Ти забула покликати нас на свято

Ви збувала нас запросити на свято

Оксана дуже любила свого чоловіка. Вона вважала, що їй з ним дуже пощастило. Володя був дбайливим і люблячим чоловіком, який намагався зробити все можливе для своєї коханої.

А ось із родичами чоловіка Оксані, навпаки, не поталанило. Є така приказка, що в родині не без виродка. Так от у їхній родині все було навпаки. Здавалося, що нормальним був лише Володя, а інші були зі своїми дивностями.

Свекор, наприклад, кожен раз, коли бачив Оксану, заявляв, що вона якось округлилася. І, можливо, у неї просто хтось у животику живе.

При тому, що Оксана була в чудовій формі, і з моменту знайомства з батьками чоловіка не поправилася ні на кілограм. Але чомусь Леву Степановичу це було байдуже. Схоже, ця фраза була стандартною, і навіть якщо б Оксана скинула кілограмів десять, він би все одно не забув їй це сказати.

Ще він постійно відпускав жарти нижче пояса. Сам же сміявся над ними, чим дуже збентежував Оксану. Їй було вкрай незручно в його присутності. А те, що він постійно ходив по дому з голим торсом, цього дискомфорту тільки додавало.

Свекруха, Інна Петрівна, любила всіх чомусь навчати. Навіть тому, в чому вона й сама не розбиралася.

Вчила Оксану модно вдягатися, розповідала, як їй треба коротитися, яку помаду наносити на губи. А вже коли Оксана та Володя переїхали до власної квартири, Інна Петрівна розгулялася. Запхала свій цікавий ніс в кожен куток, критикуючи та розповідаючи, як потрібно було все правильно облаштувати.

Був ще молодший брат Володі, легковажний хлопець із двома дітьми на руках. Діти були від різних жінок, причому ні з ким з них Сашко не мав жодних серйозних стосунків. Він всюди тягав за собою дітей, і тому, що він тато, всі навколо йому були винні. Повинні були поступатися місцем в транспорті, повинні були пропускати в черзі, повинні були обслуговувати перш за всіх.

Незважаючи на те, що він отримував аліменти від матерів дітей, отримував допомоги і сидів при цьому на шиї батьків, Сашко постійно був у пошуках безкоштовних речей. Навіть те, що йому не було потрібно, він забирав. У нього якийсь азарт від цього був – встигнути схопити першим. Тому в їхньому будинку постійно валялися пачки підгузків, які його дітям вже не були потрібні, і які Оксана сподівалася продати; купа непотрібного одягу, іграшки. У загальному, половина речей йому не була потрібна, але він, як сам це називав, будував таким чином свій бізнес. Тобто, забирав безкоштовно, прикидаючись бідним і нещасним, а потім продавав.

Його діти були невихованими та зухвалими. Але це була не їхня вина, з таким батьком вони просто не могли рости інакшими. Якщо вони приходили до когось у гості, одразу шукали щось смачне, все хапали, брали без дозволу чужі речі. І Сашко їх ніколи не стримував.

Оксана з жахом пригадала той єдиний раз, коли брат чоловіка зі своїми дітьми прийшов до них на новосілля. Подарував якийсь чайний набір, який теж явно безкоштовно отримав, а після їхнього відходу в будинку не залишилося жодних солодощів, була розбита нова ваза, а на шторах залишився розмазаний шоколад. Принаймні, Оксана переконала себе, що це шоколад.

І не дивно, що, коли у Оксани наближався день народження, вона однозначно вирішила, що родичів чоловіка кликати не буде. Інакше її свято буде безнадійно зіпсовано. Свекор буде відпускати недоречні жарти, свекруха навчати розуму, а Сашко проситиме у гостей непотрібні речі для діток, поки самі дітки будуть руйнувати квартиру Оксани і Володі.

Звичайно, Оксані було трохи ніяково перед чоловіком за своє рішення, але вона дуже сподівалася, що він її зрозуміє.

– Володи, я хочу святкувати день народження вдома. Запрошу батьків та кількох друзів.

– Добре, я “за”. Дарма ми, що ми так красиво квартиру облаштували? – усміхнувся чоловік.

– Так, точно. Тут тепер як у якомусь студії для фотосесій. Тільки…

– Що? – напружився чоловік.

– Прошу, не ображайся. Але я не хочу запрошувати твоїх родичів.

Володя тяжко зітхнув і кивнув.

– Вибач, але мені з ними дуже важко. А у свій день народження я хочу розслабитися, а не чекати постійного підступу, – винувато сказала Оксана.

– Я все розумію, пояснювати не потрібно. З ними і справді складно.

– Ти не сердийся?

– Ні, що ти. Це ж твоє свято, і воно має відбуватися так, як ти хочеш.

Оксана ще раз переконалася, що її чоловік – найкращий чоловік на світі. І знову не змогла стриматися від здивування. Може, він прийомний? Це б усе пояснювало.

