Connect with us

З життя

Свекровь не уступает: почему мы не можем жить в большой комнате?

Published

on

Живя под одной крышей со свекровью, я не вправе выдвигать высоких требований, но неужели она не могла бы уступить нам большую комнату?

Как большинство молодожёнов, после свадьбы мы столкнулись с жилищным вопросом. Сначала снимали квартиру, но спустя полгода поняли — аренда слишком тяжёлая ноша для бюджета, и перебрались к родителям мужа.

У них двушка: одна комната — десять квадратов, другая — девятнадцать. Нам отдали ту, что поменьше, где когда-то рос мой супруг. Первое время мы не роптали: есть кровать — и то хорошо.

Проблема была в другом: полшкафа в нашей комнате вечно забито вещами свекрови. Она то и дело заглядывала за ними — то на рассвете, то глубокой ночью, нарушая наш покой.

Когда я узнала, что беременна, всерьёз задумалась: в этой клетушке не то что кроватку для малыша — пеленальный столик не поставить.

Я уговорила мужа поговорить с родителями о смене комнат, но он лишь отмахнулся:
— Не согласятся. Надо радоваться, что пустили под крышу.

Тогда я сама попыталась уговорить свекровь. Ответ прозвучал как обухом по голове:
— А где мы гостей принимать будем?

Хотя гости у них — редкие птицы, для неё это было свято. Свёкор тут же поддакнул:
— Я на балкон выхожу курить. Нешто мне через вашу спальню топать каждый раз?

Чтобы поставить точку в споре, они сделали в своей комнате евроремонт и закупили мебель под старину. Яснее некуда — переезжать они не намерены.

Теперь мы в ловушке: ни съёмного жилья, ни ипотеки нам не потянуть. Я умоляла свекровь — ведь это ненадолго, пока не скопим на свою квартиру. Но её сердце было как камень.

Теперь её сладкие речи о том, как они мечтают о внуке, режут мне слух. Разве это забота — сыпать словами, будто конфетти, но отказаться подвинуться ради будущего ребёнка?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 × два =

Також цікаво:

З життя41 хвилина ago

«Відмовляли собі у всьому заради дочок, а тепер я одна: чому власні діти стали чужими?»

«Ми з чоловіком усього себе позбавляли заради дочок, а тепер я сама й нікому не потрібна»: за що мені таке...

З життя45 хвилин ago

«Повернули, як бракований товар»: історія дівчинки, яку повернули в дитячий будинок, але одне серце не дало про неї забути

«Повернули, як бракований товар»: історія дівчинки, яку повернули в дитбудинок — але одне серце не змогло її забути Слово «повернення»...

З життя50 хвилин ago

Це ваш онук, йому вже шість років”: Незнайомка зупинила мене на вулиці, а син запевняє — він тут ні до чого

Я йшов із роботи, як завжди втомлений, занурений у думки про вечерю та завтрашню нараду. Раптом почув за собою: —...

З життя50 хвилин ago

П’ять років без візитів, а рішення про спадок одразу привернуло увагу синів

Мої сини не навідували мене п’ять років, а коли довідалися, що я збираюся переписати квартиру на племінницю — раптом прибігли....

З життя54 хвилини ago

«Повернення до дитбудинку: історія дівчинки, яка знайшла нову родину завдяки одному доброму серцю»

У світі, де слово «повернення» звучить як звичайна справа — не сподобалося, не підійшло, браковане — люди забувають, що не...

З життя55 хвилин ago

«Я пішла, бо більше не могла терпіти»: як одного дня чоловік привів у дім чужих дітей

«Я пішла, бо більше не могла терпіти»: як чоловік в один день поставив мене перед фактом — і привів у...

З життя56 хвилин ago

«Золовка встретила любовь, а забота о её ребёнке вновь на нас»

В июле, как водится, я с детьми рванула на дачу к родителям. Мужу отпуск не светил — остался в городе,...

З життя2 години ago

«Я пішла, бо більше не могла терпіти»: як чоловік в один день поставив мене перед фактом і привів до будинку чужих дітей

«Я пішла, бою більше не мала сил терпіти»: як чоловік одного дня поставив мене перед фактом — і привів у...