Connect with us

З життя

«Ключи в чужих руках: неожиданная проверка чистоты»

Published

on

Моя свекровь — Галина Семёновна, женщина преклонных лет с пронзительным взглядом и стальным характером. Мы с мужем не считали её тираном, скорее — строгой, но справедливой. С сыном у них всегда были тёплые отношения, а ко мне она относилась с подчёркнутой вежливостью. До того рокового дня, когда мы улетели в Турцию и оставили ей ключи от квартиры… просто попросив поливать герань.

— Галина Семёновна, — говорю перед отъездом, — вот ключи от обеих замков. Заходите, пожалуйста, пару раз проверить, всё ли в порядке. Рыбок покормите, цветы полейте. Если что — звоните.

Отдых в Анталье прошёл идеально: солнце, море, прогулки по Старому городу. Вернулись загорелые, отдохнувшие и беспечные. Первые дни всё шло как обычно: работа, домашние хлопоты, вечерние чаепития. Но постепенно начало копошиться подозрение: то чашка стояла не там, то занавески висели иначе. Решила — паранойя. Муж, Лёня, отмахнулся: «Тебе мерещится».

Всё прояснилось в среду. Закончив дела раньше, я неожиданно вернулась домой. Открываю дверь — в прихожей стоят валенки свекрови. На вешалке — её клетчатый платок. А сама Галина Семёновна сидит на кухне, пьёт чай с пряниками и… листает наши квитанции за ЖКХ.

— Добрый день, — выдавила я, сжимая сумку. — Вы что здесь делаете?

Она вздрогнула, будто её облили ледяной водой:

— Юленька, ты чего так рано?

— Мне теперь отчитываться? Это моя квартира. А вы?

— Решила проведать, как вы живёте. Да и поговорить надо.

Дальше — как в комедии положений. Ткнула пальцем в пыль за шкафом, заглянула в холодильник и вздохнула театрально:

— Где щи? Где котлеты? Чем вы моего сына кормите? Он привык к нормальной еде! Придёт с работы — ни супа, ни пирогов. В следующий раз проверю — чтоб холодильник ломился! И убирайтесь тут. В такой пыли даже тараканы задохнутся!

Я молчала, кусая губы. В висках стучало: обида, злость, беспомощность. Она пробормотала: «Не сердись, забота же», накинула платок и вышла. А я осталась в пустой квартире, будто меня ограбили. Не вещи украли — покой, личное пространство.

Через пять минут догнала её у мусоропровода.

— Возьмите, — протянула ключи. — Больше проверок не надо. Хотите помочь — помогайте. Не хотите — не суйте нос.

Свекровь заерзала, сделала вид, что не замечает руку:

— Ладно, не кипятись. Я же добра желаю.

На следующий день, вернувшись с работы, я ахнула: на плите дымился казанок борща. Рядом — записка корявым почерком: «Скажи Лёне, что сама сварила. Похвалится на работе!»

Впервые за месяц я рассмеялась. Может, всё наладится? Главное — не молчать. Говорить. Твёрдо, но без крика. Потому что ключи — не просто железка. Это доверие. И если его даёшь, надо быть уверенной — им не сыграют в футбол.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотири + вісім =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Син перестав розмовляти зі мною, і я не розумію, коли став мені чужим

Мій син більше не хоче зі мною розмовляти… Я не можу зрозуміти, коли його серце стало для мене чужим. У...

З життя21 хвилина ago

Моя мама здала мою собаку в приют потайки: «Краще взяла б собі дитину!»

**Щоденник** Це сталося після п’яти років шлюбу. Ми з чоловіком нарешті вирішили трохи перепочити та вирушили у невеличку подорож у...

З життя22 хвилини ago

«Вона проміняла сина на спа, а я стала йому матір’ю»

Колись давно, у маленькому містечку на Поділлі, у Олени розпочалися пологи раніше часу — на восьмому місяці. Лікарі швидко прийняли...

З життя55 хвилин ago

Мій син віддаляється, і я не знаю, коли він став мені чужим

“Син більше не хоче зі мною говорити… І я не знаю, в який момент він став для мене чужим. У...

З життя1 годину ago

Моя мама здала мою собаку в притулок потайки: «Краще мати дитину!»

Це сталося після п’яти років шлюбу. Ми з чоловіком вирішили трохи перепочити та поїхали в невелику відпустку в Карпати —...

З життя1 годину ago

«Я знайду сину кращу пару!» – сказала його мати, і я зрозуміла, що нам не судилося порозумітися.

«Нічого, ще встигну знайти синові нормальну дівчину!» — заявила свекруха. А я того дня зрозуміла, що між нами ніколи не...

З життя1 годину ago

Усе життя мене принижували, а тепер вимагають доглядати за хворою матір’ю

Мене принижували все життя, а тепер вимагають, щоб я доглядала за хворою матір’ю. Я, Соломія, була останньою дитиною у багатодітній...

З життя1 годину ago

«Свекруха сказала, що знайде сину кращу дружину, а я збагнула, що між нами ніколи не буде миру»

“Нічого, ще встигну знайти синові справжню дівчину!” — заявила свекруха. А я того дня зрозуміла: між нами ніколи вже не...