Вставши, вона віддала своє місце в автобусі літній жінці, хоча і самій було недобре.

Соломія підвелася з місця в автобусі, поступаючись ним літній жінці. Хоча, й сама почувалася недобре. “Ой, може й мені вже скоро місця поступатимуться?” – промайнуло у голові. Тільки б цього не сталося! Лише б усе було добре, лише б пронесло. Соломія вже клялася, що одягне пояс цнотливості, зашиє, зав’яже, омине чоловіків, щоб раптом не… Тільки б цього не сталося!

Цього року святкували Новий рік веселою компанією. Готувалися довго. Забронювали кав’ярню з каміном і просторим залом, замовили програму. Закусок було небагато: студенти ж, яка розкіш. Головне – там вони будуть разом: вона і Дмитро! І вже всі переконаються, що вони справжня пара. Безапеляційно!

Поки не відсвяткували Новий рік, їхнє з Дмитром майбутнє здавалося райдужним, наче кадр з реклами про чистячі засоби чи їжу. Саме так уявлялася та сама сімейна ідилія, щастя в біло-рожевих тонах. Але тепер ці тони стали сірими та важкими через новину, що обрушилася на Соломійку: у Дмитра є подруга, і вона чекає дитину. Та ще й на досить пристойному терміні. Ось-ось… Саме там, у кав’ярні, їй, по великому секрету, цю новину повідомила одногрупниця, саме там Соломійка з’ясовувала з Дмитром стосунки, а він клявся, що це помилка, бурмотів щось про випадковість і про “сама винна”. Саме там Соломійка з горя перепила, і до кімнати її приволік однокурсник Микола, давно і безнадійно в неї закоханий.

Миколка завжди дивився на неї: на лекціях, на зборах, на вулиці і в поїздках. Навіть коли він грав у футбол на полі в кумедних шортах, він встигав подивитися на неї. Миколка був хорошим футболістом, грав за університет, а вони ходили вболівати всією групою. Соломійці, хоч і лестило це, але було байдуже. Вона відразу закохалася в високого і дуже цікавого старшокурсника Дмитра. Він був її мрією, він здавався принцом із діснеївських мультфільмів.

Соломія дуже любила свою бабусю. Вони часто говорили про найінтимніше. – Бабусю, як зрозуміти, що любиш? Як визначити: той це чи ні, з ким проживеш все життя, як ти з дідусем? – А ти уяви його в своїх мріях. Уяви його в сім’ї. Яким він має бути? Такого і обирай.

Дмитро був таким. Недавно він нарешті звернув увагу на неї, закрутилися стосунки, новий рік… і тут – таке, така нісенітниця… Здавалося, більших бід і не буває. Хотілося помсти. А для помсти під рукою був Микола. Ніч, коли він привів її до себе додому, Соломія пам’ятала погано. Здається, вона поводилася жахливо. Його батьки поїхали десь святкувати.

Вранці Соломія прийняла душ і, загорнувшись у халат господарки дому, прийшла на кухню. Микола пригостив її кавою і вона довго розповідала йому про свої переживання. Потім вони вирішили випити шампанського, і раптом стало так добре… Ось, якби тоді подумати головою! Якби подумати… Але тоді Соломійка думала якимось іншим місцем. Легковажність завжди була причиною її лих. Вона сама потягнула Миколу у спальню.

– Ти ж потім пожалкуєш, – попереджав він.
– Не пожалкую!

Пізніше вони обидва вже ні про що не думали. Та й не було у Миколки вдома нічого такого, що допомогло б тепер не шкодувати і загалом забути про все це. Не думав, не вгадував, що сьогодні у нього трапиться це. Соломія була його мрією, і він не смів сподіватися, не підготувався.

І ось тепер Соломійка їхала в аптеку. Потрібно було купити тест на вагітність. Вчора вранці її вирвало. І Оксана, сусідка по кімнаті, раптом припустила… Соломія так злякалася, що її вирвало знову. Невже? Чи просто салати доїла? Вона намагалася підрахувати дні, але зовсім заплуталася.

Ну, гаразд би від улюбленого Дмитра, хоч і козел, але там хоч були почуття. Та ж ні – від Миколи, від разового випадкового зв’язку. Виходить, вона, як та, яка вагітна від Дмитра. Що ж за дурість така! Всюди навколо вагітні! І невже тепер, крім салатів, у неї в животі ще й дитина – маленький хлопчик … чи дівчинка. І вже живий… чи жива…

Вона пролежала, промучилася весь вчорашній день, а сьогодні, проводивши Оксану до бабусі, поїхала в аптеку. – Вам який: дешевший чи дорожчий? – досвідчена аптекарка, не дочекавшись відповіді, взяла в руки дешевший. – А скільки коштує дорожчий? Ой, ні, дайте дешевший… – Один, два? – Один…

Фінанси не надихали. Краще б вона поїхала додому до мами на Новий рік! Ох, повернути б час назад. Другий курс! Яка дитина? Це означає: прощавай, навчання, прощавай, нормальна сім’я, і молодість, теж прощавай. Життя – вона ж смужками. То одна смужка, то і дві… “Ось уже не думала, що увійду в число вагітних кумась, які повертаються до мами з животом: – Здрастуйте, мамо! Скажи, а у нас в роду вагітні були?”

Соломійка кожного першого квітня повідомляла мамі, що вагітна. Мама вже навіть звикла, відразу дивилася на календар. Ось уже не жартівливим днем стане для мами наступне – перше квітня. Ох, мамочки!

