Connect with us

З життя

Непрохані гості: як родичі перетворили дім на їдальню

Published

on

Давні гості: як свекруха зі свекром перетворили мій дім на їдальню

Ярина завжди відчувала себе ніяково під час візитів батьків чоловіка. Їхні приїзди ставали для неї справжнім випробуванням:

Коли вони з’являються без попередження, усе всередині мене стискається. Я намагаюся знайти відмову, щоб уникнути зустрічі, але не завжди виходить. Ці люди дратують мене. Я не можу постійно їх годувати, особливо коли вони приходять без запрошення.

Подруга Ярини, Соломія, теж помічала дивну поведінку свекрухи:

Ярина завжди намагається їм догодити, готує щось особливе. Але свекруха завжди знайде привід для підкреслення недоліків. Це виводить з рівноваги.

Родина чоловіка мала свої особливі смакові уподобання. Свекруха була педанткою:

Якщо на тарілці була непарна кількість бутербродів, вона відмовлялася їх їсти.

Походи до крамниці з нею перетворювалися на страждання:

Годинами вивчала склад продуктів, вибирала лише найсвіжіше, сперечалася з продавцями через термін придатності.

Сестра чоловіка, Марія, теж була примхливою:

Відмовлялася від більшості страв, посилаючись на дієти чи особисті уподобання.

Ярина втомилася підлаштовуватися під їхні вигадки. Чоловік наполягав, щоб для його рідних готували окремі страви, але Ярина розуміла – її зусилля ніхто не цінує.

Одного разу свекруха подзвонила й повідомила, що вони зі свекром приїдуть за кілька годин. Ярина була обурена:

Навіть не запитали, чи зручно мені. Просто поставили перед фактом.

Послухавши пораду подруги, Ярина вирішила не готуватися до їхнього приїзду:

Якщо вони не вважають за потрібне попереджати, чому я маю витрачати на них свій час і сили?

Коли свекорі завітали, вони здивувалися відсутності частування. Ярина запропонувала їм приготовити щось самотужки або замовити їжу. Вона заварила чай, але атмосфера залишалася напруженою.

Свекорі швидко пішли, грюкнувши дверима. Ярина розуміла, що вони образилися, але відчула полегшення:

Більше не дозволю їм мене використовувати. Якщо хочуть бути гостями – нехай поважають мій час і працю.

Вона вирішила обговорити ситуацію з чоловіком і встановити межі для майбутніх візитів його родини.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

7 − п'ять =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

«Скоро мама, а в мыслях — салоны и вечеринки. Как будто не ребёнка ждёт…»

Ольга Ивановна сидела на кухне, глядя в окно, где начинал кружить первый зимний снег. Сердце ныло не от холода, а...

З життя29 хвилин ago

«Вона відмовилася від сина заради кар’єри, а я стала йому рідною»

**Мій щоденник** Роди в мене почалися раптово — передчасно, на восьмому місяці. Лікарі швидко прийняли рішення, і вже за кілька...

З життя36 хвилин ago

Мрії про дитину: хто нестиме фінансовий тягар?

**Щоденник** Інколи мені здається, що я не живу, а граю в якійсь виставі абсурду. Мій син, дорослий чоловік, ніби знову...

З життя47 хвилин ago

Я злюсь на себе через виховання дітей

**Щоденник Василя** Сьогодні знову важкий день. Біль, який гризе зсередини, ніби хронічна хвороба, від якої нема ліків. Я вже не...

З життя48 хвилин ago

«Ти ж не лише через квартиру до мене приходиш?» — Історія бабусі, яка вирішила перевірити онуків

Бабушка Оксана прожила довгий свій вік у спокійному районі на Рівненщині. Після смерті чоловіка вона залишилася сама у двокімнатній хаті,...

З життя53 хвилини ago

«Ти ж не заради спадщини до мене приходиш?» — Історія бабусі, яка вирішила перевірити онуків

Бабушка Оксана прожила більшу частину свого життя у тихому районі на околиці Чернігова. Після смерті чоловіка вона залишилася сама у...

З життя1 годину ago

Запросивши колишню невістку жити зі мною, я здобула онука та доньку, а сина втратила

Я запропонувала колишній невістці переїхати до мене — тепер у мене лише онук та донька. Сина більше немає. Я виростила...

З життя2 години ago

«Я приютила маму, но вскоре вернула её — меня теперь называют чудовищем»

Я забрала мать из деревни, но через месяц вернула обратно — и теперь все считают меня чудовищем. Когда я решила...