Повернення додому після святкування в ресторані чоловікового дня народження: чудовий вечір!

Віра поверталася з чоловіком додому після святкування його дня народження у ресторані. Було дуже весело. Багато людей, родичі, колеги з роботи. Багатьох Віра бачила вперше, але якщо Андрій вирішив їх запросити, значить так треба.

Віра не належала до тих, хто сперечається з рішеннями чоловіка, вона не любила скандали й з’ясування стосунків. Їй було простіше погодитися з Андрієм, ніж доводити свою правоту.
– Віро, у тебе ключі від квартири далеко? Дістанеш?
Віра відкрила сумочку, намагаючись намацати ключі. Раптом різкий біль, вона так смикнула рукою, що сумочка впала на підлогу.
– Чого ти кричиш?
– Укололась об щось.
– У твоїй сумочці чорт ногу зломить, так що нічого дивного.

Віра не стала сперечатися з чоловіком, підняла сумку, акуратно дістала ключі. Вони зайшли в квартиру, і вона вже забула про те, що вкололась. Від втоми ноги боліли, хотілося прийняти душ і впасти в ліжко. Прокинувшись вранці, вона відчула сильний біль в руці, палець почервонів і розпух. І тут вона згадала події вчорашнього вечора, взяла сумку, щоб подивитися, що всередині. Акуратно дістаючи річ за річчю, вона побачила на дні сумки велику іржаву голку.

– Що це?
Вона не розуміла, як це могло тут опинитися. Взяла цю дивну річ і викинула у смітник. Потім пішла за аптечкою, щоб обробити місце уколу. Перебинтувавши почервонілий палець, Віра вирушила на роботу. Але вже до обіду вона зрозуміла, що у неї температура.

Вона зателефонувала чоловіку:
– Андрію, не знаю, що робити? Мабуть, вчора якусь заразу підхопила. Температура, голова болить, все тіло ломить. Андрію, уяви, я у себе в сумці знайшла велику іржаву голку, саме об неї вчора вкололась.
– Може тобі краще до лікаря звернутися, не дай Бог правець або зараження крові.
– Андрію, не перебільшуй. Я рану обробила, все буде добре.

Але з кожною годиною Вірі ставало все гірше. Якось дочекалася кінця робочого дня, викликала таксі і поїхала додому. Розуміла, що дорогою додому громадським транспортом вона просто не витримає. Приїхавши додому, вона впала на диван і провалилася в сон.

Приснилася їй бабуся Ганя, яка померла, коли Віра була ще зовсім маленькою. Звідки Віра знала, що це бабуся Ганя, вона не знала, але знала, що це вона. Бабуся була старенькою, згорбленою. Її вигляд налякав би багатьох, але Віра відчувала, що бабуся хоче їй допомогти.

Бабуся вела Віру полем, показала які трави їй потрібно зібрати, сказала, що їй потрібно зробити настій, і цей настій потрібно пити, щоб очистити тіло від чорноти, яка його почала поїдати. Вона сказала, що є та, хто бажає їй зла. Але щоб з нею боротися, потрібно залишитися живою. Часу у Віри зовсім мало.

Віра прокинулася в холодному поту. Їй здалося, що вона спала дуже довго, але подивившись на годинник, вона зрозуміла, що пройшло всього кілька хвилин. Вона почула, як грюкнули вхідні двері, прийшов Андрій. Віра сповзла з дивана і вийшла в коридор. Андрій, побачивши її, ахнув:
– Що з тобою? Подивися на себе в дзеркало.

Віра підійшла до дзеркала. Ще вчора вона бачила в відображенні красиву, усміхнену дівчину. А зараз в відображенні вона бачила себе, але не впізнавала. Волосся висіло клоччями, синці під очима, сіре обличчя, порожній погляд.
– Що це за дурниця?

І тут Віра згадала сон. Вона сказала чоловіку:
– Бабусю бачила уві сні. Вона сказала, що мені потрібно робити…
– Віро, вдягайся, ми їдемо до лікарні.
– Я нікуди не поїду, бабуся сказала, що лікарі мені не допоможуть.

Вдома почався справжній скандал. Андрій називав дружину божевільною, якій у маренні наснилася бабця, невідомо яка.

Вперше вони дуже сильно посварилися. Андрій навіть хотів застосувати силу, схопив дружину за руку і потягнув до виходу.

– Не хочеш добровільно їхати до лікарні – повезу тебе силою.
Але Віра вирвала руку, не втрималася на ногах, впала, вдарившись об кут.
Андрій психанув від цього ще сильніше, схопив сумку, грюкнув дверима і пішов. Все, що змогла зробити Віра, так це написати начальнику, сказати, що підхопила вірус і буде змушена залишитися вдома на кілька днів.

Андрій прийшов додому ближче до півночі, просив у дружини пробачення, все, що вона сказала:
– Відвези мене завтра в село, де жила моя бабуся.

Вранці Віра більше була схожою на живий труп, ніж на молоду дівчину, яка палає здоров’ям. Андрій продовжував благати дружину:
– Віро, не дурій, поїхали до лікарні. Я не хочу тебе втратити.

Але вони поїхали в село. Все, що пам’ятала Віра, так це назву села. Вона не була там з тих пір, як батьки продали бабусину хату після її смерті. Всю дорогу Віра спала. Вона навіть не розуміла, на яке поле їм їхати, але під’їжджаючи до села, вона прокинулася і сказала чоловіку:
– Нам туди.

