Connect with us

З життя

Как свекровь делит внуков на своих и чужих?

Published

on

Для неё мой сын — словно тень, невидимка в собственном доме. Мы живём под одной крышей, связанные узами крови, но чувствую — между нами стена, высокая и глухая. Не враги, но и не родные. Так и идём параллельными путями.

Меня зовут Алиса, мне тридцать. У нас с Сергеем растёт сынок — Артёмка, уже четыре года. Шустрый, ласковый, глаза горят от любопытства. Умеет читать по слогам, рисует целые истории, в комнате у него порядок — игрушки в ящик, книжки на полку. Мы души в нём не чаем. Но есть одно «но». Для его бабушки, для Веры Ивановны, он словно воздух — будто его и нет.

Не понимаю, в чём провинилась. То ли в том, что я не её кровь, а «всего лишь» жена сына? То ли в том, что временно живём у неё, пока не накопили на свою квартиру?

У неё есть дочь — Лиза. И для свекрови это — центр вселенной. Каждое её слово — мудрость, каждый поступок внучки — триумф. Внучка Лизы — Алиночка — бриллиант, солнышко, гений в пелёнках. А мой Тёма? Будто и не внук вовсе.

Каждое утро свекровь собирается, будто на важное совещание, и спешит к Лизе. Там она нянчится с Алиной: то в балет, то в бассейн, то на английский. Там — пироги с вишней, домашний борщ, сказки на ночь. Там она — идеальная бабушка. А у нас — усталая тень, которая лишь ворчит: «Кашу пересолила», «Пыль не вытерла», «С ребёнком слишком строга».

Я варю обед — и вот уже кастрюли с супом, банки с солёными огурцами таинственным образом исчезают. «Лизе отнесу, у неё работы много». А я, видимо, без дела сижу, раз «в декрете болтаюсь».

Мои заготовки тут же получают оценку: «У Лизы маринованные лучше». Но банки всё равно уносят. Кто берёт — тот, видимо, не брезгует.

А с детьми… вот где больнее всего. Потому что меня терпеть не обязательно. Но ребёнок? Когда рядом Алина и Артём, начинается театр одного актёра. «Алина стихи знает! А Тёма?» — хотя мой только что пел всю «В лесу родилась ёлочка». «Алина сама ложку держит!» — хоть Артём уже год как ест сам. Вечное: «А вот у Лизы…»

На Новый год Вера Ивановна подарила Тёме дешёвенького пластмассового медведя. Из ларька у метро. А Алине — огромную куклу в шелках, с закрывающимися глазами. Тёма, конечно, не заметил разницы. Обрадовался, обнял своего мишку, засыпает с ним. А Алина бросила куклу в угол — у неё таких десяток.

И вот я хожу по этой квартире, кусаю губы до крови. Не хочу скандалов. Не хочу жаловаться Сергею — он и так между молотом и наковальней. Но как объяснить его матери, что её холод убивает не только меня, но и нашего мальчика?

Почему одни бабушки любят всех внуков, а другие делят на «от дочки» и «от сына»? У Тёмы та же фамилия, та же кровь. Он её внук. Такой же, как Алина. Почему он для неё — будто второсортный?

Пробовала говорить. Осторожно. Без упрёков. В ответ — «Я не обязана всех одинаково любить» или «Ты мне не родная, вот и лезешь». Разговор не идёт. Словно я должна извиняться за то, что родила внука не от её дочери, а от её сына.

Моя мама далеко, в Нижнем Новгороде. Когда звонила ей, плакала в трубку. Она твердила: «Дочка, у них так принято — дочкиных детей любить больше». Но мне не легче. Болит не за себя — за Тёму. Потому что дети всё чувствуют. Он уже спрашивает: «Почему бабуля всегда у Алины?»

Не хочу, чтобы в его сердце поселилась пустота — что он не заслуживает любви. Каждый день говорю ему: «Ты самый лучший». Целую в макушку, шепчу: «Ты наше золото».

Но мне хочется, чтобы и бабушка так говорила. Хоть раз.

Как быть? Молчать, чтобы не рушить хрупкий мир? Или встать на защиту сына, даже если это будет война? Я не железная. И боль внутри уже не спрятать.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири × 2 =

Також цікаво:

З життя23 хвилини ago

«Дочке за тридцять, а вона досі живе, як підліток»: душевний крик матері, втомленої від чекання зрелості

Сьогодні зайшов до своєї старої бухгалтерії – не з ділового приводу, просто на чай та розмову з колишніми колегами. Як...

З життя27 хвилин ago

«Їй за тридцять, а вона досі живе, як підліток»: відверте зізнання втомленої матері

Щоденник Сьогодні зайшла у стару бухгалтерію — не з робочих питань, просто на чай і розмову з колишніми колегами. Як...

З життя33 хвилини ago

Мама бажає погостити у нас, поки немає свекрухи, але та забороняє впускати чужих у дім

**Щоденник** Сьогодні я почуваюся розчарованою й зрадженою. Мені 25, мене звуть Оксана, і я опинилася в ситуації, яка справжнє випробування...

З життя43 хвилини ago

«Любовь без границ: история о возрасте»

«Любовь не стареет: история Антонины» Когда в наш тихий Елец много лет назад приехала высокая, статная женщина из Вильнюса, весь...

З життя50 хвилин ago

«Ти ж не лише через квартиру мене відвідуєш?» — Історія бабусі, яка вирішила перевірити своїх онуків

Бабушка Марія провела майже все життя в тихому районі на околиці Житомира. Після смерті чоловіка вона залишилася сама у двокімнатній...

З життя1 годину ago

Це ваш онук, йому вже шість: незнайомка звернулася на вулиці, а син запевняє у зворотньому

“Це ваш онук, Богдан, йому вже шість”: Невідома зупинила мене на вулиці, а син запевняє — він тут ні до...

З життя1 годину ago

Матір прагне відвідати нас під час відсутності свекрухи, але та забороняє гостям приходити у свій дім.

Мама хоче заїхати до нас у гості, доки свекрухи немає вдома, а та категорично проти, щоб у її хату хтось...

З життя2 години ago

«Ти ж не просто за квартиру до мене ходиш?» — Історія бабусі, яка вирішила перевірити своїх онуків

Щоденник. Бабця Марія прожила більшу частину свого життя у тихому районі на околиці Житомира. Після смерті чоловіка вона залишилася сама...