Connect with us

З життя

Как муж осознал суть «отдыха» в декрете за одну неделю

Published

on

**12 октября**

Много мужчин уверены, что декрет — это сплошной отдых, когда жена сидит дома, пьёт чай и изредка балуется с ребёнком. Как же они ошибаются… Наш случай — хорошая притча для таких умников.

У нас в семье двое сорванцов — Ваня и Петя, с разницей в год. Эти двое — будто ураган: то покоряют космос на диване, то осаждают крепость из подушек. А я среди этого — то пленник, то злой дракон. Плюс готовка, стирка, уборка, магазины — к приходу мужа всё должно сиять, а на плите дымиться борщ.

Муж, Дмитрий Сергеевич, трудился на заводе, кормил семью. Я старалась, чтобы после смены он отдыхал — детям сказку на ночь, иногда в конструктор с ними поиграет. Но денег вечно в обрез: ипотека жмёт, каждый рубль на счету.

А потом грянул гром: на заводе сокращения, Диму уволили. Дали расчёт — две зарплаты, но он будто в ступор впал. Дни напролёт — на диване, в телевизор уставился. Ждала, что очнётся, работу искать начнёт… но нет.

Когда сбережения начали таять, я не выдержала:

— Дима, мне предложили работу. Раз ты пока свободен, может, сам с детьми побудёшь?

Он глаза округлил:

— То есть… я в декрет? Кастрюли, пелёнки, песочницы?

Я усмехнулась:

— Ты же говорил — «лёгкий отдых». Проверишь на себе.

Он кряхтел, но согласился. Я ему инструкции выдала: график кормёжки, купания, куда бежать, если Ваня опять спрячет Петин ботинок. Дмитрий даже в блокнот всё записал — серьёзно так, будто экзамен сдаёт.

Мой первый рабочий день… Боже. Прихожу — квартира будто после нашествия монголов: игрушки в каждом углу, посуда в раковине горой, дети голодные, в соплях. Дмитрий встретил меня виновато:

— Прости… Я думал, суп быстрый, а он пригорел…

Первые дни я его жалела — мол, новичок. Но к концу недели он рухнул на диван и простонал:

— Всё. Это не отдых. Это ад. Давай в садик их срочно оформлять.

Мы подсуетились, детей пристроили, Дима рванул искать работу. Нашёл, кстати, быстро. Теперь иногда вспоминаем его «отпуск» и смеёмся.

Вывод прост: декрет — это не халява, а работа потяжелеТеперь, когда ужин подгорает, Дмитрий только вздыхает и шепчет: «Спасибо, что ты всё это делаешь».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 + 11 =

Також цікаво:

З життя23 хвилини ago

«Відмовляли собі у всьому заради дочок, а тепер я одна: чому власні діти стали чужими?»

«Ми з чоловіком усього себе позбавляли заради дочок, а тепер я сама й нікому не потрібна»: за що мені таке...

З життя27 хвилин ago

«Повернули, як бракований товар»: історія дівчинки, яку повернули в дитячий будинок, але одне серце не дало про неї забути

«Повернули, як бракований товар»: історія дівчинки, яку повернули в дитбудинок — але одне серце не змогло її забути Слово «повернення»...

З життя32 хвилини ago

Це ваш онук, йому вже шість років”: Незнайомка зупинила мене на вулиці, а син запевняє — він тут ні до чого

Я йшов із роботи, як завжди втомлений, занурений у думки про вечерю та завтрашню нараду. Раптом почув за собою: —...

З життя32 хвилини ago

П’ять років без візитів, а рішення про спадок одразу привернуло увагу синів

Мої сини не навідували мене п’ять років, а коли довідалися, що я збираюся переписати квартиру на племінницю — раптом прибігли....

З життя36 хвилин ago

«Повернення до дитбудинку: історія дівчинки, яка знайшла нову родину завдяки одному доброму серцю»

У світі, де слово «повернення» звучить як звичайна справа — не сподобалося, не підійшло, браковане — люди забувають, що не...

З життя37 хвилин ago

«Я пішла, бо більше не могла терпіти»: як одного дня чоловік привів у дім чужих дітей

«Я пішла, бо більше не могла терпіти»: як чоловік в один день поставив мене перед фактом — і привів у...

З життя38 хвилин ago

«Золовка встретила любовь, а забота о её ребёнке вновь на нас»

В июле, как водится, я с детьми рванула на дачу к родителям. Мужу отпуск не светил — остался в городе,...

З життя1 годину ago

«Я пішла, бо більше не могла терпіти»: як чоловік в один день поставив мене перед фактом і привів до будинку чужих дітей

«Я пішла, бою більше не мала сил терпіти»: як чоловік одного дня поставив мене перед фактом — і привів у...