Connect with us

З життя

Неприглашённый брат: Груз вины, который не уходит с годами

Published

on

Мы не позвали брата на свадьбу — и даже годы спустя эта рана не заживает

То решение созрело в спешке, под грузом тревог и обид, когда эмоции затмили разум. Но его тень до сих пор со мной.

В детстве с братом нас было не разлить водой. Дворовые игры, тайны за печкой, походы в ларек с потрёпанной пятирублёвкой — он всегда рядом. Если я пугалась грозы, он закрывал уши моими ладонями. Когда ревела из-за двойки — подкидывал в портфель конфету «Мишка на Севере». Мы взрослели вместе, но шли разными дорогами.

В юности между нами выросла стена. У него началась чёрная полоса: прогулы, скандалы с отцом, ночные побеги. Годами мы молчали. Но где-то в глубине я помнила: он мой кровь от крови. Каким бы ни стал — часть моей души.

Когда с Дмитрием заговорили о свадьбе, я замерла. Тема брата стала минным полем. Он злился, что я забываю звонить. Я — что он не спросил ни разу о работе. Мать шептала: «Пригласишь — весь праздник рискует сорваться». А мне так хотелось тишины.

Его не позвали.

Написала смс: «Знаю, взорвёшься. Но сейчас не могу иначе. Прости». Ответа не пришло. В день свадьбы я смеялась, танцевала, ловила букет. Роскошный ресторан, гирлянды, каравай. Но краем глаза всё искала в толпе его взъерошенную чёлку, смешные кроссовки с дыркой на большом пальце. Не пришёл.

Прошли годы. Уже растёт дочь, ипотека, дача. Но когда вижу в парке братьев с сёстрами — сердце падает в пятки. Пыталась писать в VK, звонила на старый номер. Молчит. Может, потому что тогда ждал приглашения, а я отгородилась забором из страха.

Иногда боль — не от отсутствия места за столом. А от того, что тебя записали в «пропащие», не оставив шанса доказать обратное.

Не уверена, смогу ли забыть этот поступок. Но если когда-нибудь его номер вспыхнет на экране — сорву трубку на первом гудке. Потому что семья — не про идеальных людей. Это вечный поиск мостов через пропасти, которые сами же и создали.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

сімнадцять + вісім =

Також цікаво:

З життя42 секунди ago

Три вовка прийшли попрощатися”: Як лісник нагодував вовчицю і здобув несподівану вдячність

Зимою до села, схованого серед густих смерек на околиці Карпат, прийшла вовчиця. Це був морозний вечір, коли сніг хрустів під...

З життя4 хвилини ago

«Свекруха вирішила, що знайде синові кращу дружину, а я зрозуміла, що взаємини приречені»

«Нічого, ще встигну знайти синові справжню дівчину!» — оголосила свекруха. А я того дня зрозуміла: між нами ніколи не буде...

З життя32 хвилини ago

«Скоро мама, а в мыслях — салоны и вечеринки. Как будто не ребёнка ждёт…»

Ольга Ивановна сидела на кухне, глядя в окно, где начинал кружить первый зимний снег. Сердце ныло не от холода, а...

З життя33 хвилини ago

«Вона відмовилася від сина заради кар’єри, а я стала йому рідною»

**Мій щоденник** Роди в мене почалися раптово — передчасно, на восьмому місяці. Лікарі швидко прийняли рішення, і вже за кілька...

З життя40 хвилин ago

Мрії про дитину: хто нестиме фінансовий тягар?

**Щоденник** Інколи мені здається, що я не живу, а граю в якійсь виставі абсурду. Мій син, дорослий чоловік, ніби знову...

З життя50 хвилин ago

Я злюсь на себе через виховання дітей

**Щоденник Василя** Сьогодні знову важкий день. Біль, який гризе зсередини, ніби хронічна хвороба, від якої нема ліків. Я вже не...

З життя52 хвилини ago

«Ти ж не лише через квартиру до мене приходиш?» — Історія бабусі, яка вирішила перевірити онуків

Бабушка Оксана прожила довгий свій вік у спокійному районі на Рівненщині. Після смерті чоловіка вона залишилася сама у двокімнатній хаті,...

З життя57 хвилин ago

«Ти ж не заради спадщини до мене приходиш?» — Історія бабусі, яка вирішила перевірити онуків

Бабушка Оксана прожила більшу частину свого життя у тихому районі на околиці Чернігова. Після смерті чоловіка вона залишилася сама у...