Connect with us

З життя

«Хотіли допомогти сусідці, а отримали скаргу. Ось так дякують?!»

Published

on

«Ми просто хотіли допомогти сусідці, а у відповідь отримали донос. Оце подяка?!»

— Нещодавно до нас додому прийшов соцпрацівник, — розповідає 35-річна Оксана. — Сказав, що надійшла анонімна скарга: нібито наші діти запущені, і ми не забезпечуємо їм нормальних умов. Він оглянув квартиру, заглянув у холодильник, поговорив з дітьми… Усе гаразд. Заповнив папери, попросив підписати, і пішов. Але я досі не розумію — хто і навіщо це зробив?

Оксана та Богдан одружені вже понад десять років. Виховують двох дітей — восьмирічного сина й п’ятирічну доньку. У родині лад, діти охайні, чемні, добре навчаються. Ні в школі, ні в дитячому садку не скаржаться. Та й самі малюки на запитання батьків відповіли, що в них усе добре. Виходить, скарга надійшла від когось іззовні. Але від кого?

Відповідь знайшлася несподівано. Через тиждень Оксана побачила у дворі Ярину — онуку їхньої літньої сусідки, бабусі Галини. Жінка згадала, як кілька років тому вони з Яриною посварилися ще при першій зустрічі. Стосунки між ними не склалися, і з того часу вони взагалі не спілкувалися. Але тепер усе стало на свої місця.

З бабусею Галиною в Оксани та її чоловіка були дуже теплі стосунки. Старенька раділа, коли поряд із нею оселилися молоді сусіди. Часто заходила на чай, приносила пиріжки, сиділа з маленьким Яриком, коли Оксані потрібно було терміново вийти. А Оксана й Богдан, у свою чергу, допомагали старенькі з покупками, приносили ліки, відвозили літом на дачу.

Коли бабуся захворіла, Оксана майже щодня приходила до неї — прибирала, готувала, слідкувала за її самопочуттям. Так, соцпрацівник теж навідував Галину, але від нього було мало користі. Родичів у бабусі, здавалося, не було: ніхто не дзвонив, не приїжджав, не цікавився.

— За вісім років я жодного разу не чула про її доньку чи онуку, — згадує Оксана. — Ми з чоловіком робили все, що могли, але в нас була своя родина. У якийсь момент я зрозуміла, що нам стає важко. Тоді я сама запропонувала бабусі пошукати її рідних — раптом вийде налагодити зв’язок.

Галина зі смутком продиктувала контакти. Оксана знайшла її доньку Марію й онуку Ярину у соцмережах. Написала їм, попросила приїхати — мовляв, мати у важкому стані, їй дуже потрібна підтримка.

Галина зраділа: «Невже приїдуть? Я їх не бачила п’ятнадцять років…» Востаннє донька бувала, коли Ярині було лише сім. Тоді вони жорВони жорстоко посварилися, і з того часу Марія більше не спілкувалася з матір’ю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − шістнадцять =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

«Свекруха, що не відпустила сина: три роки шлюбу без хвилини спокою»

Мене звати Софія. Мені двадцять дев’ять років, і вже три роки я заміжня за Дмитром. У нас з чоловіком гарна,...

З життя18 хвилин ago

Нереализовані мрії: коли дорослі діти забувають, що щастя у родині

Мені шістдесят один. Ми з чоловіком прожили разом понад сорок років — у бідності, у достатку, через сльози та сміх....

З життя21 хвилина ago

«Втомлені від міської розкоші: повернення до рідної домівки»

“Ми не хочем тут жити, сину. Повертаємось додому. В нас більше немає сил”, — сказали батьки, відмовившись від міської розкоші...

З життя25 хвилин ago

Бывший вернулся ко мне, чтобы встать на ноги, но привёл новую девушку без разрешения.

Меня зовут Светлана Морозова, и я всегда считала своим долгом помогать близким. Поэтому, когда бывший парень Дмитрий оказался в беде,...

З життя29 хвилин ago

«Сноха відмовила у відвідинах, але згодом подзвонила і попросила допомоги»

Після весілля мого сина я намагалася бувати в їхньому домі якнайчастіше. Приходила не з порожніми руками – завжди щось готувала,...

З життя47 хвилин ago

Мрія, що не стала реальністю: діти виросли, забуваючи, що щастя — у сім’ї

**Щоденник** Мені шістдесят один. Ми з чоловіком прожили разом більше сорока років — у злиднях і достатку, крізь сльози й...

З життя53 хвилини ago

«Невістка попросила мене рідше приходити. Я перестала… поки одного дня вона не зателефонувала з проханням про допомогу»

Після весілля мого сина я намагалася бувати в їхньому домі якомога частіше. Приходила не з порожніми руками — завжди щось...

З життя1 годину ago

«Свекруха, яка тримає сина: три роки шлюбу без спокою»

Мене звати Оксана. Мені двадцять дев’ять, і вже три роки як я одружена з Олегом. У нас з чоловіком міцна,...