Оксана не говорила батькам чоловіка, що буде святкувати день народження. Сказала, що цього разу вони будуть з Володею удвох. І чоловік просив не розповідати їм нічого.

І все ж вони дізналися. Свекруха зателефонувала мамі Оксани, щоб дізнатися щось по її професійній темі, і та проговорилася.

– Ось як твоя дружина з нами вчинила! – кричала Інна Петрівна. – Не знайшли ми місце?!

– Мамо, – намагався заспокоїти її Володя, – Оксана захотіла відзначити тільки зі своєю мамою і татом. І парою близьких подруг. Це ж її день народження, і їй вирішувати. Якби було якесь грандіозне застілля, вас би обов’язково запросили.

– Я все зрозуміла. І передай своїй дружині, що ми смертельно образилися!

Мама поклала слухавку, а Володя похитав головою. Він чудово розумів свою дружину. Напевно, не правильно так говорити, але йому усе життя було соромно за своїх рідних. І він не хотів, щоб ще й Оксана відчувала сором.

Тому він їй нічого не сказав, не хотів псувати свято. Вирішив, що розповість про слова своєї матері після дня народження.

Вранці, коли Оксані виповнилося двадцять шість, Володя подарував їй букет квітів і сертифікат у СПА. Він знав, що Оксана сильно втомилася за цей рік. Спочатку їхнє весілля, потім ремонт і переїзд. Ще й на роботі у неї був завал. Тож хотіла вона відпочити.

Вдень почали приходити гості. Оксана постаралася: приготувала смачний обід, вдяглася, зробила зачіску. Було видно, як вона щаслива, і чекає на це свято море вражень.

Але вона й гадки не мала, які враження на неї чекають.

Коли всі сіли, пролунав дзвінок у двері.

– Це, напевно, торт, – скочила Оксана, – я про нього зовсім забула, ось і замовила в останню мить.

Вона з усмішкою відчинила двері, але усмішка тут же стерлася з її обличчя. За дверима стояли небажані гості. У повному складі.

– З днем народження, Оксана! – зтисла губи, проговорила свекруха. І простягнула їй одну троянду. – Впустиш нас на поріг?

Робити нічого, довелося посунутися.

Тут же стало шумно. Діти Сашка скинули взуття і кинулися до столу. Свекор тут же сказав, що сукня Оксани не за розміром підібрана.

– Треба б на розмірчик побільше, – захихотів він.

– Ти, напевно, нас забула покликати, – продовжувала говорити свекруха, – я дивлюся, у тебе тут гості. Тільки нас у списках не було. Господи, Оксано! Людей запросила, а підлоги прибрати забула.

Хотіла Оксана сказати, що це її ж онуки тільки що і напаскудили, але не стала.

Настрій упав. Діти одразу почали галасувати, брати їжу руками, полізли по шафах у пошуках цукерок. А потім молодший ще й заплакав, коли не знайшов торта.

– Могла б і торт купити, дивись, Сергійко засмутився! – тут же висловила Сашко. – А це що, тобі парфуми подарували? Дай-но, спробую. Віддаси мені свої старі тоді.

За цей час Оксана не сказала ні слова. Володя теж мовчав, спостерігаючи за своєю ріднею. Як вони сідаються за стіл, як вимагають тарілки, як мама критикує їжу, а тато відпускає якісь дивні жарти.

Але терпіння Володі закінчилося в той момент, коли Сашко, думаючи, що її ніхто не бачить, потягнула конверт з грошима, який лежав на стільчику поруч. Там, власне, були всі подарунки.

– Постав на місце! – гаркнув Володя.

– Про що ти? – заблимала Сашко очима.

– Я все бачив!

– Та я просто хотіла грошей туди додати, конверт не встигла купити, – почала викручуватися його сестра.

– Володя, не чіпляйся до Сашка, не псуй вечір, – стримала його мама. – Краще нагадй дружині, що некрасиво родичів не запрошувати.

– І розмір одягу їй теж скажи, – хихотів свекор, – а то, Оксана, всі твої складочки в цій сукні видно.

– Так! – Володя плеснув по столу, що навіть діти затихли. – Мамо, тато, Сашко, вам пора.

– Що?! – обурилася мама. – Так як ти смієш?

– Як ви смієте з’явитися без запрошення? Як ви смієте ображати мою дружину? Як можуть твої діти, Сашко, поводитися так нахабно? Поки не навчитеся манерам, вам в цьому домі робити нічого.

Звичайно, розгорівся скандал. І Оксана видихнула лише тоді, коли небажані гості пішли.

Звісно, день народження був зіпсований. І як би друзі та батьки не намагалися підбадьорити Оксану, вже важко було повернути той настрій.

Але був і плюс: Оксана ще раз переконалася, що вибрала собі правильного супутника життя. Чоловіка, який постоїть за неї, який дасть відсіч навіть своїм рідним. І що б не сталося, Оксана знала, що він буде на її боці. І це, напевно, був найкращий подарунок у її житті.