Connect with us

З життя

Почему один внук любим, а другой остаётся в тени?

Published

on

**Дневник**

Что может быть больнее, чем осознавать, что в глазах собственной свекрови ты и твой ребёнок — словно пустое место? Моя история — именно об этом. Меня зовут Анастасия, я в браке с Дмитрием уже шесть лет, и у нас растёт чудесный сын Алёша. Но с момента его рождения между нами и моей свекровью словно выросла невидимая стена — её равнодушие отравляет нашу жизнь.

Всё началось ещё до рождения Алёши. Когда я встретила Дмитрия, он уже два года был в разводе. Его старшему сыну тогда исполнилось пять. Он честно говорил, что платит алименты и видится с ребёнком, но заверял, что бывшая жена не станет вмешиваться в наши отношения. Мы искренне верили, что сможем начать всё заново.

Свекровь с первого дня отнеслась ко мне холодно. Не грубо, но отстранённо. Возможно, она до сих пор надеялась, что её первая невестка вернётся, а я — лишь временная помеха. Я старалась не замечать её неприязни. Но то, что случилось дальше, ранило куда сильнее, чем любые слова.

Когда родился Алёша, свекровь даже не позвонила. Ни слова поздравлений, ни намёка на визит. В то же время старший внук оставался для неё самым важным: она забирала его на выходные, водила на занятия, осыпала подарками. А наш малыш будто бы вовсе не существовал.

Дмитрий переживал, но оправдывал её: «Мама привыкла по-своему, ей нужно время». Он предлагал сам отвезти Алёшу к бабушке, но я отказалась. Как можно доверить ребёнка человеку, который даже не удосужился взглянуть на него?

Прошли годы. Нашему сыну уже почти четыре. Он весёлый, добрый мальчик, с ним легко и радостно. Его старший брат часто приходит в гости, и это счастье — дети искренне дружат. Мои родители души в нём не чают, приезжают каждую неделю. А бабушка по отцу так и не появилась.

Ни на первый день рождения, ни на второй. Мы не настаивали, не напоминали — зачем унижаться? В душе росли обида и боль, пока я не решила: пусть будет так. Если она не хочет быть частью его жизни — значит, и не надо.

Но тяжелее всего видеть глаза Дмитрия. Он молчит, но я знаю — ему больно. Он всегда считал свою мать доброй, заботливой. А теперь не понимает, как она может так легко оттолкнуть собственного внука. Он пытался говорить с ней, но она только отмахивалась: то здоровье плохое, то дела.

Я вижу, он до сих пор надеется. Что однажды она позвонит, приедет с тортом и скажет: «Простите, я была не права». Но я больше не жду. И не хочу, чтобы мой сын рос с мыслью, что он кому-то не нужен.

Мы дали Алёше всё, что могли: любовь, поддержку, семью. У него есть мы, его дедушка и бабушка со стороны матери, старший брат. А если его бабушка по отцу выбрала путь отчуждения — значит, так и должно быть. Я не стану навязывать ему человека, который сам отвернулся.

И всё же… Иногда я думаю: а что, если однажды он спросит? Почему у брата есть бабушка, а у него — нет? Что я отвечу? Что она его не любит? Что он для неё чужой?

Я не хочу, чтобы он чувствовал себя отвергнутым. Но врать не стану. Пусть лучше знает правду: любовь нельзя выпросить. Её либо дарят от души — либо нет.

Дмитрий пока не сдаётся. Он верит, что мать одумается. А я лишь молюсь, чтобы Алёша никогда не почувствовал того ледяного безразличия, которое когда-то ранило меня. Потому что нет ничего страшнее, чем равнодушие тех, чьей любви ты ждёшь.

И если моя свекровь когда-нибудь прочтёт эти строки — пусть знает: дверь в наш дом пока открыта. Но не навсегда. Лишь искренними поступками можно заслужить любовь внука. Пока ещё есть время…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять − 8 =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

«Дочке за тридцять, а вона досі живе, як підліток»: душевний крик матері, втомленої від чекання зрелості

Сьогодні зайшов до своєї старої бухгалтерії – не з ділового приводу, просто на чай та розмову з колишніми колегами. Як...

З життя32 хвилини ago

«Їй за тридцять, а вона досі живе, як підліток»: відверте зізнання втомленої матері

Щоденник Сьогодні зайшла у стару бухгалтерію — не з робочих питань, просто на чай і розмову з колишніми колегами. Як...

З життя38 хвилин ago

Мама бажає погостити у нас, поки немає свекрухи, але та забороняє впускати чужих у дім

**Щоденник** Сьогодні я почуваюся розчарованою й зрадженою. Мені 25, мене звуть Оксана, і я опинилася в ситуації, яка справжнє випробування...

З життя48 хвилин ago

«Любовь без границ: история о возрасте»

«Любовь не стареет: история Антонины» Когда в наш тихий Елец много лет назад приехала высокая, статная женщина из Вильнюса, весь...

З життя56 хвилин ago

«Ти ж не лише через квартиру мене відвідуєш?» — Історія бабусі, яка вирішила перевірити своїх онуків

Бабушка Марія провела майже все життя в тихому районі на околиці Житомира. Після смерті чоловіка вона залишилася сама у двокімнатній...

З життя1 годину ago

Це ваш онук, йому вже шість: незнайомка звернулася на вулиці, а син запевняє у зворотньому

“Це ваш онук, Богдан, йому вже шість”: Невідома зупинила мене на вулиці, а син запевняє — він тут ні до...

З життя1 годину ago

Матір прагне відвідати нас під час відсутності свекрухи, але та забороняє гостям приходити у свій дім.

Мама хоче заїхати до нас у гості, доки свекрухи немає вдома, а та категорично проти, щоб у її хату хтось...

З життя2 години ago

«Ти ж не просто за квартиру до мене ходиш?» — Історія бабусі, яка вирішила перевірити своїх онуків

Щоденник. Бабця Марія прожила більшу частину свого життя у тихому районі на околиці Житомира. Після смерті чоловіка вона залишилася сама...