Connect with us

З життя

Изгнание на улицу оказалось благом: мой путь к счастью спустя годы

Published

on

Когда муж выставил меня на улицу, мне казалось, что жизнь потеряла смысл. Теперь я понимаю — это было началом новой дороги.

Я вышла замуж по любви, не подозревая, что впереди ждут испытания. После рождения дочери я поправилась на семнадцать килограммов, и с той поры всё изменилось.

Муж начал унижать меня, обзывая «тёлкой» и «свиньёй», перестал видеть во мне женщину. Он постоянно приводил в пример жён друзей, восхищался их внешностью, а меня называл неухоженной скотиной.

Его слова резали душу. Позже я узнала про любовницу, о существовании которой он даже не скрывал. Разговаривал с ней при мне, переписывался, а мы с дочкой стали для него обузой.

Ночью я плакала в подушку — жаловаться было некому. Сирота, без родни, подруги отвернулись после свадьбы. Он почувствовал безнаказанность и начал бить. Раздражал плач дочери — кричал, чтобы я её успокоила, грозился вышвырнуть нас на улицу.

Не забуду тот вечер. Он вернулся с работы и с порога приказал убираться. На улице темнело, падал снег. Я стояла за воротами с ребёнком на руках и одной сумкой, понятия не имея, куда идти. Муж даже не дал собрать вещи. Пока я приходила в себя, к дому подъехала машина, из неё вышла та самая любовница с чемоданом и направилась в нашу квартиру. В кармане — горсть мелочи, и больше ничего.

Единственный шанс — больница, где я раньше работала. Повезло: на смене была знакомая медсестра, пустившая нас переночевать.

Утром я заложила в ломбард крестик — последнее, что осталось от матери, серёжки, подаренные мужем до свадьбы, и обручальное кольцо. По объявлению нашла бабулю Марфу, сдающую комнату на окраине. Она стала нам родной. Благодаря ей я смогла уйти с ребёнком на работу.

Без образования устроилась на мясокомбинат, ночью мыла лестницы. Потом встретила женщину, у которой убирала квартиру. Она взяла меня администратором в свою контору, платила хорошо. Именно она уговорила поступить в институт. Я выучилась на юриста.

Теперь дочь в университете, у нас трёшка, машина, дважды в год летаем за границу. Моя юридическая фирма на подъёме, и я благодарна судьбе, что когда-то муж выгнал меня. Иначе никогда бы не добилась такого.

Недавно мы с дочкой подыскивали участок под дачу. Нашли вариант в Подмосковье. Каково же было моё удивление, когда дверь открыл бывший муж, а за его спиной стояла та самая любовница, теперь расплывшаяся. Мне хотелось крикнуть, высказать всё, но я лишь молча смотрела ему в глаза. Передо мной был опустившийся мужик с пивным животом и долгами. Потому и продавали дом. Постояли в тишине, я позвала дочь, и мы уехали.

С бабушкой Марфой до сих пор общаемся, навещаем, помогаем. Не забуду, как онаОна спасла нас тогда, и теперь я с радостью возвращаю эту доброту ей в любом возрасте.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × 2 =

Також цікаво:

З життя43 хвилини ago

«Відмовляли собі у всьому заради дочок, а тепер я одна: чому власні діти стали чужими?»

«Ми з чоловіком усього себе позбавляли заради дочок, а тепер я сама й нікому не потрібна»: за що мені таке...

З життя47 хвилин ago

«Повернули, як бракований товар»: історія дівчинки, яку повернули в дитячий будинок, але одне серце не дало про неї забути

«Повернули, як бракований товар»: історія дівчинки, яку повернули в дитбудинок — але одне серце не змогло її забути Слово «повернення»...

З життя52 хвилини ago

Це ваш онук, йому вже шість років”: Незнайомка зупинила мене на вулиці, а син запевняє — він тут ні до чого

Я йшов із роботи, як завжди втомлений, занурений у думки про вечерю та завтрашню нараду. Раптом почув за собою: —...

З життя52 хвилини ago

П’ять років без візитів, а рішення про спадок одразу привернуло увагу синів

Мої сини не навідували мене п’ять років, а коли довідалися, що я збираюся переписати квартиру на племінницю — раптом прибігли....

З життя56 хвилин ago

«Повернення до дитбудинку: історія дівчинки, яка знайшла нову родину завдяки одному доброму серцю»

У світі, де слово «повернення» звучить як звичайна справа — не сподобалося, не підійшло, браковане — люди забувають, що не...

З життя57 хвилин ago

«Я пішла, бо більше не могла терпіти»: як одного дня чоловік привів у дім чужих дітей

«Я пішла, бо більше не могла терпіти»: як чоловік в один день поставив мене перед фактом — і привів у...

З життя58 хвилин ago

«Золовка встретила любовь, а забота о её ребёнке вновь на нас»

В июле, как водится, я с детьми рванула на дачу к родителям. Мужу отпуск не светил — остался в городе,...

З життя2 години ago

«Я пішла, бо більше не могла терпіти»: як чоловік в один день поставив мене перед фактом і привів до будинку чужих дітей

«Я пішла, бою більше не мала сил терпіти»: як чоловік одного дня поставив мене перед фактом — і привів у...