Соломійка їхала назад і згадувала, як бабуся їй наказувала: – Дивись, Соломійко, не пустуй! Доглядай за собою. А то повернешся вагітна, як наша Ліза від Ваньки.

У бабусі був великий життєвий досвід, вона вміла направити на правильний шлях. В гуртожиток Соломійка летіла стрімголов. Ось зараз все з’ясується, зараз вирішиться вся її подальша доля.

Процес прояву смужок був неймовірно довгим. І Оксана помчала до бабусі! Нікому підтримати подругу у важкий момент! На упаковці написано: дивитися через 3−5 хвилин. Соломійка поклала смужку на підвіконник у туалеті й відвернулася. Дивні люди! Так три чи п’ять? Соломійку кидало в дрож, три хвилини тягнулися, як три години, а потім, на всякий випадок – ще трішки і ще… І ось вона повернулася: – Ооооо! – тільки й змогла витиснути Соломійка. На паличці явно проступала друга смужка. Вона була не такою яскравою, як перша, але була… Не може бути! Цього не може бути! Може помилка?

Дві! Смужки були дві. У голові металися сумбурні думки. “Яка дитина? А я ж пила шампанське! Йому ж шкода! А раптом він вже хворіє? Ні!” Соломія подивилася на свій живіт і поклала на нього долоні, начебто хотіла захистити того, хто вже там живе, від напастей. У її планах була поїздка додому до мами, але тепер… Тепер вона вже не знала, що робити. Мабуть, треба в лікарню, щоб точно вже сказали. Або зателефонувати Оксані. Але Соломійка знала, що нормальних порад від тієї не почуєш, а тільки вислухаєш “охи і ахи”. Та ще й бабусі своїй розповість.

А ось кому захотілося зателефонувати одразу, то це Миколі. Домовилися зустрітися біля гуртожитку. Морозне повітря знову підбадьорило. – Ну, ти як? – ніжно цікавився Миколка. – Помираю потихеньку… Соломія розповіла. Миколка! А що Миколка? Миколка відреагував, як й очікувалося – він зрадів. Він підхопив її, підняв, а потім злякався, що зашкодить тому, хто вже всередині, і швидко випустив. Він запропонував кафе, але Соломія відмовилася. Її морозило, голова боліла, від вигляду їжі нудило. Невже так буде всю вагітність?

Миколка одразу запропонував одружитися якнайшвидше, навіть не розглядаючи жодні інші варіанти. Але боявся. Боявся, що Соломія не захоче за нього заміж. Миколка був славний. Стало набагато легше усвідомлювати, що вона в цій ситуації не одна. Значно спокійніше.

Соломійка раптом згадала розмову з бабусею про те, яким має бути обранець. А адже точно: душа в нього має бути, як у Миколки. Ось батько він буде чудовим – дбайливим і люблячим. Та й чоловіком. Вміє любити. Любов, звичайно, у Соломії до Миколки не прийшла, але якась ніжність з’явилася. Тепер він не роздратовував, він був – справжній друг.

Справжній друг тепер опікувався нею у всьому. Вона захворіла, до мами не поїхала, і Микола носив їй продукти та ліки. Вони разом шукали в інтернеті, що можна вагітним, а що не можна. Здавалось, що для Миколи це було навіть важливіше, ніж для Соломії.

– Я дівчинку хочу, щоб як ти, смілива була і гарна. А ти? – А я хлопчика, щоб надійний був, як ти.

Повернулася Оксана і заявила: – Ох, Соломіє, дивлюся на вас і заздрю. Ось ідеальні стосунки. Пощастило тобі з Миколкою!

Тим часом історія з Дмитром розгорталася теж. У нього народилася дочка, вірніше, народилася у його дівчини, а він відмовився. Не визнав, на себе не записав. Зустрілися вони і з Соломією, Дмитро вмовив. Спочатку Дмитро жалілося, що не впевнений у батьківстві, потім, що просив зробити аборт, потім почав признаватися в любові Соломії.

А Соломія зрозуміла – все пройшло. У неї немає жодних почуттів до Дмитра. Її справжній принц сьогодні взяв та записав її на прийом до жіночої консультації. Ех, Миколка! Такий дбайливий! Але в консультацію вона не пішла… Вірніше, пішла туди пізніше.

Прийшло те, чого взагалі не буває у вагітних жінок. Вона купила тест дорожчий, і він виявився негативним: вагітності немає, – чітко сказав він. Миколка був у курсі всього, що відбувається, приховувати від нього нічого взагалі не хотілося.

Потім Соломійка обстежилася: жодної вагітності не було, можливо легкий запальний процес, ну і, вірогідно, післяноворічні салати… А ще бракований дешевий тест! Пропади ця бідність!

Хоча, може і не варто так вже лаяти ці дві смужки. Якби не вони… Треба було бачити Миколку… Вони сиділи в парку поодаль один від одного, він низько опустив голову. – Що, Соломіє, тепер все, так? – Чому це? Лікар сказав – я здорова, завагітніти цілком можу. – Так я про нас, про нас з тобою. – Так і я про нас. Знаєш, вагітність – це той вірус, який носять чоловіки, а хворіють жінки. Одна не впораюся.

Миколка підбадьорився. – Ти серйозно? Ми не розлучаємося? – Ех, Миколко! Ти так і не зрозумів? Та хіба я через вагітність вийшла б заміж? Ні за що! Я тільки по любові. А ти? Ти все ще хочеш на мені, дурепі, одружитися? – Ну…, – він розігнувся, поглянув на Соломію і промовив, – Я подумаю…

Соломія поглянула на нього, побачила веселі іскри в його очах і кинулася обіймати. Як же він гарний – її принц!