Connect with us

З життя

Неочікувані гості? Що робити без їжі? Не хвилюйся, вони самі прийдуть зі стравами!

Published

on

На днях я відвідав свого сина Олексія. Точніше, я приїхав, щоб допомогти йому. Справа в тому, що Олексій вирішив поклеїти нові шпалери і попросив моєї допомоги. Я, звісно ж, не міг відмовити сину в проханні.

Я взяв відпустку на роботі та поїхав до Олексія. Він живе за 250 кілометрів від мене. Я приїхав у середу. У нас було кілька днів, щоб усе завершити. Ми були впевнені, що встигнемо вчасно.

Першого дня ми обклеїли одну кімнату шпалерами, наступного дня – іншу. І ось одного вечора задзвонив телефон. Мій син узяв слухавку і сказав:

– Та, приїжджайте! Чудово! Буду дуже радий вас усіх бачити! Ознайомтеся з моїми новими друзями! Вони самі принесуть їжу!

Я запитав:

– Хто це?

– Гості! П’ятеро осіб! І до того часу ми маємо закінчити з обклеюванням цієї кімнати.

Я був у шоці:

Олексій! Що за гості?! У нас немає їжі! У холодильнику лише яєшня! І її на всіх не вистачить!

– Не хвилюйся так, тату! Все буде добре! Гості самі принесуть їжу! А ми маємо лише підготувати посуд і чай.

Я був дуже здивований. Я звик до іншого: що, запрошуючи гостей, потрібно купувати продукти і готувати багато їжі. Але син сказав, що у них все інакше.

У нас було достатньо часу, щоб закінчити роботу, прийняти душ і привести себе в порядок. А потім почали збиратися гості Олексія. Кожен із них приніс по дві страви. Хтось приніс борщ і вареники, хтось олів’є і пироги, хтось шашлик і салат. А Олексій просто заварив чайник, поставив мед і цукор. Виявляється, для такого випадку Олексій вже придбав одноразовий посуд.

Стіл видався розкішним. Усі із задоволенням їли, а потім пили чай. Після цього одна жінка почала співати, і ми всі підспівували. Вечір видався дуже веселим, родинним і теплим.

Після цього кожен гість забрав свій посуд, і гості розійшлися. А ми з Олексієм помили лише чашки та ложки, а тарілки просто викинули в смітник. Це зайняло не більше десяти хвилин.

Потім я запитав Олексія: хто це вигадав? А він мені відповів:

– Раніше ми теж так зустрічали гостей, як ти говориш. Але це довго і дорого. І от ми порадилися з друзями і вирішили, що збиратимемося у кожного по черзі, і кожен має принести по дві страви. А господарю лишається лише підготувати посуд і чай. Ми почали так зустрічатися, нам усім дуже сподобалося, і тепер ми завжди так робимо!

Мені теж дуже сподобалося. Я розповів про це своїм друзям і знайомим. Але їм, чомусь, не сподобалося. Дарма!

Вони навіть не захотіли спробувати такі зустрічі. А шкода, мені здається, це дуже хороша ідея.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 + 12 =

Також цікаво:

З життя10 хвилин ago

«Відмовляли собі в усьому заради дітей, а тепер я одна: чому рідні відвернулися?»

Ми з чоловіком усього себе позбавляли заради дочок, а тепер я сама та нікому не потрібна: за що мені таке...

З життя22 хвилини ago

«За тридцять, а все ще підліток: відчай матері, що втомилася чекати зрілості»

Моїй доньці вже за тридцять, а вона все ще живе, як підліток: розпач матери, яка втомилася чекати дорослішання Иноді заходжу...

З життя32 хвилини ago

Прощання з вовками: як лісник отримав несподівану подяку

Три вовки прийшли прощатися: Історія про лісника, який нагодував вовчицю та отримав несподівану подяку У село, загублене серед густих сосен...

З життя34 хвилини ago

«Она — моя мать, но её слова причиняют боль»

**Дневник. 7 ноября.** Мне сорок один. Вроде бы я давно взрослая — есть муж, дети, работа, квартира в Москве. Но...

З життя1 годину ago

«Дочке за тридцять, а вона досі живе, як підліток»: душевний крик матері, втомленої від чекання зрелості

Сьогодні зайшов до своєї старої бухгалтерії – не з ділового приводу, просто на чай та розмову з колишніми колегами. Як...

З життя1 годину ago

«Їй за тридцять, а вона досі живе, як підліток»: відверте зізнання втомленої матері

Щоденник Сьогодні зайшла у стару бухгалтерію — не з робочих питань, просто на чай і розмову з колишніми колегами. Як...

З життя1 годину ago

Мама бажає погостити у нас, поки немає свекрухи, але та забороняє впускати чужих у дім

**Щоденник** Сьогодні я почуваюся розчарованою й зрадженою. Мені 25, мене звуть Оксана, і я опинилася в ситуації, яка справжнє випробування...

З життя1 годину ago

«Любовь без границ: история о возрасте»

«Любовь не стареет: история Антонины» Когда в наш тихий Елец много лет назад приехала высокая, статная женщина из Вильнюса, весь...