Connect with us

З життя

На вихідних вона вирушила на ринок, щоб купити пухову хустку в подарунок для мами.

Published

on

У вихідний день Варвара вирішила піти на міський ринок, хотіла купити мамі в подарунок вовняну хустку. Там завжди був великий вибір, а ціни були значно нижчі, ніж у крамницях, де продавали вироби ручної роботи.

Біля самого входу юрбилися циганки з хустками в руках, і вони накинулися на Варю, пропонуючи свій товар. Вона розгублено переводила погляд з однієї хустки на іншу, не спромігшись обрати, адже всі були гарні, теплі, і їй захотілося купити одразу кілька. Але вони коштували недешево, тож потрібно було визначитися, яку з них обрати.

Поруч опинилася літня циганка з хусткою, яка сподобалася Варі найбільше. Циганка розправила хустку, струснула її, і Варя відразу уявила, як затишно буде мамі у цій розкішній великій хустці.

Сторгувалися, Варя дістала гроші, подала циганці. Та затримала її руку і сказала: “Зустріч тебе чекає незабаром, познайомишся з чоловіком, тільки гляди, не відмовляйся одразу, доля це твоя. Важко буде, але щасливою будеш все життя.”

Варя слухала жінку з недовірою, яка зустріч, на горизонті жодного кандидата, та й часу на побачення у неї немає, треба доглядати за мамою, що хворіє.

“Точно кажу тобі, так і буде,” – продовжувала циганка.

Розрахувавшись, Варя побігла на зупинку, треба ще заскочити в аптеку, купити ліки мамі.

Принесла додому подарунок, мама ахнула: “Скільки ж він коштує? Це так дорого! Знаєш, я завжди мріяла про таку хустку!”

Варя була щаслива, і, заварюючи на кухні чай, все обмірковувала слова циганки: може, вони всі брешуть, не варто звертати увагу.

Наступного тижня Варя з мамою поїхали в поліклініку, мама ходила з палицею, і Варя завжди супроводжувала її до лікаря. Біля під’їзду стояла машина, заважаючи їм пройти. Багажник був відкритий, він був заповнений сумками, пакетами, здається, хтось переїжджав у їхній будинок, переносив речі.

Біля машини бігали два хлопчики, років 5 і 7, гралися в доганялки. З під’їзду вийшов чоловік, підійшов до машини і почав вивантажувати речі з багажника. Мама Варі привіталася з ним і запитала: “У нашому будинку жити будете? Це, мабуть, на п’ятий поверх, там Петрови недавно квартиру продали, вам, значить?”

Чоловік привітався і підтвердив, що так, це він купив квартиру на 5-му поверсі. “А ось і мої розбишаки,” – показав жестом на хлопчиків, – “буде нелегко з ними.”

І не встиг він закінчити фразу, як за спиною почувся крик: “А-а-а!”

“Що знову?” Чоловік підхопив молодшого на руки, той кричав, а на колінці красувалася величезна садна.

“Асфальтна хвороба,” – батько глянув навколо: “що робити? Аптечку не знайдеш, обробити треба.”

“Йдемо до нас, мамо, посидиш трохи на лавочці?” – Варя потягнула чоловіка за собою.

“Та незручно, і ви кудись збиралися, затримаємо вас.”

“Нічого, до лікаря жива черга, часу ще багато, йдемо.”

Вони піднімалися за Варею по сходах. Чоловік представився: “Мене звати Володимир, а цей підраник – Сашко.”

Вдома Варя швидко обробила рану, хлопець слинькав, але більше не видав жодного звуку.

“А ти молодець, справжній герой!” – Варя розпатлала йому волосся, – “не бігай більше.”

Сашко кивнув: “Не буду.”

Варя помітила, що Володимир спостерігав за нею, як вона обходилася з його сином. Щось у його погляді збентежило Варю.

“Дякую, ми підемо далі розвантажуватися, ще пару рейсів доведеться зробити. А завтра перевеземо решту.”

“Ви так і возите речі з дітьми?” – не втрималася Варя, – “а дружина не може з ними побути?”

“Немає дружини,” – коротко відповів Володимир.

Варю осінило: “А знаєте що, приводьте зранку хлопців до нас, у мене відпустка, я вдома, і мама буде рада.”

Володимир повагався, але погодився; возити хлопців із собою було дуже незручно, та й у машині залишиться більше місця.

“Дякую вам дуже, приблизно о 10-й приведу?”

