З життя
Ви заможніші, дари повинні бути відповідними, – зітхнула свекруха.

Свекруха почала бурчати: “Ви заможніші за Віку, тому й подарунки мають бути відповідними”.
“Навіть не уявляю, що подарувати мамі”, – задумливо сказав Валерій, падаючи поруч з дружиною на диван.
Олеся лише знизала плечима у відповідь. Для неї вибір подарунка свекрусі завжди був важким завданням.
Взаємини з Валентиною Тимофіївною від самого початку були напруженими.
Валерій швидко зрозумів позицію матері, тому, порадившись з дружиною, пара вирішила тримати дистанцію.
Ніхто нікому нічого не винен. Рідкісні телефонні розмови та спільні свята, якщо є бажання з обох боків, – ось і вся комунікація.
Цього року Валентина Тимофіївна вирішила святкувати ювілей і запросила значну частину родини на торжество. Молоде подружжя теж не уникло цього.
“Мама, взагалі, говорила, що буде рада будь-якому подарунку”, – несподівано згадав Валерій.
“Вона завжди так каже, а потім носом крутить”, – хмуро згадала Олеся. – “Твоя сестра може подарувати їй що завгодно, але лише не ми!”
Дівчина добре пам’ятала, як Валентина Тимофіївна влаштовувала сцени з будь-якого приводу, пов’язаного з подарунками.
“Пригадай 8 березня. Що ми їй подарували? Шикарний дорогий набір косметики, а у відповідь отримали сльози й дорікання, що вважаємо її старою й негарною”, – задумливо зітхнула Олеся. – “Який з наших подарунків вона сприйняла позитивно? Золото або техніку, бо їх можна оцінити в грошах”.
“Може, все ж таки зателефоную їй і запитаю про подарунок?” – нерішуче сказав чоловік.
“Роби, як знаєш”, – похитала головою дівчина.
Валерій, бажаючи полегшити задачу, все ж набрав номер матері з надією дізнатись, який подарунок вона хоче отримати.
“Синку, мені нічого не потрібно. Самі прийдіть – ось мені і буде подарунок”, – трохи сором’язливо відповіла Валентина Тимофіївна.
“Мамо, а насправді? Ти ж потім на нас не образишся?” – поспішив уточнити Валерій.
“Ні, звичайно! Буду рада будь-якій дрібничці”, – засміялася у відповідь жінка, і син вирішив до неї прислухатися.
“Мама сказала, що можемо подарувати їй що заманеться”, – повідомив дружині Валерій.
Олеся недовірливо подивилася на чоловіка. Вона не дуже-то й вірила словам свекрухи.
Та все ж, оскільки Валерій наполягав на виборі подарунка на свій розсуд, дівчина погодилася.
“Пропоную подарувати їй робот-пилосос, щоб вона не бігала по хаті зі шлангом”, – прикинувши бюджет, порадила Олеся.
На тому подружжя і зупинилося. Придбали для Валентини Тимофіївни подарунок за п’ятдесят тисяч гривень і зі спокійною душею рушили на свято.
Ювілярка зустріла сина і невістку з усмішкою, яка одразу ж змінилася, щойно вона побачила коробку з пилососом.
“Навіщо?” – пробурчала вона і тяжко зітхнула. – “Синку, віднеси в кімнату”.
Олеся деякий час ошелешено дивилася на свекруху, яка знецінила їхній подарунок.
Слідом зайшла сестра Валерія із чоловіком. Вона кинулася до матері і радісно промовила:
“Мамочко, це тобі!”
“Спасибі, дорога! Як ви знали!” – Валентина Тимофіївна кинулася обіймати доньку.
Олесю зацікавило, який же дорогий подарунок зробила свекрусі сестра Валерія, який так її вразив.
Здивовано вона побачила, що Віка вручила матері звичайний набір косметики з магазину за триста гривень.
Олеся запитально поглянула на чоловіка, який теж бачив, що саме Валентині Тимофіївні подарувала сестра.
За обличчям Валерія вона зрозуміла, що він дуже невдоволений реакцією матері на їхній подарунок.
Кілька годин чоловік терпів, але коли Валентина Тимофіївна знову почала хвалити подарунок сестри, вибухнув.
“Мама, можна тебе на хвилинку?” – Валерій відізвав матір убік.
“Що сталося?” – запитала жінка, підійшовши до сина. – “Щось не так?”
“Не так, мамо! Я ж питав у тебе про подарунок. Пам’ятаєш, що ти мені відповіла?” – докірливо промовив чоловік.
“Пам’ятаю…”
“Чому тоді ти з таким невдоволенням прийняла наш подарунок, натомість дешевому набору з магазину не можеш нахвалитися”, – з упевненістю сказав Валерій. – “Не бреши, що мені все здалося”.
“Я і не збираюсь. Ви заможніші за Віку, тому й подарунки мають бути відповідними”, – пробурчала Валентина Тимофіївна.
“А як ти думаєш, які ми даруємо?” – нахмурився чоловік. – “Дешеві? Щоб ти була задоволена, нам потрібно до кожного подарунка додавати чек?”
“Ой, починається”, – жінка явно хотіла якнайшвидше закінчити цю тему. – “Що я можу зробити, якщо подарунок Віки мені сподобався більше?”
“Тому що ти не знаєш ціну нашому?” – з насмішкою запитав Валерій. – “Якщо хочеш знати, він коштує п’ятдесят тисяч!”
“Так дорого?” – сплеснула руками Валентина Тимофіївна, вдавано здивувавшись.
Однак жінка швидко знайшла вихід з непростої ситуації.
“Знаєш, чому я більше хвалю подарунки від сім’ї твоєї сестри? Бо вони дарують зі своїм бюджетом, а ви робите це на відчепись”, – несподівано вигукнула Валентина Тимофіївна.
“Мамо, ти серйозно?” – Валерій схопився за голову.
“Хіба схоже, що я жартую? За вашими доходами ви могли б мені путівку в санаторій подарувати”, – гордо підняла голову жінка.
Чоловік настільки був вражений словами матері, що кілька секунд дивився на неї, не моргаючи.
“Невже ти дійсно вважаєш, що на нас з Олесею гроші щодня з неба падають?” – у Валерія раптом прорвався голос.
На крик чоловіка прибігла дружина і сестра. Вони обоє завмерли в дверному прорізі, ошелешено спостерігаючи за сваркою.
Віка швидше Олесі зрозуміла, з якого приводу почалася перепалка, тому тут же стала на бік матері.
“Мамі не потрібен ваш робот-пилосос, вона хотіла зволожувач повітря. Її старий зламався три дні тому. Якби ви трохи цікавились життям мами, то знали б це”, – з докором сказала сестра.
“Я питав у неї про подарунок!” – через зуби просичав Валерій. – “Ви вирішили просто познущатися з мене? З цього моменту більше жодного подарунка! Ми зі шкіри пнемось, щоб догодити тобі, а ти нас ще й засуджуєш! Робот-пилосос їй не підходить, подавайте зволожувач! Пробач, що не виправдали твоїх сподівань! Ідемо!” – наказав чоловік і повернувся до дружини.
Валентина Тимофіївна вдарилася в сльози, і поки Віка її заспокоювала, подружжя з холодними обличчями покинуло її дім.
Обіцянку дану матері Валерій виконав. Щоб нічого не купувати і не виглядати нерозумно, він вирішив більше не відвідувати родинні торжества і тим самим не псувати собі нерви.
