Connect with us

З життя

Мой старший сын неродной, но я вижу в нём родного сына

Published

on

В тихом городке, где все друг друга знают, жизнь идёт своим чередом, размеренно и предсказуемо. Работы здесь мало, и люди выживают за счёт огородов, рыбалки и охоты.

Наша семья жила так же. Полгектара земли и сад, за которыми мы ухаживали, кормили нас и даже давали немного дохода. Муж ловил рыбу, а я занималась хозяйством: кормила скотину, следила за огородом. Мы с детства приучали своих детей к труду — у каждого были обязанности: полоть грядки, кормить кур.

По соседству жила женщина по имени Галина. У неё было больше десяти детей, и весь городок удивлялся её плодовитости. Но ни она, ни её муж Сергей не старались их содержать. Их участок стоял заброшенным, а когда соседи пытались взять его в аренду, быстро отказывались — хозяева выставляли невозможные условия.

Галина и Сергей жили за счёт подачек. Соседи по доброте помогали: кто картошку принесёт, кто яйца или мясо. Дети часто приходили к нам, предлагая помочь по хозяйству в обмен на еду. Я не отказывала.

Особенно запомнился старший сын Галины — Игорь. Он работал всегда старательно и никогда не уходил голодным.

Однажды Сергей не рассчитал с выпивкой и умер, оставив Галину одну с детьми. Она и вовсе перестала за ними следить. Главе сельсовета пришлось вызвать опеку, и детей распределили по интернатам.

Игоря тоже увезли. Мы с мужем к нему привязались, и его отсутствие нас огорчило. Я выяснила, где он находится, и стала навещать его раз в месяц. После долгих раздумий мы решили взять его в семью.

Игорь знал нас, мы — его, и с нашими детьми он быстро нашёл общий язык. В доме он стал настоящей опорой: старший, но не заносчивый, всегда помогал младшим.

Шли годы. Дети выросли, закончили школу, кто-то пошёл в техникум, кто-то — в институт, разъехались, завели свои семьи. Игорь после учёбы тоже уехал.

Сейчас ему уже за пятьдесят. У него хорошая семья, двое детей — для нас они родные внуки. От Игоря всегда веет теплом и благодарностью за нашу заботу. Я рада, что когда-то мы забрали его из интерната.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять + сім =

Також цікаво:

З життя26 хвилин ago

«Відмовляли собі у всьому заради дочок, а тепер я одна: чому власні діти стали чужими?»

«Ми з чоловіком усього себе позбавляли заради дочок, а тепер я сама й нікому не потрібна»: за що мені таке...

З життя30 хвилин ago

«Повернули, як бракований товар»: історія дівчинки, яку повернули в дитячий будинок, але одне серце не дало про неї забути

«Повернули, як бракований товар»: історія дівчинки, яку повернули в дитбудинок — але одне серце не змогло її забути Слово «повернення»...

З життя35 хвилин ago

Це ваш онук, йому вже шість років”: Незнайомка зупинила мене на вулиці, а син запевняє — він тут ні до чого

Я йшов із роботи, як завжди втомлений, занурений у думки про вечерю та завтрашню нараду. Раптом почув за собою: —...

З життя35 хвилин ago

П’ять років без візитів, а рішення про спадок одразу привернуло увагу синів

Мої сини не навідували мене п’ять років, а коли довідалися, що я збираюся переписати квартиру на племінницю — раптом прибігли....

З життя39 хвилин ago

«Повернення до дитбудинку: історія дівчинки, яка знайшла нову родину завдяки одному доброму серцю»

У світі, де слово «повернення» звучить як звичайна справа — не сподобалося, не підійшло, браковане — люди забувають, що не...

З життя40 хвилин ago

«Я пішла, бо більше не могла терпіти»: як одного дня чоловік привів у дім чужих дітей

«Я пішла, бо більше не могла терпіти»: як чоловік в один день поставив мене перед фактом — і привів у...

З життя41 хвилина ago

«Золовка встретила любовь, а забота о её ребёнке вновь на нас»

В июле, как водится, я с детьми рванула на дачу к родителям. Мужу отпуск не светил — остался в городе,...

З життя1 годину ago

«Я пішла, бо більше не могла терпіти»: як чоловік в один день поставив мене перед фактом і привів до будинку чужих дітей

«Я пішла, бою більше не мала сил терпіти»: як чоловік одного дня поставив мене перед фактом — і привів у...