На тому й вирішили. Зранку Володимир привів синів до Варі і поїхав на стару квартиру. Хлопчики до приїзду батька захоплено грали, малювали, дивилися мультики і поводилися дуже пристойно.

Володимир повернувся близько шостої, перевозку завершив, Варя нагодувала всіх вечерею і відпустила додому. Лягаючи спати, вона згадувала погляд Володимира, від якого по шкірі бігли мурашки, у значенні цього погляду жінки не помиляються.

“Двоє дітей!” – Варя уявляла, як Володимиру доводиться одному впоратися з хлопчиками, важко.

Вони часто зустрічалися то біля під’їзду, то на сходах, віталися і розходилися, доки одного разу Володимир не заговорив з Варею.

“Варю, ми з хлопцями хотіли б запросити вас у гості, з мамою, звісно ж, як ви на це дивитеся?”

“З задоволенням!” – Варя усміхнулася, – “до чаю спекти тортик?”

“О, було б непогано!” – Володимир торкнувся її руки, – “до сьомої години приходьте, ми вас чекатимемо.”

Варя збігала в магазин, купила хлопцям по іграшці на свій смак, розповіла мамі про запрошення Володимира.

“Ні, Варюша, я не піду, сходи одна, торт і печи?”

“Так, зараз займуся!”

Ввечері вона прийшла до Володимира, вручила хлопцям подарунки, ті одразу взялися грати, а Варя і Володимир розмістилися на кухні.

“Поки не затишно,” – виправдовуючись сказав Володя, – “але нічого, скоро наведу порядок.”

Вони пили чай, багато розмовляли. Володимир розповів, що мати хлопців їздила у відрядження і одного разу просто не повернулася. Знайшла іншого чоловіка, і вже кілька років Володимир виховує їх сам.

“Як вона залишила дітей?” – Варя не розуміла. Володимир знизав плечима: “Отак і є.”

“Варя, ви мені дуже подобаєтеся,” – несподівано сказав Володя, – “я розумію, чужі діти…”

“Це пропозиція?” – Варя засміялася, – “у вас чудові хлопці, а ви мені теж подобаєтеся.”

“Тоді давай перейдемо на ти, і на вихідних разом сходимо в кіно?”

“Добре!” – Варя встала, – “Спокійної ночі.”

Вона розповіла мамі про розмову з Володимиром, і та відповіла, що Володя гарна людина, але вирішувати має сама Варя, чи зможе вона полюбити його дітей.

“Я люблю їх, усіх.”

А циганка виявилася права, Варя зустріла чоловіка, з яким їй було добре і спокійно. Кілька місяців потому вона переїхала до Володимира, вони розписалися, а її мама отримала одразу двох онуків.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 3 =

Також цікаво:

З життя29 хвилин ago

Отец — вечный центр нашей семьи, даже когда мы выросли

Мы с братом уже давно взрослые, у каждого своя семья, но наш семидесятилетний отец остаётся сердцем нашей семьи. Он живёт...

З життя40 хвилин ago

Вона приревнувала до мого кота

Вона мене ревнувала… до кішки Я й уявити не могла, що опинясь у такій абсурдній, якщо не сказати дурній, ситуації....

З життя45 хвилин ago

Підкаблучник настільки під владою дружини, що таємно зустрічається зі мною

Сино так підпорядкований дружині, що бачиться зі мною лише потай. Я, Олена Миколаївна, виростила свого сина, Данила, сама. Можливо, я...

З життя45 хвилин ago

Коли зять стає викликом для родини: як ми дійшли до ультиматуму

Сьогодні в мене на душі важко. Іноді життя підкидає таких людей, що аж дивуєшся — чи це випробування, чи жарт...

З життя1 годину ago

Свекруха мріяла про вільне життя на пенсії — тепер ми не заважаємо.

Життя іноді підкидає такі сюрпризи, що важко зрозуміти, де правда, а де жорстокий жарт долі. Я ніколи не думала, що...

З життя1 годину ago

Вона приревнувала мене… до кота

Вона мене ревнувала… до кішки Я й подумати не могла, що опинясь в такій абсурдній, якщо не сказати дурній, ситуації....

З життя2 години ago

Вона приревнувала до моєї кішки

Вона мене ревнувала… до кішки Я й гадки не мала, що опинясь у такій кумедній, або й дурнуватій ситуації. Ми...

З життя2 години ago

58 лет и одна, но не одинока

Мне 58, и я живу одна, но не чувствую себя одинокой. С мужем мы развелись давно, и с тех пор...