Connect with us

З життя

«Мне 67, я живу одна… Попросила помощи у детей, но получила отказ. Как жить дальше?»

Published

on

Мне 67. Я живу одна в Нижнем Новгороде, в старенькой двушке, где когда-то гомонили ребятишки, пахло ватрушками, по вечерам гремел магнитофон, а в прихожей вечно валялись чьи-то шапки и ранцы. Теперь здесь тишина. Глухая, как будто даже батареи перестали стучать. Муж ушёл пять лет назад. Дети давно свои семьи завели. И я одна. Буквально. Не в переносном смысле, а так — в пустой квартире, где эхо гуляет по комнатам.

Работу свою я не бросила. Не из-за денег — пенсии хватает, хоть и скромно. Работа спасает от того, чтобы совсем не потерять рассудок. От пустых стен. От телевизора, который бубнит в пустоту. От холодильника, где одна кастрюля щей стоит три дня.

Увлечений у меня нет. Да и желания искать — тоже. Казалось, что поздно уже что-то начинать. Так думала раньше. Сын — у него трое ребятишек, живут в Подмосковье, в коттедже. Предложила: «Перееду, с внуками посижу, по хозяйству помогу». Но невестка отказалась. Сказала честно — тяжело с пожилой женщиной под одной крышей. Я не в обиде. Молодые — им своё пространство нужно, свои порядки.

Дочь зовёт в гости часто. У неё работа, муж, двое детей. Любит меня. Готовит, угощает, слушает. Но жить вместе — не хочет. Не от нелюбви. Просто её мир устроен иначе. Когда у них гостишь — сердце радуется: смех, суета, жизнь. Но чем дольше там, тем страшнее возвращаться в пустоту. Возвращаюсь. Потому что больше некуда.

Долго размышляла: а может, так и надо? Старость — это про одиночество? Но вдруг что-то внутри оборвалось. Осознала: так нельзя. Это не про возраст — это про то, что жизнь ушла куда-то мимо.

Психолог, к которому сходила, сказал важное: «В 67 вы не старая. Вы живая. Просто застряли». Объяснил, что если нет ни хобби, ни даже желания его искать — это тревога. Может, депрессия начинается. Надо искать помощь. К врачу. К людям. К жизни.

Он сказал: дети не обязаны пускать вас в свой дом. У них своя жизнь. И это норма. Но и у вас может быть что-то своё. Новое. Сейчас у вас, наконец, есть время. Свобода. Никто не тянет, не командует. Это не конец — а начало.

«Ищите что-то вокруг. Бесплатные клубы, выставки, курсы. Попробуйте то, что откладывали. Загляните туда, где не бывали. Знакомьтесь — в любом возрасте можно», — говорил он.

Задумалась. А ведь правда. Сколько мест не видела? Сколько книг не дочитала? Сколько таких же, как я, сидят по квартирам, думая, что они никому не нужны?

Боюсь. Бояться — не стыдно. Стыдно — сдаться. Я не сдамся. Не сейчас. Обещала себе — попробую. Хоть что-то маленькое. Пройдусь до парка. Зайду в дом культуры. Запишусь на курсы рисования. Или в клуб садоводов. А вдруг?

А дети… Они рядом. Пусть не в одном доме. ЗвонИ, может быть, однажды утром я проснусь и пойму, что тишина уже не кажется такой пугающей — потому что внутри неё застал потихоньку пробиваться новый звук, похожий на надежду.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять − 5 =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

Як я продав дім дідусеві задешево і виявив таємницю, що змінила моє життя

Мене звуть Микола. Я продав старий будинок свого діда в селі під Житомиром, думаючи, що позбавляюся тягаря, наповненого пилом і...

З життя17 хвилин ago

Я була впевнена, що ми з колишнім знову зближуємося, поки не дізналася, що це всього лише помста моїй сестрі

Я вірила, що кохання може повернутися. Мені здавалося, що справжні почуття можуть перебороти будь-які болі та помилки. Тому, коли після...

З життя18 хвилин ago

Зневага перетворилася на урок: як я показала йому ціну приниження

Він назвав мене просто перукаркою перед своїми друзями. Я змусила його відчути, як це — бути приниженим. У свої сімнадцять...

З життя20 хвилин ago

Через 12 років колишній повернувся до мене, і давній біль ожив, як ніби це сталося вчора

Одного разу Данило кинув мене заради коханки, а через 12 років знову з’явився на порозі — біль повернувся, ніби все...

З життя1 годину ago

Я думала, що ми з колишнім знову зближуємося, але він зізнався, що використовує мене для помсти моїй сестрі.

Я вірила, що кохання може повернутися. Що якщо воно справжнє, то пройде крізь біль, гордість і помилки. Тому, коли через...

З життя1 годину ago

Секрет підвалу: Як продаж будинку дідусів відкрив мені очі на важливі уроки життя

**Щоденниковий запис** Продав дідівський дім за безцінь, навіть не підозрюючи, що ховається у підвалі: урок, що змінив моє життя. Мене...

З життя1 годину ago

Тихий вечір з друзями перетворився на кошмар через несподіваного гостя

Той вечір мав стати святком маленької перемоги — свідоцтвом мого недавнього підвищення. Я продумала кожну дрібницю: меню, вино, сервіровку, навіть...

З життя2 години ago

Проданий за безцінь дім приховував секрет у підвалі: життєвий урок

Мене звати Тарас. Я продав старий дідів дім у селі під Львовом, вважаючи, що позбавляюся тягаря, наповненого пилом і сумом....