Вона ледь-ледь вийшла з машини, від безсилля впала на траву. Але вона знала, що знаходиться там, куди приводила її баба Ганя. Вона знайшла трави, які у сні показувала їй бабуся, і вони поїхали додому. Андрій приготував дружині відвар, зробив усе так, як вона й говорила. Віра почала пити відвар маленькими ковтками, але з кожним ковтком їй, здається, ставало легше.

Вона з труднощами дійшла до туалету; коли встала з унітаза, то побачила, що її сеча чорного кольору. Але побачене її не налякало, швидше навпаки, вона повторила слова бабусі:
– Чорноба виходить…

Цієї ночі у сні до Віри знову з’явилася бабуся. Вона стояла й усміхалася. Потім почала говорити.
– На тебе, внучко, порчу наслали через іржаву голку. Мій відвар поверне тобі сили, але це ненадовго. Тобі потрібно знайти того, хто це зробив, і повернути йому ж його зло. Я не знаю, хто це зробив. Не бачу. Але з цим якось пов’язаний твій чоловік. Якби ти не викинула ту голку, через яку все це було зроблено, то я могла б сказати більше. Але…

Ми вчинемо так. Підеш у магазин, купиш упаковку голок, над найбільшою скажеш ось цей замовляння: “Духи ночі, колишні живими! Почуйте мене, привиди ночі, правду пророчу. Оточіть мене! Вкажіть, допоможіть, ворога мого знайдіть…”. Голку цю поклади в сумку чоловіка. Той, хто зробив на тебе порчу, вколеться об твою голку. Тоді ми дізнаємося його ім’я і зможемо його ж зло йому повернути.

Бабуся, сказавши це, розчинилася немов у димці.

Віра прокинулася. Вона все ще жахливо почувалася, але вона знала, що обов’язково видужає. Знала, що бабуся їй допоможе.
Андрій вирішив сьогодні залишитися вдома, щоб побути з дружиною, поопікуватися за нею. Яким було його здивування, коли вона зібралася в магазин, при цьому сказала, що їй потрібно піти одній:

– Віро, не дурій, ти ледве на ногах стоїш. Давай я піду з тобою.
– Андрійку, звари мені супчик, у мене після цього вірусу жахливий апетит прокинувся.
Віра зробила все так, як уві сні сказала їй бабуся. Вже ввечері заговорена голка лежала в Андрієвій сумці. Він запитав у Віри перед сном:
– Ти впевнена, що сама впораєшся? Може мені ще побути з тобою?
– Я впораюся.

Вірі ставало легше, але вона знала, що зло все ще всередині неї, вона відчувала, як воно гуляє її тілом, як власним домом, отруюючи її. Але відвар, який вона приймала вже третій день, був як протиотрута. Вона відчувала, як ця протиотрута не подобалася тому, що в ній сиділо.

Вона з трудом дочекалася, коли Андрій повернеться з роботи. Вона зустрічала його на порозі. Першим її питанням було:

– Як пройшов твій день?
– Все добре, а чому ти питаєш?
Віра вже було подумала, що той, хто навів на неї порчу, поки не з’явився, як Андрій обернувся і додав:
– Віро, уявляєш, сьогодні Ірина з сусіднього відділу вирішила мені допомогти, дістати з моєї сумки ключі від кабінету. У мене руки були зайняті папками з документами. Так ось вона сунула руку в сумку і напололася там на голку. Звідки в моїй сумці голки? Вона на мене так зло подивилася, думав, що вб’є мене поглядом.
– А що у тебе з цією Іриною?
– Віру, кинь. Я люблю тільки тебе. Мені не Ірина, не Марина, мені ніхто крім тебе не потрібен.
– Вона була на святкуванні твого дня народження у ресторані?
– Була, вона моя хороша колега, але не більше.

У Віри ніби пазл склався після цих слів. Тепер вона зрозуміла, як стара іржава голка потрапила до неї в сумку.

Андрій пішов на кухню, де його чекав обід.

Як тільки Віра заснула, вона знову побачила бабусю. Та сказала, що їй робити, як повернути Ірині все те зло, яке вона хотіла спричинити Вірі. Бабуся сказала, що їй тепер все ясно. Ірина хотіла з допомогою магії позбутися суперниці, а потім зайняти її місце поруч з Андрієм. Якби у неї це не вийшло зробити природним шляхом, то вона знову вдалася б до магії. Ця жінка не зупинилася б перед нічим.

Віра зробила все, як її навчила бабуся. Незабаром Андрій сказав, що Ірина пішла на лікарняний, що їй зовсім погано, лікарі ніби розводять руками.

Віра попросила чоловіка відвезти її на вихідних в село, де колись жила бабуся, на цвинтар, на якому Віра не була з дня похорону. Вона купила букет квітів, взяла рукавички, щоб прополоти могилку від старої трави. Вона з трудом знайшла могилу баби Гані. Коли вона підійшла до могили, то побачила на пам’ятнику фотографію, саме вона приходила до неї у сні, саме вона врятувала її від смерті. Віра привела могилу бабусі до ладу, поставила квіти в пляшку з водою. Вона сіла на лавочку і сказала:

– Бабусю, вибач, що я не приходила раніше. Думала, що батьки приїжджають до тебе раз на рік і цього достатньо. Але я помилялася. Тепер я теж буду приїжджати. Якби не ти, то мабуть, мене вже б не було.

Тут Віра відчула, що ніби бабуся поклала їй руки на плечі. Віра обернулась, але там нікого не було, тільки легенький вітерець…