Connect with us

З життя

Ожидали трудности, но её переезд изменил всё: как забота о близком преобразила вашу жизнь

Published

on

Иногда жизнь поворачивает так резко, что не успеваешь понять, как оказался в другом мире. Я считал себя самодостаточным: работа в Нижнем Новгороде, друзья по субботам, увлечения по вечерам. Родители жили в деревне под Рязанью, вели спокойную жизнь. Навещал их раз в месяц, привозил продукты, помогал по дому. Всё шло как по расписанию.

Пока не грянула беда — умер отец. Инфаркт, внезапно, за день. После похорон мать, Любовь Ивановна Петрова, словно сломалась. Сидела у окна в выцветшем платке, молчала. Ни слёз, ни слов — будто исчезла в пустоте.

Я остался на неделю. Дом стал чужим, а она — тенью. Пугалась темноты, вздрагивала от скрипа половиц. Однажды тихо попросила: «Останешься ещё на день?» Остался. Потом — ещё. И осознал: не могу бросить её.

Переезд дался тяжело. Она взяла лишь платья, иконку да старую подушку с матрёшками, которую я привёз из Суздаля лет десять назад. Говорила: «С ней спокойнее».

Первые дни в городе мама молчала. Сидела в комнате, перебирала чётки, слушала «Радио России». Готовила только себе — я злился, но потом понял: ей нужно освоиться.

Через месяц всё изменилось. Она стала встречать меня с работы, спрашивать о делах. Мы готовили вместе: я чистил картошку, она лепила пельмени. Иногда вспоминала, как в юности танцевала на деревенских свадьбах, иногда молчала — но в этой тишине было больше любви, чем в словах.

Я боялся устать: работа, заботы, быт. Но вместо усталости пришла радость. Перестал задерживаться в офисе, пропускать выходные с друзьями. Дом наполнился теплом — тем самым, из детства, когда пахло блинами и крахмалом от свежевыглаженных рубах.

Ссорились, конечно. Она отказывалась от врачей, твердила: «Сама справлюсь». Я сердился, но это мелочи. Главное — её смех за дверью, звон чайника по вечерам, её «Сашенька, иди ужинать».

Не знаю, сколько нам осталось. Год? Пять? Но каждый день с ней — как подарок. Если бы тогда, в момент решения, кто-то сказал, что это вернёт мне самого себя — не поверил бы. А теперь понимаю: иногда, чтобы обрести смысл, надо просто вернуть домой того, кто подарил тебе жизнь.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × п'ять =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Мрії про дитину: хто заплатить за щастя?

**Щоденник батька** Де мені жити — у реальності чи в якомусь цирку? Мій син, дорослий чоловік, наче знову став хлопчиськом,...

З життя21 хвилина ago

Свекруха ображена через відмову прихистити її сина-студента

Ото ж, слухай, як у нас справа була. Ми з чоловіком вже одинадцять років разом. Живемо у власній двокімнатній квартирі,...

З життя31 хвилина ago

Личная жизнь за гранью: как она привела к разлуке с семьей

Странный сон, как будто бы всё наяву, но в ином измерении. Когда я наконец решилась на свою жизнь, дочь назвала...

З життя39 хвилин ago

«Відмовившись від сина заради кар’єри, а я стала для нього новою матір’ю»

Ольга народила раптово — на восьмому місяці, передчасно. Лікарі швидко врятували ситуацію, і вже за кілька годин вона тримала на...

З життя48 хвилин ago

Три вовка прийшли попрощатися”: Як лісник нагодував вовчицю і здобув несподівану вдячність

Зимою до села, схованого серед густих смерек на околиці Карпат, прийшла вовчиця. Це був морозний вечір, коли сніг хрустів під...

З життя50 хвилин ago

«Свекруха вирішила, що знайде синові кращу дружину, а я зрозуміла, що взаємини приречені»

«Нічого, ще встигну знайти синові справжню дівчину!» — оголосила свекруха. А я того дня зрозуміла: між нами ніколи не буде...

З життя1 годину ago

«Скоро мама, а в мыслях — салоны и вечеринки. Как будто не ребёнка ждёт…»

Ольга Ивановна сидела на кухне, глядя в окно, где начинал кружить первый зимний снег. Сердце ныло не от холода, а...

З життя1 годину ago

«Вона відмовилася від сина заради кар’єри, а я стала йому рідною»

**Мій щоденник** Роди в мене почалися раптово — передчасно, на восьмому місяці. Лікарі швидко прийняли рішення, і вже за кілька...