Connect with us

З життя

Мачеха забрала меня из детдома: благодарна за любящую вторую маму

Published

on

**10 сентября 2023 года**

Когда-то я думал, что жизнь закончилась. Но сейчас, глядя на наш шумный семейный ужин, понимаю: Бог послал мне не потерю, а испытание, за которым скрывался подарок.

Меня зовут Артём Соколов. Родился в тихом уральском городке – Краснотурьинске. Жили просто: папа, мама, я. Мама пекла блины по воскресеньям, отец чинил старый «Запорожец» во дворе. Но в семь лет маму забрала пневмония. Отец не смог – запил. В квартире остались одни пустые бутылки. Я ходил в школу в рваном свитере, с пустым желудком. Соседи донесли в опеку. Отца чуть не лишили прав, но он упал на колени: «Дайте срок». Чиновники ушли, пообещав проверить через месяц.

И отец… изменился. Бросил водку, купил мне новые ботинки, даже суп варил. Однажды сказал: «Сын, познакомлю с одной женщиной». Я сжался – неужели предаёт маму? Но он пояснил: «Она поможет нам». Так я встретил тётю Галину. У неё в старой хрущёвке пахло пирогами, а её сын Ваня сразу дал мне поиграть в «Танки» на приставке. Вернувшись, я буркнул отцу: «Нормальная тётя». Через месяц мы переехали к ней, а нашу квартиру сдали за пять тысяч рублей в месяц.

Галина оказалась золотой. В школу мне собирала бутерброды с колбасой, Ваня стал мне братаном. Но через полгода отца нашли мёртвым в подъезде – инфаркт. Опека забрала меня в приют под Нижним Тагилом. Я выл ночами в подушку. Но каждую субботу Галина приезжала с ватрушками и упрямо твердила: «Терпи, сынок, заберу».

И забрала. Помню, как директор приюта вдруг сказал: «Собирай вещи». На улице стояла Галина с Ваней. Я вцепился в неё, как в спасательный круг. «Мам…» – вырвалось само. Она расплакалась.

Сейчас мне 28. Работаю на заводе в Екатеринбурге, Ваня – сантехником. По выходным ездим к Галине в ту же хрущёвку. Она нянчит наших детей, ругается с нашими жёнами из-за рецепта оливье. Дом её трещит по швам, но в нём – вся моя жизнь.

Вывод прост: родня – не те, кто родил, а те, кто не бросил. Галина вытащила меня не из приюта – из бездны. И теперь, когда мой сын зовёт её «бабулей», я знаю: мама где-то там, на небесах, спокойна за меня. Спасибо, мам. Обеим.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − 10 =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Ми з чоловіком голодували заради щастя дітей, а на старості залишилися самотніми

Ми з чоловіком голодували, щоб діти жили краще. А на старість залишились у повній самотності. Усе життя ми прожили заради...

З життя25 хвилин ago

«Невістка попросила не приходити часто, але згодом сама звернулася за допомогою»

Після весілля мого сина я почала часто забігати до них у гості. Не порожніми руками — завжди щось приносила: вареники,...

З життя26 хвилин ago

Неочікуваний рятівник: свекруха допомогла, коли пішов чоловік

Чоловік пішов, забравши все. А врятувала мене… свекруха. Коли я опинилася сама з піврічною донькою на руках й порожньою сумкою,...

З життя37 хвилин ago

Мені 70 років: самотність і тягар для доньки

Мені сьогодні сімдесят. Самотня, як билинка в полі. Важка обуза для власної дитини. — Донечко, приходь увечері… Благаю тебе, сама...

З життя40 хвилин ago

Жертвували всім заради дітей, але в старості залишилися самотніми

Все життя ми з чоловіком жили заради дітей. Не для себе, не для якогось успіху, а саме для них —...

З життя1 годину ago

Дочка відправила матір у будинок для літніх людей, а пізніше дізналася, що брат придбав для неї окреме житло

Жадібність, прихована під маскою турботи, інколи коштує сімейних зв’язків. А якщо хтось думає, що родина — це гарантія любові й...

З життя1 годину ago

Мені 70 років: почуваюся самотньою і тягарем для доньки

Сьогодні мені 70. Я сама, як камінь у полі. Стала тягарем для власної доньки. «Донечко, приїдь увечері… Без тебе мені...

З життя1 годину ago

«Я перестала відвідувати сім’ю, але одного разу мене попросили про допомогу»

Після весілля мого сина я намагалася бувати в них вдома якомога частіше. Приходила не з порожніми руками — завжди щось...