Connect with us

З життя

«Вернувшись домой, я была поражена неожиданным сюрпризом»

Published

on

Ну, представляешь, вернулась я домой… а там такой сюрприз, что у меня просто язык отнялся.

Марина летела в Питер из Сочи — отпуск был долгим, жарким, полным шума волн и запаха сосен. Целую неделю она отдыхала в маленьком городке на Чёрном море. Такси мягко остановилось у её дома. Она вышла, вытащила чемоданы из багажника и направилась к подъезду.

«Сначала — душ, потом ужин и наконец-то выспаться», — думала Марина, поднимаясь на четвёртый этаж.

Но как только она открыла дверь и переступила порог, внутри что-то ёкнуло. Воздух в квартире был другим — свежим, незнакомым. Она сделала шаг и застыла на месте. Комнаты будто подменили. Всё было иным. Ярче. Новые обои, современные окна, мебель переставлена.

«Что здесь произошло?!» — пронеслось у неё в голове.

…Марина всегда считала себя счастливой. Её муж — Дмитрий — был человеком спокойным, надёжным, внимательным. Работал водителем-дальнобойщиком, дома бывал редко, но всё, что делал, — ради семьи. Без вредных привычек, с зарплатой, которой хватало на достойную жизнь. Единственное, чего не хватало, — его рядом. Она часто скучала ночами, обнимая подушку, и тихо плакала, когда его рейсы затягивались.

Подруги её не понимали:
«Да ты живёшь, как на курорте! — смеялась её лучшая подруга Татьяна. — Меньше забот, муж почти гость, деньги есть… чего ещё надо?»

Но Марине нужны были не деньги, а его руки, голос, простое «я здесь».

Перед отпуском Дмитрий пообещал приехать хотя бы на пару дней. Вещи собрала заранее, билеты купила. Но по дороге на вокзал их такси встало в пробке. Марина нервничала, боялась опоздать, а когда уже стояла у своего вагона, услышала за спиной знакомый голос:

«Марин, подожди!»

Она обернулась — перед ней стояла свекровь, Галина Ивановна. Взволнованная, запыхавшаяся.

«Ты уезжаешь, а я как раз к тебе! Дай ключи от квартиры, — быстро затараторила она. — Моя дочь с семьёй поживут немного, присмотрят за домом».

Марина опешила. Квартира хоть и требовала ремонта, но была её с юности. Каждый уголок — память. Но времени не было. Она полезла в сумку за билетом, и ключи сами выпали. Свекровь ловко подхватила их:

«Спасибо, родная! Выручила!»

Марина даже не успела ответить — поезд тронулся.

Весь отпуск её мучили мысли. Муж так и не приехал: «машина сломалась», «запчасти задерживаются». По телефону он был ласков, извинялся, присылал голосовые. Марина успокоилась. Решила — отдохнёт, наберётся сил. Но в голове крутились картины: шумная семья свекрови… дети, гам, беспорядок…

Когда отпуск закончился, и она ехала домой, внутри росло предчувствие худшего. Но чем ближе был дом, тем чаще стучало сердце. В руках — сувениры, в голове — смесь тревоги и надежды. У подъезда она заметила остатки строительных материалов. «Ну, всё…» — подумала она.

«Заходи!» — крикнул кто-то из квартиры.

Марина вошла… и остолбенела. Перед ней стояли — все: муж, свекровь, его сестра с детьми… и даже её родители. А за их спинами — совсем другая квартира. Новый ремонт. Современные окна. Обновлённая мебель. И в углу, за стеклом, — её старые вещи, бережно сохранённые.

«Нравится?» — Дмитрий подошёл и обнял её. — Это наш сюрприз. К пятилетию свадьбы».

Марина ахнула. Она и забыла… Пять лет. А он не просто помнил, а подарил ей… новый дом.

«Вот где твоя “сломавшаяся машина”», — сквозь слёзы рассмеялась она.

«Прости, иначе не получилось бы сделать сюрприз. Мы все работали, старались успеть. Даже сестра приехала помочь».

Марина почувствовала укол стыда. Она накручивала, думала плохое. А они… просто любили её. Все вместе. По-настоящему.

«Я вас всех так люблю…» — прошептала она.

Подарки раздали. До позднего вечера в квартире стоял смех, пахло чаем и счастьем. А когда все разошлись, Марина посмотрела на мужа и тихо сказала:

«Если кому-то когда-нибудь понадобится кров — пусть знают: наш дом всегда открыт. Для тех, кто любит нас по-настоящему».

И Дмитрий, ничего не говоря, просто крепко сжал её руку. Слова были лишними.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

два × 4 =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Я була впевнена, що ми з колишнім знову зближуємося, поки не дізналася, що це всього лише помста моїй сестрі

Я вірила, що кохання може повернутися. Мені здавалося, що справжні почуття можуть перебороти будь-які болі та помилки. Тому, коли після...

З життя6 хвилин ago

Зневага перетворилася на урок: як я показала йому ціну приниження

Він назвав мене просто перукаркою перед своїми друзями. Я змусила його відчути, як це — бути приниженим. У свої сімнадцять...

З життя8 хвилин ago

Через 12 років колишній повернувся до мене, і давній біль ожив, як ніби це сталося вчора

Одного разу Данило кинув мене заради коханки, а через 12 років знову з’явився на порозі — біль повернувся, ніби все...

З життя1 годину ago

Я думала, що ми з колишнім знову зближуємося, але він зізнався, що використовує мене для помсти моїй сестрі.

Я вірила, що кохання може повернутися. Що якщо воно справжнє, то пройде крізь біль, гордість і помилки. Тому, коли через...

З життя1 годину ago

Секрет підвалу: Як продаж будинку дідусів відкрив мені очі на важливі уроки життя

**Щоденниковий запис** Продав дідівський дім за безцінь, навіть не підозрюючи, що ховається у підвалі: урок, що змінив моє життя. Мене...

З життя1 годину ago

Тихий вечір з друзями перетворився на кошмар через несподіваного гостя

Той вечір мав стати святком маленької перемоги — свідоцтвом мого недавнього підвищення. Я продумала кожну дрібницю: меню, вино, сервіровку, навіть...

З життя2 години ago

Проданий за безцінь дім приховував секрет у підвалі: життєвий урок

Мене звати Тарас. Я продав старий дідів дім у селі під Львовом, вважаючи, що позбавляюся тягаря, наповненого пилом і сумом....

З життя3 години ago

Тихий вечір з друзями обернувся кошмаром через несподіваного гостя

Ця вечеря мала стати знаком маленької перемоги — святкуванням мого недавнього підвищення. Я продумала кожну деталь: меню, вино, сервірування, навіть...