхідність знімати житло. Номер телефону вона змінила, щоб батьки її не шукали.

Олена змогла закінчити університет, потім пішла працювати в турагентство. А вже після шлюбу їй вдалося відкрити і своє агентство. Все, як вона мріяла. Але найбільше їй гріло душу те, що вона змогла впоратися і без батьківських грошей. І вона вийшла заміж за того, кого полюбила, хоч у нього і не було мільйонів.

У них народилася дочка Наталочка, і Олена давала їй стільки любові, скільки хотіла б бачити від своїх батьків.

Наталочці виповнилося вже чотири роки. Якось раз вони з родиною були вдома, і в їх квартирі пролунав дзвінок домофона.

– Я відчиню, – сказав чоловік.

Повернувся він трохи розгублений.

– Олено, мені сказали, що це твій батько.

Жінці навіть зле стало. Вона вийшла в передпокій і побачила батька.

Він постарів. Зморшки розбіглися біля його очей і на лобі. Але це все ж був її батько, такий же суворий, без жодного натяку на усмішку.

– Привіт, Олено.

– Привіт, – відповіла вона, сильно нервуючи.

– Як ти живеш?

– Як бачиш, – Олена обвела рукою їх маленький передпокій, – у мене все відмінно.

– Ми з тобою не дуже гарно поговорили, коли бачились останнього разу. Я сподівався, що ти передумаєш.

– Ти хотів сказати, що сподівався, що я не впораюся, – гірко усміхнулась вона.

– Може, і так. Але ти сильніша за свою маму.

– Як вона? – запитала Олена, розуміючи, що навіть нічого не знає про свою сім’ю.

– Все так само. Може, гірше. Взагалі, я хочу знову спілкуватися з тобою. Я дізнався, що у мене є онучка. Я можу багато чого їй дати, влаштувати у приватний дитсадок. Та й тобі… Не діло це, жити в такій халупі.

Олена мовчки похитала головою. Він навіть не бажав з нею зустрітися. Як завжди хотів відкупитися грішми.

– Не треба нічого, тату. Ми добре живемо.

– Не сміши мене, – фыркнув він. – Яке ж це життя?

– Таке, якого не було у мене. Щасливе. Де в родині всі люблять один одного, де ніхто нікому не зраджує, де проблеми допомагають вирішити, а не відкуповуються грішми. Але тобі цього не зрозуміти.

– Напевно, – промовив він. – Гаразд, якщо буде щось потрібно, дзвони.

Олена кивнула і зачинила двері за батьком. Несподівано для себе, вона зрозуміла, що плаче. Адже батьки навіть не скучили, тато просто захотів повернути контроль. І, можливо, виростити з онучки ту, ким не стала його дочка. Але Олена цього не дозволить.

– Усе нормально? – запитав Артем, коли застав свою дружину у сльозах.

– Так, усе відмінно, – усміхнулась вона і обійняла його. – Усе дуже і дуже добре. Я так рада, що ви у мене є.

І, насправді, у неї все добре. І хто б що не казав, все ж не в грошах щастя. Адже Олені є з чим порівняти.