З життя
Ще зовсім молодий, а вже мріє присвятити себе дітям…

Він ще такий молодий, а вже планує пов’язати своє життя з чужими дітьми…
Я завжди знав, що цей день настане. Коли мій син, мій єдиний спадкоємець, скаже, що зустрів ту єдину, і хоче зв’язати з нею своє життя. Але я не думав, що це станеться так рано.
Йому всього 26 років. Вік, коли життя лише починається, коли перед ним відкриті всі дороги, коли можна будувати кар’єру, подорожувати, здобувати нові знання, шукати себе… Але замість цього він збирається одружитися.
І не просто одружитися, а взяти за дружину жінку, яка вже двічі була мамою.
Ми з дружиною починали з нуля
Ми з дружиною ніколи не були багатими. Ми самі створили свій бізнес, починаючи з малого. Без підтримки, без допомоги з боку. Ми вклали у свою справу роки наполегливої праці, безсонні ночі, страх перед невдачами.
Тепер у нас стабільний дохід, хороше життя. Ми не звикли розкидатися грошима, але можемо дозволити собі багато чого: подорожі, якісну освіту, комфорт.
І головне — ми дали нашому сину все, про що тільки можна мріяти. Він отримав престижну освіту, проходив стажування за кордоном. Зараз працює в нашій фірмі, переймає досвід, отримує хорошу зарплату.
Казалось би, його майбутнє визначено — стабільність, успіх, комфорт. Але все руйнується на наших очах.
Його вибір — наш біль
Останні місяці стали для нас з дружиною справжнім жахіттям.
Наш син оголосив, що хоче одружитися.
Але не на достойній дівчині, яка розділяла б його погляди, була б його ровесницею, йшла б з ним поруч по життю.
А на жінці, яка вже виховує двох дітей.
Я намагався зрозуміти. Питав себе — що він у ній знайшов? Чим вона його зачепила? Він успішний, розумний, у нього все попереду. А вона… Проста, без особливих амбіцій, кажуть, діти в неї невиховані.
Ми говорили з ним, пояснювали, що їх нічого не пов’язує. У них навіть спільних інтересів немає. Вона з іншого світу. Ми бачили її. Красива — так. Але на цьому все.
Як можна будувати сім’ю на одній лише зовнішності?
Чи зможемо ми його зупинити?
Ми не знаємо, що робити.
Якщо ми почнемо тиснути, можемо тільки ускладнити ситуацію. Заборони в його віці не працюють — він може просто відвернутися від нас.
Але й дивитися, як він руйнує своє майбутнє, теж не можемо.
Ми з дружиною обговорювали радикальні заходи.
Якщо він так хоче цієї самостійності, нехай спробує.
Можливо, варто зменшити йому зарплату в компанії, прибрати премії? Подивимося, як він буде утримувати не лише себе, але й чужих дітей.
А може, взагалі забрати в нього квартиру, яку ми купили на його ім’я? Нехай дізнається, що таке справді дорослий світ.
Ми не хочемо вдаватися до таких методів, але, здається, у нас просто немає іншого виходу.
Ми боїмося, що він пожалкує. Що через пару років, зіштовхнувшись з реальністю, він зрозуміє, що зробив помилку. Але буде пізно.
І зараз перед нами стоїть питання — дати йому зробити цю помилку чи зробити все, щоб зупинити його?
