Connect with us

З життя

«Хотіли допомогти сусідці, а отримали донос. Це така вдячність?!»

Published

on

Колись ми просто хотіли допомогти сусідці, а натомість отримали донос. Хіба це подяка?!

— Недавно до нас додому завітав соціальний працівник, — розповідає 35-річна Оксана. — Сказав, що надійшла скарга: нібито наші діти занедбані, а ми не забезпечуємо їм гідних умов. Оглянув хату, зазирнув у холодильник, поговорив із дітьми… Усе гаразд. Заповнив папери, попросив підписати, і пішов. Але досі не розумію — хто й навіщо це зробив?

Оксана та Богдан одружені вже понад десять років. Виховують двох дітей — восьмирічного сина та п’ятирічну доньку. У сім’ї лад, діти доглянуті, чемні, добре вчаться. Ні в школі, ні в садочку ніхто не скаржився. Та й самі малята на запитання батьків відповіли, що все добре. Виходить, скарга надійшла ззовні. Та від кого?

Відповідь знайшлася несподівано. Через тиждень Оксана побачила у дворі Євгенію — онуку їхньої літньої сусідки, бабці Ганни. Жінка згадала, як кілька років тому вони з Євгенією посварилися під час першої ж зустрічі. Відносини так і не склалися, з того часу вони взагалі не спілкувалися. Але тепер усе стало на свої місця.

З бабою Ганною у Оксани та її чоловіка були дуже теплі стосунки. Старочка раділа, коли поруч із нею оселилися молоді сусіди. Часто заходила на чай, приносила пиріжки, сиділа з маленьким Тарасиком, коли Оксані треба було вийти. А Оксана й Богдан, у свою чергу, допомагали бабці з покупками, приносили ліки, вивозили літом на дачу.

Коли баба Ганна захворіла, Оксана майже щодня приходила до неї — прибирала, варила, стежила за її станом. Так, соцпрацівник теж навідувався, але від нього було мало користі. Родичів у старочки, здавалося, не було: ніхто не дзвонив, не приїздив, не цікаввся.

— За вісім років я жодного разу не чула про її дочку чи онуку, — згадує Оксана. — Ми з чоловіком робили все, що могли, але в нас була власна сім’я. У якийсь момент я зрозуміла, що нам стає важко. Тоді сама запропонувала бабці знайти її рідних, безперечно, налагодити зв’язок.

Ганна зі смутком продиктувала контакти. Оксана знайшла її дочку Марію й онуку Євгенію у соцмережах. Написала їм, попросила приїхати — мовляв, мати в тяжкому стані, їй дуже потрібна підтримка.

Ганна зраділа: «Невже приїдуть? Я їх не бачила п’ятнадцять років…» Востаннє дочка бувала, коли Євгенії виповнилося лише сім. Тоді вони жорВони жорстоко посварились — Марія хотіла продати мамину хату, а бабуся відмовила, і з того часу донька зникла з її життя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 5 =

Також цікаво:

З життя3 хвилини ago

«Свекруха, яка тримає сина: три роки шлюбу без спокою»

Мене звати Оксана. Мені двадцять дев’ять, і вже три роки як я одружена з Олегом. У нас з чоловіком міцна,...

З життя8 хвилин ago

Як я хитрістю позбулася свекрухи та віднайшла спокій

Як я з хитрістю позбулася свекрухи й повернула собі спокій П’ять місяців тому в нашій сім’ї сталося довгождане диво —...

З життя13 хвилин ago

«Ми не хочемо тут жити, сину. Повертаємось додому, бо втомилися від розкоші міста»

“Ми не хочемо тут жити, сину. Повертаємось додому. У нас більше немає сил,” — батьки відмовилися від міської розкоші заради...

З життя14 хвилин ago

«Свекруха, яка не відпустила сина: три роки шлюбу без спокою»

Щоденник Мене звати Оксана. Мені двадцять дев’ять років, і вже три роки, як я одружена з Андрієм. У нас із...

З життя26 хвилин ago

Чоловік залишив з нічим, а порятунок прийшов від свекрухи

Чоловік пішов, забравши все. А врятувала мене… свекруха Коли я опинилася сама з піврічною донькою на руках і порожнім гаманцем,...

З життя35 хвилин ago

«Невестка заявила, что я слишком стара для купальника. Мой тихий ответ стал уроком на всю жизнь»

Я всегда верила, что молодость — в сердце, а не в цифре в паспорте. Моя душа — всё та же:...

З життя41 хвилина ago

Між двома вогнями: мама чекає на допомогу, а чоловік наполягає на відмові

**Щоденник** Мене звати Оля, мені двадцять дев’ять. Шість років у шлюбі з Дмитром, і в нас є чудова донька Софійка...

З життя1 годину ago

«Ми більше не хочемо жити тут: повертаємось додому, бо в нас закінчилися сили» — батьки обрали рідне село замість міської розкоші

— Ми не хочемо тут жити, сину. Повертаємось додому. У нас більше немає сил, — батьки відмовилися від міської розкоші...