Connect with us

З життя

Почему болезнь моей матери не вызывает у меня эмоций: она это заслужила.

Published

on

Моя мать тяжело больна, но я не чувствую к этому ни капли жалости. Она это заслужила.

В нашем доме живёт старушка по имени Валентина Ивановна. Всю жизнь она была душой нашего двора — помогала соседям, поддерживала в трудную минуту. Когда моя мать слегла, Валентина Ивановна без лишних слов взялась за дело: готовила, убирала, сидела у постели, пока я была на работе или возилась с детьми. Благодаря её заботе мама начала выздоравливать.

Но потом сама Валентина Ивановна серьёзно заболела. Её состояние резко ухудшилось, и врачи настояли на госпитализации. До этого я считала, что она совсем одна — ни детей, ни родни. Оказалось, у неё есть семья: сын — важный чиновник, дочь — владелица сети магазинов, куча внуков. Все живут в достатке, но за все годы я ни разу не видела, чтобы кто-то из них навещал её.

Когда Валентину Ивановну увезли в больницу, её дочь приехала собрать вещи. Я встретила её в подъезде и предложила помочь, поделиться опытом. Но её ответ меня ошеломил:

— Это не мои проблемы. Я привезла то, что написали врачи, больше ничего не надо. Пусть радуется, что я вообще приехала.

Я не могла поверить в такую чёрствость. Как можно так говорить о родной матери? Привезти сумку с вещами и уйти, даже не спросив, как она себя чувствует.

Теперь после работы я каждый день навещаю Валентину Ивановну в больнице: разговариваю, приношу фрукты, стараюсь подбодрить. А вечером, возвращаясь домой, всё думаю о её дочери. О том, как можно быть таким бессердечным.

Моя мать, узнав об этом, только покачала головой:

— Ты не знаешь, что у них там было. Может, не просто так дети от неё отвернулись.

— Но это же мать, что бы ни случилось.

— Если бы все рассуждали, как ты, жизнь была бы добрее.

Эти слова засели у меня в голове. Да, мы никогда не знаем всей правды о чужих семьях. Но как бы там ни было — оставлять человека одного в такой момент… Это выше моего понимания.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ять + два =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Свекруха ображена через відмову прихистити її сина-студента

Ото ж, слухай, як у нас справа була. Ми з чоловіком вже одинадцять років разом. Живемо у власній двокімнатній квартирі,...

З життя13 хвилин ago

Личная жизнь за гранью: как она привела к разлуке с семьей

Странный сон, как будто бы всё наяву, но в ином измерении. Когда я наконец решилась на свою жизнь, дочь назвала...

З життя21 хвилина ago

«Відмовившись від сина заради кар’єри, а я стала для нього новою матір’ю»

Ольга народила раптово — на восьмому місяці, передчасно. Лікарі швидко врятували ситуацію, і вже за кілька годин вона тримала на...

З життя29 хвилин ago

Три вовка прийшли попрощатися”: Як лісник нагодував вовчицю і здобув несподівану вдячність

Зимою до села, схованого серед густих смерек на околиці Карпат, прийшла вовчиця. Це був морозний вечір, коли сніг хрустів під...

З життя32 хвилини ago

«Свекруха вирішила, що знайде синові кращу дружину, а я зрозуміла, що взаємини приречені»

«Нічого, ще встигну знайти синові справжню дівчину!» — оголосила свекруха. А я того дня зрозуміла: між нами ніколи не буде...

З життя1 годину ago

«Скоро мама, а в мыслях — салоны и вечеринки. Как будто не ребёнка ждёт…»

Ольга Ивановна сидела на кухне, глядя в окно, где начинал кружить первый зимний снег. Сердце ныло не от холода, а...

З життя1 годину ago

«Вона відмовилася від сина заради кар’єри, а я стала йому рідною»

**Мій щоденник** Роди в мене почалися раптово — передчасно, на восьмому місяці. Лікарі швидко прийняли рішення, і вже за кілька...

З життя1 годину ago

Мрії про дитину: хто нестиме фінансовий тягар?

**Щоденник** Інколи мені здається, що я не живу, а граю в якійсь виставі абсурду. Мій син, дорослий чоловік, ніби знову...