Connect with us

З життя

Втомилася! Моя мама – добра жінка, яку використовують і залишають чоловіки.

Published

on

Набридло вже! Моя мати – наївна жінка, якою чоловіки користуються і залишають.

Пишу, бо більше нікому це сказати…
Мені 19 років. Я народився і виріс у Львові.

Я не знаю, хто мій батько.

Мати ніколи про нього не говорила, а коли я питав, лише холодно відповідала:

– Його немає. Забудь.

Я виростав без батька, без родини, без відчуття тепла і затишку.

Я звик бути самотнім.

Але найбільше я звик до того, що для матері я завжди був на другому місці.

Вона забувала про мене задля чоловіків.
Щоразу, коли в її житті з’являвся новий чоловік, я ставав невидимкою.

Вона крутилася перед дзеркалом, обирала вбрання, витрачала останні гроші на парфуми та косметику.

Я сидів у своїй кімнаті і знав – сьогодні я їй не потрібен.

А потім, через кілька тижнів або місяців, починалися істерики.

Вона плакала, скаржилася, говорила, що її знову зрадили, знову використали, знову покинули.

А я сидів поруч, слухав, кивав, намагався її втішити.

Але я знав, що через кілька тижнів все повториться.

Вона нічого не розуміла.

Вона не бачила, як її поведінка вбиває в мені віру в стосунки, в родину, в любов.

Я з дитинства зрозумів одне – чоловік в її житті завжди буде важливіший, ніж я.

Я став чужим у власному домі.
Коли у неї з’являвся новий «кандидат», телефон дзвонив без упину.

І я знав – тепер в домі мені нема місця.

Я перестав їй вірити, перестав відчувати до неї щось, окрім роздратування.

Я став холодним.

Я більше не міг слухати її скарги, не міг втішати її після кожної нової невдачі.

Вона доросла жінка, але поводиться як капризна дівчинка.

А я…

Я відчуваю себе старцем.

Втомленим від її сліз, її порожніх надій, її безкінечних помилок.

А знаєте, що найстрашніше?

Я не хочу стосунків.

Я навіть не можу уявити, що можу комусь довіритися.

Я виріс у домі, де любов – це обман, зрада і біль.

Я не можу це витримати.
Іноді вона приходить додому п’яною.

Іноді приводить «чергового».

Я лежу в іншій кімнаті і чую, як вони сміються.

А в мене всередині все стискається від огиди.

Мені нудно.

Я не хочу це чути.

Я не хочу так жити.

Але в мене немає вибору.

Мати не думає, що мені погано.

Їй важлива лише вона сама.

Інтернет – моя єдина віддушина.
Знаєте, що рятує мене?

Лише інтернет.

Тільки тут я можу сказати те, що ніколи не скажу вголос.

Я почуваюся вільним, тільки коли сиджу за екраном.

Але це не життя.

І, можливо, колись я піду з цього дому.

Щоб не чути її.

Щоб не бачити її.

Щоб не повторити її долю.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

шістнадцять − дванадцять =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Мрії про дитину: хто заплатить за щастя?

**Щоденник батька** Де мені жити — у реальності чи в якомусь цирку? Мій син, дорослий чоловік, наче знову став хлопчиськом,...

З життя9 хвилин ago

Свекруха ображена через відмову прихистити її сина-студента

Ото ж, слухай, як у нас справа була. Ми з чоловіком вже одинадцять років разом. Живемо у власній двокімнатній квартирі,...

З життя20 хвилин ago

Личная жизнь за гранью: как она привела к разлуке с семьей

Странный сон, как будто бы всё наяву, но в ином измерении. Когда я наконец решилась на свою жизнь, дочь назвала...

З життя28 хвилин ago

«Відмовившись від сина заради кар’єри, а я стала для нього новою матір’ю»

Ольга народила раптово — на восьмому місяці, передчасно. Лікарі швидко врятували ситуацію, і вже за кілька годин вона тримала на...

З життя36 хвилин ago

Три вовка прийшли попрощатися”: Як лісник нагодував вовчицю і здобув несподівану вдячність

Зимою до села, схованого серед густих смерек на околиці Карпат, прийшла вовчиця. Це був морозний вечір, коли сніг хрустів під...

З життя39 хвилин ago

«Свекруха вирішила, що знайде синові кращу дружину, а я зрозуміла, що взаємини приречені»

«Нічого, ще встигну знайти синові справжню дівчину!» — оголосила свекруха. А я того дня зрозуміла: між нами ніколи не буде...

З життя1 годину ago

«Скоро мама, а в мыслях — салоны и вечеринки. Как будто не ребёнка ждёт…»

Ольга Ивановна сидела на кухне, глядя в окно, где начинал кружить первый зимний снег. Сердце ныло не от холода, а...

З життя1 годину ago

«Вона відмовилася від сина заради кар’єри, а я стала йому рідною»

**Мій щоденник** Роди в мене почалися раптово — передчасно, на восьмому місяці. Лікарі швидко прийняли рішення, і вже за кілька...